МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
ВСТУП
Створення принципово нової системи управління в Україні, адекватної ринковим стосункам, є базовою складовою побудови громадянського суспільства.
Управління в умовах ринку отримало назву менеджмент. Головна особливість менеджменту полягає в тому, що він орієнтує підприємства на задоволення потреб споживачів, на постійне підвищення ефективності роботи організації, на свободу ухвалення рішень, на розробку стратегічних цілей і програм та їх постійне коригування в залежності від стану ринку.
Єдину методологічну основу менеджменту створює його загальна теорія, що містить функціональні категорії та поняття, принципи і методи, систему функцій і задач менеджменту, незалежно від специфіки діяльності організації. Знання теоретичних основ сучасного менеджменту створює необхідну фундаментальну базу професійної підготовки фахівців в галузі управління.
Навчально-методичний посібник містить базовий матеріал з методологічних основ менеджменту. Матеріал подається в концентрованому вигляді і доповнюється наочними ілюстраціями, які допомагають краще засвоїти матеріал. Теми викладаються в логічній послідовності, в кінці кожної теми подано перелік контрольних запитань для перевірки засвоєння матеріалу, а також список літературних джерел для самостійної роботи.
Методологічні основи менеджменту тема 1. Сутність та категорії менджменту
Основні поняття та категорії
Менеджмент – слово англійського походження. В перекладі на українську мову “management” означає управління, але між англійським “менеджмент” і українським “управління” існують великі розбіжності, оскільки останнє містить більш глибокий зміст. Розглянемо, в чому полягають ці відмінності і що в кінцевому підсумку слід розуміти під поняттям “менеджмент”.
Управління – це перш за все наука, що поєднує в собі прикладні, теоретичні та історичні моменти. Необхідно розрізняти такі поняття як: управління, менеджмент, адміністрування, керівництво.
З наукової точки зору, управління – це спрямована координація і організація об’єкту управління. Управління – це процес, що забезпечує необхідний перебіг процесів перетворення енергії, речовини і інформації, а також підтримання роботоспроможності і безаварійності функціонування об’єкту шляхом збору та обробки інформації про стан об’єкту і зовнішнього середовища, розробку рішень для впливу на об’єкт і їх реалізацію (рис. 1.1).
Управління як явище об’єктивного світу дуже різноманітне. Характеризуючи оточуючий світ, дослідники виділяють три основні його компоненти: неживу природу, живу природу і людське суспільство. Це дає можливість дати загальну класифікацію процесів управління за його основними класами:
процеси управління в неживій природі (в технічних системах). Управління виробничо-технічними процесами та фізичними тілами, комплексами машин і обладнання, тобто управління технічними системами;
процеси управління в живих організаціях (в біологічних системах). Управління процесами, що відбуваються в живій природі, і процесами, які пов’язані з життєдіяльністю організмів, тобто біологічними системами;
процеси управління в суспільстві (в соціальних системах). Управління як вплив на діяльність людей, об’єднаних в соціальні групи з різними інтересами, тобто управління соціальними системами.
Таким чином, з вище наведеного ми бачимо, що управління - це всеохоплююче поняття, яке розповсюджується на всі процеси земного буття.
На відміну від управління, менеджмент зосереджує свою увагу виключно на процесах, що відбуваються в соціально-технічних системах, тобто організаціях. Об’єктом менджменту, його базовою категорією є організація, яка свідомо координується для досягнення встановлених цілей певного колективу людей.
Менеджмент – соціально-економічна технологія, що дає змогу ефективно керувати організаціями (соціально-технічними системами) заради досягнення поставлених цілей шляхом раціонального використання наявних ресурсів.
Більш спрощене визначення менеджменту наступне:
Менеджмент – це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей.
Основна мета менеджменту – забезпечення гармонії в розвитку організації, тобто узгодженого і ефективного функціонування всіх зовнішніх і внутрішніх складових організації.
Суб’єктом менеджменту є менеджери, тобто співробітники організації, які мають беспосередньо підлеглих їм працівників та наділені повноваженнями в сфері ухвалення рішень в певних функціональних.галузях діяльності організації.
Взагалі поняття менеджмент можливо розглядати з різних точок зору, кожна з яких відкриває нові грані цього предмету. Більшість вчених для визначення сутності та змісту менеджменту використовують підходи, що наведені на рис. 1.2.
Рис. 1.2. Підходи до визначення поняття “менеджмент”.
Коротко розглянемо зміст підходів, наведених на рис. 1.2.
Менеджмент розглядається як вид діяльності людини, спрямований на досягнення поставленої мети. Саме менеджмент створює економічний і соціальний розвиток суспільства. Він є його результатом. “Всюди, де вкладалися тільки економічні фактори виробництва, особливо капітал, не було розвитку. В небагатьох випадках, коли народжувалася енергія менеджменту, відбувався стрімкий розвиток. Розвиток, таким чином, - справа людської енергії, а не економічного багатства. Генерування людської енергії і надання їй напрямку є завданням менеджменту” (П. Друкер).
Менеджмент визначається як процес, з допомогою якого професійно підготовлені фахівці формують організації та керують ними шляхом встановлення цілей і розробки способів їх досягнення. При чому цей процес є інформаційним процесом, тобто процесом формування, сприйняття, передачі, обробки і зберігання інформації.
Менеджмент розглядається як ієрархічна організаційна структура, в межах якої реалізуються функції управління. В свою чергу, ієрархія апарату управління знаходить своє конкретне відображення в системі управління організацією. Таким чином, аппарат управління є складовою частиною будь-якої організації і збігається з поняттям менеджмент. Без нього організація, як цілісна складова, не може існувати і працювати ефективно.
Менеджмент розглядається як категорія людей, професійно зайнятих управлінням. Вміння ставити і реалізовувати цілі Ф. Тейлор визначав як мистецтво точно знати, що необхідно зробити і як зробити це найкращим і найдешевшим способом. Цим мистецтвом повинна володіти певна категорія людей – менеджерів, робота яких і полягає в організації і керівництві зусиллями всього персоналу для досягнення мети. Головною задачею управлінського персоналу є ефективне використання і координація всіх ресурсів організації (капіталу, будов, обладнання, матеріалів, персоналу, інформації).
В XX сторіччі менеджмент став самостійною галуззю знань, наукою, що має свої специфічні проблеми і способи їх вирішення. Наукові основи цієї дисципліни представлені у вигляді концепцій, теорій, принципів, способів і систем управління. Менеджмент як наука спрямовує свої зусилля на пояснення природи управлінської праці, встановлення зв’язку між причиною і наслідком, вияв факторів і умов, за яких спільна праця людей є більш корисною і ефективною.
Поняття менеджменту як мистецтва управління базується на тому, що організації – це складні соціально-технічні системи, на які впливають чисельні фактори зовнішнього і внутрішнього середовища. Тому менеджмент є одночасно і наукою, і мистецтвом, яким можливо оволодіти на практиці, але для досягнення вершини необхідно мати певні природні здібності.
Термін адміністрування означає професійну діяльність менеджерів організації або державних службовців, що спрямована на втілення в життя
рішень керівництва, тобто реалізація поставлених задач і пошук оптимальних шляхів їх вирішення. Адміністрування є одним з багатьох інструментів менеджменту, що дозволяють організації досягати поставлених цілей найбільш ефективним способом.
Вперше основні принципи і правила адміністрування систематизував і узагальнив Анрі Файоль у книзі “Вчення про управління” (рис. 1.5.). Саме Файоль вперше визначив, що діяльність з управління будь-якою організацією складається з п’яти обов’язкових загальних функцій: передбачення (планування), організація, розпорядження, координація та контроль.
Існують два близьких за значенням англійських слова – management, що в перекладі означає управління, і leadership, яке перекладається як керівництво або лідерство, провід. Чому ці поняття потрібно розрізняти? Як зазначалося вище, менеджмент – це певна соціально-економічна технологія, що дозволяє організації досягати поставлених цілей. Як будь-яка технологія, вона містить набір методів, інструментів та інших складових. Але технологія без втілення в життя є мертвою, і саме керівництво дає змогу реалізувати на практиці цю технологію через управління конкретними людьми і колективами, координуючи і мотивуючи їх діяльність.