Контрольні питання до теми 3

1. В чому полягають основні задачі менеджерів вищої ланки управління?

2. Назвіть основні задачі менеджерів середнього рівня.

3. Які особливості задач, що виконують операційні менеджери?

4. Визначіть сутність загальних задач менеджерів, незалежно від рівня управління.

5. Яка діяльність менеджерів спрямована на виконання ними міжособових ролей?

6. В чому полягає виконання менеджерами інформаційних ролей?

7. Які ролі менеджера пов’язані з ухваленням рішень?

8. Як можуть змінюватися ролі менеджера в залежності від фази розвитку економічної системи суспільства?

9. Які якості необхідні менеджерам в залежності від рівня упрвління?

10. В чому полягає різниця між менеджером і підприємцем?

11. Розкрийте сутність поняття “підприємливий менеджер”.

Література

1. Дафт Р. Менеджмент. – СПб: Питер, 2000.

2. Мескон М. Основы менеджмента. – М: Дело, 1992.

3. Паркинсон С., Рустомджи М. Искусство управления. – М: Гранд, 1997.

4. Серван-Шрейбер Ж.-Л. Ремесло предпринимателя. – М.: Международные отношения, 1993.

5. Чейз Р., Якобс Р. Производственный и операционный менеджмент. – К.: изд. дом «Вильямс», 2001.

6. Якокка Л. Карьера менеджера – М.: Прогресс, 1990.

Тема 4. Делегування

4.1. Сутність делегування

Делегування – це процес передачі задач і владних повноважень зверху вниз особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання.

Таким чином делегування є засобом, з допомогою якого керівники розподілють серед своїх підлеглих чисельні задачі, які повинні виконуватися заради досягнення загальної мети організації. Якщо задача не делегована іншому працівникові, то керівник буде вимушений виконувати її сам. Це, безперечно, в багатьох випадках неможливо, бо час і здібності керівників дещо обмежені.

На особливу увагу заслуговує той факт, що сутність управління – це мистецтво “здійснити виконання роботи іншими людьми”. Тому істинний сенс слова “делегування” – це акт, який перетворює людину на керівника.

Делегування, не зважаючи на своє фундаментальне значення, є однією з найбільш незрозумілих і невірно застосовуємих функцій менеджменту. Не- розуміючи необхідності делегування, багато блискучих підприємців зазнавали невдач саме в той час, коли їх організації набували розмаху і сили.

Цілі делегування:

• розвантажити керівників вищої ланки управління, тобто звільнити їх від поточних дріб’язкових справ і створити найкращі умови для вирішення стратегічних і перспективних задач;

• підвищити дієздатність нижчіх рівнів управління;

• активізувати “людський” фактор, збільшити зацікавленість працівників при виконанні завдань.

Для забезпечення ефективності делегування необхідний такий об’єм і масштаб делегованих повноважень, який дозволить мотивувати працівників, сприяє їх професійному зростанню, забезпечує задоволення від змісту роботи.

Оптимальність об’єму делегування залежить від наступних факторів:

• можливостей реалізації делегованих повноважень конкретним працівником;

• відповідності делегованих працівникові повноважень характеру виконуємих задач.

Процес делегування повноважень складається з таких етапів:

1. доручення працівникам виконувати індивідуальні конкретні завдання;

2. передача працівникам відповідних повноважень і ресурсів;

3. отримання від підлеглих зобов’язання виконати поставлені перед ним задачі.

До основних принципів раціонального делегуваня в менеджменті належать:

єдиноначаліє – працівник отримує завдання і відповідає за результати виконання перед одним керівником;

відповідність – зміст задач повинен бути адекватним повноваженням працівника;

координація – склад повноважень повинен динамічно коригуватися у відповідності з новими завданнями співробітників;

достатність – масштаби відповідальності не повинні перевищувати індивідуальні можливості працівника;

мотивованість – збільшення відповідальності повинно стимулюватися збільшенням оплати, впливу або визнання.