- •4. Методи розв’язування задач для рівнянь в частинних похідних
- •5. Суть методу скінченних різниць (сіток). Елементарні відомості з теорії різницевих схем
- •5.1 Ідея методу скінченних різниць (сіток)
- •5.2 Елементарні поняття з теорії різницевих схем
- •6. Чисельне розв’язування крайових задач для рівнянь еліптичного типу
- •6.1 Апроксимація похідних (сіткова апроксимація)
- •6.2 Різницева апроксимація задачі Діріхле для рівнянь Лапласа та Пуассона
- •6.3 Чисельний метод розв’язування різницевої схеми (6.7), (6.8)
- •6.4 Алгоритм ручного рахунку задачі Діріхле
- •6.5 Деякі узагальнення методу скінченних різниць та його недоліки
- •7. Різницеві схеми для рівнянь теплопровідності
- •7.1 Явна різницева схема
- •7.1.1 Алгоритм ручного рахунку
- •7.2 Неявна різницева схема
- •7.2.1 Алгоритм ручного рахунку по неявній різницевій схемі
- •8.2.2 Різнецева схема з вагами
- •8.3 Різницеві схеми для рівняння теплопровідності із змінними коефіцієнтами
- •8.4 Різницеві схеми для нелінійного рівняння теплопровідності
- •9. Монотонні різницеві схеми для рівнянь параболічного типу, що містять перші похідні
- •9.1 Вступ
- •9.2 Монотонна рс для звичайного диф. Рівняння другого порядку, що містить першу похідну
- •9.3 Монотонна різницева схема для параболічного рівняння
- •10. Інтегро-інтерполяційний метод побудови рс
- •10.1 Вступ. Методи побудови рс
- •10.2 Приклади побудови рс інтегро-інтерполяційним методом
- •11. Різницеві схеми для рівнянь гіперболічного типу
- •11.1 Постановка задачі
- •11.2 Рс задачі.
- •12. Різницеві методи чисельного розв’язання багатовимірних задач математичної фізики. Різницева схема з вагами для двовимірного рівняння параболічного типу
- •12.1 Постановка задачі
- •12.2 Різницева схема задачі (12.1)-(12.3)
- •13. Економічні методи розв’язання крайових задач мат. Фізики
- •13.1 Вступ
- •13.2 Постановка задачі
- •Метод змінних напрямків
- •13.2 Стійкість поздовжньо-поперечної рс
- •14. Загальні відомості з теорії стійкості рс
- •14.1 Канонічний вигляд двохшарових рс
- •14.2 Теорема про стійкість по початкових даних
- •14.3 Сумарна апроксимація
- •14.4 Локально-одновимірна схема Самарського о.А.
- •15. Основи методу скінченних елементів чисельного розв’язування крайових задач математичної фізики
- •15.1 Вступ
- •15.2 Основна концепція мсе
- •15.3 Переваги і недоліки мсе
- •15.4 Математичні основи методу мсе
- •15.4.1. Постановка задачі.
- •15.4.2. Апроксимація базисними функціями.
- •15.4.3. Вибір параметрів .
- •1 5.4.4 Апроксимація за допомогою зважених нев’язок.
- •16. Кусково-визначені базисні функції і мсе
- •16.1 Поняття скінченого елемента
6.5 Деякі узагальнення методу скінченних різниць та його недоліки
1. Розв’язування крайових задач на прямокутних сітках.
Іноді сітку в (прямокутній) області G вибирають прямокутною з кроками відповідно по осях 0x i 0y . Тоді скінченно-різницева апроксимація рівняння Пуассона (6.5) чи Лапласа (у випадку, коли ) має вид:
(6.16)
Швидкість збіжності різницевої схеми (6.16), (6.8) маєпорядок . Ітераційні формули, аналогічні (6.11), (6.12) такі:
а) для методу Якобі
;
б) для методу Гауса-Зейделя.
.
2. Розв’язування крайових задач для криволінійних областей.
Якщо межа Г області G має складну геометричну форму (криволінійна)
то виникає проблема апроксимації значень функції для примежових точок. Досить часто значення примежових вузлів (які служать дискретними граничними умовами в різницевій схемі) користуються простим знесенням значень цієї функції з близьких точок межі Г .
3. Похибку, яка отримується в результаті такого переносу, можна значно зменшити, якщо використати інтерполяційні методи перенесення межових значень функції в найближчі до межі вузли прямокутної сітки.
4. Дуже часто користуються нерівномірною сіткою, згущуючи її по мірі потреби у вибраному напрямку. Ясно, що крок (кроки) сітки вже не буде сталим. Однак це не викликає істотних труднощів в програмі розрахунку на ЕОМ.
5. Всі рівняння в частинних похідних, які ми раніше розглядали були записані в декартовій системі координат. Однак іноді буває зручно використовувати інші системи координат (наприклад, полярну - на площині, чи циліндричну - в просторі). Вибір систем часто диктується геометрією області, а також специфікою розглядуваної задачі. При цьому різницеві сітки, які використовуються можуть бути досить різноманітні (наприклад, трикутна, паралелограмна (скошена) і т.д.). Крім того, в межах однієї і тієї ж сітки апроксимацію можна теж здійснювати по-різному, тобто вибирати різні шаблони наприклад, в межах прямокутної сітки можна вибирати п’ятиточковий шаблон типу "хрест", дев’ятиточковий шаблон типу "ящик" і навіть 21—точкові шаблони типу "ящик" і т.п.
6. Зазначимо, що при чисельному розв'язуванні багатьох крайових задач математичної фізики одним з головних факторів, який ускладнює розв'язок задач, є наявність криволінійних меж розрахункової області. При чисельних розрахунках таких задач, розглянуті вище ітераційні методи перенесення граничних значень функції в найближчі до межі вузли прямокутної сітки приводять до ускладнення алгоритму розрахунку і в ряді випадків може привести до великих похибок.
Давно помічена можливість "розпрямлення" області з допомогою відображень, яке поліпшує конструкцію сіткової апроксимації. Досить актуальним в даний час є чисельна побудова конформних і квазіконформних різницевих сіток, які отримуються в результаті чисельного конформного чи квазіконформного відображення криволінійної області на деяку модельну область (наприклад, прямокутник).
Конформні різницеві сітки є прообразами рівномірних сіток в прямокутній області.
Квазіконформні різницеві сітки дають можливість отримувати локальні згущення ліній сітки в окремих підобластях розглядуваної області (наприклад, в підобластях великих градієнтів поля).