- •4. Методи розв’язування задач для рівнянь в частинних похідних
- •5. Суть методу скінченних різниць (сіток). Елементарні відомості з теорії різницевих схем
- •5.1 Ідея методу скінченних різниць (сіток)
- •5.2 Елементарні поняття з теорії різницевих схем
- •6. Чисельне розв’язування крайових задач для рівнянь еліптичного типу
- •6.1 Апроксимація похідних (сіткова апроксимація)
- •6.2 Різницева апроксимація задачі Діріхле для рівнянь Лапласа та Пуассона
- •6.3 Чисельний метод розв’язування різницевої схеми (6.7), (6.8)
- •6.4 Алгоритм ручного рахунку задачі Діріхле
- •6.5 Деякі узагальнення методу скінченних різниць та його недоліки
- •7. Різницеві схеми для рівнянь теплопровідності
- •7.1 Явна різницева схема
- •7.1.1 Алгоритм ручного рахунку
- •7.2 Неявна різницева схема
- •7.2.1 Алгоритм ручного рахунку по неявній різницевій схемі
- •8.2.2 Різнецева схема з вагами
- •8.3 Різницеві схеми для рівняння теплопровідності із змінними коефіцієнтами
- •8.4 Різницеві схеми для нелінійного рівняння теплопровідності
- •9. Монотонні різницеві схеми для рівнянь параболічного типу, що містять перші похідні
- •9.1 Вступ
- •9.2 Монотонна рс для звичайного диф. Рівняння другого порядку, що містить першу похідну
- •9.3 Монотонна різницева схема для параболічного рівняння
- •10. Інтегро-інтерполяційний метод побудови рс
- •10.1 Вступ. Методи побудови рс
- •10.2 Приклади побудови рс інтегро-інтерполяційним методом
- •11. Різницеві схеми для рівнянь гіперболічного типу
- •11.1 Постановка задачі
- •11.2 Рс задачі.
- •12. Різницеві методи чисельного розв’язання багатовимірних задач математичної фізики. Різницева схема з вагами для двовимірного рівняння параболічного типу
- •12.1 Постановка задачі
- •12.2 Різницева схема задачі (12.1)-(12.3)
- •13. Економічні методи розв’язання крайових задач мат. Фізики
- •13.1 Вступ
- •13.2 Постановка задачі
- •Метод змінних напрямків
- •13.2 Стійкість поздовжньо-поперечної рс
- •14. Загальні відомості з теорії стійкості рс
- •14.1 Канонічний вигляд двохшарових рс
- •14.2 Теорема про стійкість по початкових даних
- •14.3 Сумарна апроксимація
- •14.4 Локально-одновимірна схема Самарського о.А.
- •15. Основи методу скінченних елементів чисельного розв’язування крайових задач математичної фізики
- •15.1 Вступ
- •15.2 Основна концепція мсе
- •15.3 Переваги і недоліки мсе
- •15.4 Математичні основи методу мсе
- •15.4.1. Постановка задачі.
- •15.4.2. Апроксимація базисними функціями.
- •15.4.3. Вибір параметрів .
- •1 5.4.4 Апроксимація за допомогою зважених нев’язок.
- •16. Кусково-визначені базисні функції і мсе
- •16.1 Поняття скінченого елемента
6. Чисельне розв’язування крайових задач для рівнянь еліптичного типу
Основні терміни і поняття:
Розв’язок задач проілюструємо на прикладі розв’язку краєвої задачі для рівнянь Лапласа і Пуасона.
6.1 Апроксимація похідних (сіткова апроксимація)
Нехай в площині xOy задана область з межею Г. Провівши в цій площині дві сім’ї прямих
ми таким чином введемо в ній різницеву сітку з кроками .
В результаті покриття області цією сіткою ми отримаємо сіткову область.
Будемо говорити, що область G покрита сіткою. Точки перетину цих прямих називають вузлами сітки. Вузли, які належать області G, називаються внутрішніми,, які межі Г – межовими (граничними, контурними) решта – зовнішніми. Вузли називаються сусідніми, якщо віддаль між ними по осі Ox рівна , або по осі Oy - . Вузол області називається внутрішнім для області , якщо всі чотири його сусіди належать області , в противному випадку він називається граничним. Нехай - дискретна сіткова область внутрішніх вузлів, а - область граничних вузлів області на рис. 6.1 внутрішні вузли позначені “*”,а граничні “·”.
В методі скінченних різниць (сіток) область G неперервної зміни аргументів x,y замінюється дискретною (сітковою) областю , а замкнута область сітковою областю .
Значення шуканої функції
у вузлах сітки будемо позначати так:
.
Користуючись скінченною стрічкою Тейлора (“обірвавши” ряд Тейлора для функції U на деякому його члені), апроксимуємо частинні похідні функції їх різницевими відношеннями:
(6.1)
Це – так звані правосторонні різницеві відношення для частинних похідних першого порядку. Лівосторонні різницеві відношення мають вид:
(6.2)
З використанням центральних різниць похідні першого порядку апроксимуються так:
(6.3)
Очевидно, що точність заміни похідних першого порядку даними різницевими відношеннями має перший порядок, тобто .
Аналогічно, для частинних похідних другого порядку отримуємо такі різницеві відношення:
(6.4)
Заміна цих похідних має другий порядок точності, тобто порядок виду:
.
6.2 Різницева апроксимація задачі Діріхле для рівнянь Лапласа та Пуассона
Всі викладки в даному пункті будемо проводити на прикладі рівняння Пуассона, оскільки при рівності правої його частини нулю отримаємо аналогічні результати для рівняння Лапласа.
Нехай в площині задана зв’язна область обмежена контуром .Нехай задана неперервна функція на контурі . Потрібно знайти наближений розв’язок рівняння Пуассона:
, (6.5)
який задовольняє граничним умовам
(6.6)
Сформульована задача, як було відмічено вище, називається задачею Діріхле (першою крайовою задачею) для рівняння Пуассона.
Нехай область являє собою для простоти прямокутник:
(Рис. 6.2)
Покриємо його сіткою з кроками
Виберемо п’ятиточковий шаблон “хрест” і отримаємо різницеву схему задачі Діріхле на такому шаблоні.
Замінимо частинні похідні в рівнянні (6.5) їх різницевими відношеннями (6.4).
Тоді диференціальне рівняння (6.5) в кожному внутрішньому вузлі сітки заміняємо системою різницевих рівнянь. Підставимо в рівняння Пуассона скінченновимірні аналоги:
Отже, отримаємо таку систему різницевих рівнянь з точністю :
У випадку
(6.7)
Граничні умови (5.6) замінюються такими:
(6.8)
Систему різницевих рівнянь (6.7) і граничні різницеві умови (6.8) називають різницевою апроксимацією чи різницевою схемою крайової задачі (6.5), (6.6). Вона являє собою систему лінійних алгебричних рівнянь з невідомими.
Доведено [12 б], що система (6.7), (6.8) має єдиний розв’язок. Також доведено, що для розв’язку задачі Діріхле справедлива оцінка
,
де С – константа, яка не залежить від кроку , а - розв’язок різницевої схеми (6,7), (6,8). Це означає, що дана різницева схема збігається з швидкістю Також доведено, що цей розв’язок стійкий по початковим даним.