16. Комунікативно зорієнтоване вивчення синтаксису

Комунікативно зорієнтоване вивчення синтаксису є актуальним і перспективним напрямком вивчення української мови в школі. Комунікативно зорієнтоване вивчення синтаксису базується на системному описі синтаксичних явищ, на усвідомленні системи та внутрішньої структурної організації синтаксичних одиниць, які функціонують у реальних актах комунікації.

Кінцевою метою комунікативно зорієнтованого вивчення синтаксису в школі є вироблення в учнів умінь вільно висловлювати свої думки в усній і писемній формах мовлення, використовуючи необхідні синтаксичні одиниці відповідно до мети, змісту та умов комунікації.

Для розв’язання проблеми реалізації комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення синтаксису досить важливим є розуміння висловлення як одиниці мовленнєвого спілкування. Розмежування речення і висловлення та усвідомлення відмінностей між ними має стати одним із актуальних завдань методики української мови. Речення є утворенням, безвідносним до мовленнєвого і контекстного оточення та ситуативно-прагматичних завдань. Речення, на відміну від висловлення, позбавлене суб’єктивних смислів і актуальних інтерпретацій та модифікацій. Висловлення – це актуалізоване речення, тобто воно релятивізоване щодо мовця і слухача, комунікативного акту, мовленнєвого і не мовленнєвого контексту.

Комунікативно зорієнтоване вивчення синтаксису передбачає вироблення в учнів умінь орієнтуватися в ситуації спілкування та створювати висловлювання за допомогою різноманітних типів речень відповідно до завдань комунікації. З огляду на це спостереження над мовними засобами і вибір відповідних синтаксичних конструкцій із ряду синонімічних чи близьких за функцією мають розглядатися як важливі методи мовленнєвої діяльності. Саме така організація навчання має комунікативне спрямування,

Важливим напрямком комунікативно зорієнтованого вивчення української мови в школі має стати формування в учнів умінь розмежовувати актуальне членування речення з його формально-граматичним і власне-семантичним структуруванням,

Висунення на перший план завдань мовленнєвого розвитку, формування комунікативних умінь має принципово важливе значення для вивчення синтаксису. В основі вимог до методики його вивчення в цьому плані лежать три положення:

– текст – синтаксична одиниці вищого рівня;

– синтаксичні засоби беруть участь у побудові тексту, а тому їх потрібно вивчати в тексті;

– сприймання і продукування тексту неможливе без засвоєння мови синтаксису, розвитку уміння говорити “мовою синтаксису”, а це вимагає розвитку мовленнєвих умінь, пов’язаних з продукуванням текстів різних, стилів, жанрів і типів мовлення.

Учні мають уміти 1) характеризувати комунікативну організацію речень у тексті: виділяти тему і рему, з’ясовувати засоби їх вираження; пояснювати роль порядку слів у побудові висловлювання; 2) аналізувати текст (визначати тему, основну думку, тип, стиль і жанр тексту, добирати до нього заголовок; характеризувати синтаксичну організацію тексту, функціонально-стилістичні особливості речень та мовні засоби зв’язку речень у тексті); 3) поширювати текст різними типами сурядних і підрядних речень відповідно до стилю, типу мовлення та задуму автора; пояснювати роль складних речень у побудові тексту; 4) будувати висловлювання відповідно до ситуації спілкування; 5) писати твори.

Отже, комунікативно зорієнтоване вивчення синтаксису вимагає перегляду підходів до засвоєння учнями основних понять синтаксису, розробки системи завдань до вивчення синтаксису, спрямованої на засвоєння знань про структуру, семантику, функціонування синтаксичних одиниць – словосполучень, простих і складних речень в тексті; вдосконалення мовних та мовленнєвих умінь учнів. Підкреслюємо, що комунікативний аспект вивчення синтаксису має містити і функційно-стилістичний опис синтаксичних одиниць, оскільки з метою здійснення комунікації вони функціонують відповідно до сфери людської діяльності. З огляду на це у програмі слід передбачити стилістичний аналіз синтаксичних категорій у порівняльному плані, вивчення різних типів речень на матеріалі текстів різних стилів і жанрів, виконання завдань, що передбачають влучний добір синтаксичних засобів з метою реалізації задуму.