1. Методика викладання літератури як наукова дисципліна. Її своєрідність і джерела розвитку. Завдання.

МВУЛ – самостійна педагогічна наука про виховання літературної освіти і розвитку особистості учня засобами художнього слова, наука про раціональне використання методів та прийомів, що забезпечують вчителеві-словеснику найвищу педагогічну результативність у його роботі з учнями за умови мінімальної затрати їхньої енергії й сил. Викладання літератури в школі вимагає високої культури педагогічної праці, вона виявляється насамперед в умінні науково, грамотно керувати процесом розвитку особистості учнів.

МВЛ спрямовує свої зусилля на вдосконалення змісту, структури й системи літературної освіти учнів у середній школі, розкриває закономірності формування в них засобами художнього слова потрібних їм умінь і навичок.

Джерела: історичний досвід школи; передовий досвід сучасних зарубіжних і вітчизняних шкіл; теоретичні праці відомих педагогів; спеціально організовані педагогічні експерименти, що підтверджують чи спростовують істинність наукових рекомендацій.

Завдання: дати студентам наукові знання фактів і явищ МВЛ; ознайомити їх з новими технологіями навчання, урізноманітненням форм організації навчально-виховного процесу; розв'язання ряду проблем, які стосуються вивчення змісту літературної освіти учнів, специфіки вивчення окремих тем, особливостей сприймання художніх творів, ознайомлення з якими передбачено шкільною програмою.

2. Зміст і структура шкільного курсу літератури в сучасній школі.

Зміст літ.освіти учнів, тобто система знань та вмінь, які повинні набути учні певного класу, визначається шкільними програмами і державними документами, обов'язковими для виконання кожним вчителем літератури. Укр.літ. вивчається в усіх школах України, хоч і в різному обсязі.

Одним із найважливіших завдань школи було створення чіткої й ефективної системи літературної освіти учнів. Навчання літератури змінюється протягом усього шкільного віку дітей у зв'язку з поступовим ускладненням його змісту та способів.У поч.шк. закладаються основи психологічної підготовки дітей до читання літератури, в сер.шк. учні вже переходять до систематичного вивчення предмета літератури. Вивчаючи початки літератури, вони оволодівають певними знаннями, вміннями та навичками усного і писемного мовлення. Курс літератури в старших класах середньої школи включає в себе не лише складніший фактичний матеріал, а й теорію літ. У старшокласників формується ряд складних умінь та навичок, закладаються основи нац.світогляду. Вони вчаться самостійно здобувати знання.

3. Сучасний урок літ. та основні вимоги до його проведення.

Урок є основною формою навчально-виховного процесу в школі. На уроках літ. учні засвоюють систему літ. знань, умінь, навичок, розвивають свої творчі сили й можливості, формують необхідні якості. На кожному уроці частково реалізується та загальна мета, яка ставиться до вивчення учнями літ. І чим краще буде організований і проведений урок, тим ефективнішою стане літературна освіта молоді. Сучасний урок – це урок, який побудований з урахуванням вимог сучасної школи і відповідає завданням виховання нової людини.

Основні вимоги:

1.Ефективним може бути лише той урок, який побудований з урахуванням специфіки відображення життя у художній творчості, своєрідності сприймання людиною мистецтва, літ-мистецького слова. 2.На уроках літ. не лише важливо дати учням певну інформацію, а й емоційно схвилювати їх, викликати роздуми про життя. 3.Викладання вимагає від педагога не лише високої майстерності, а й обдарованої творчості. 4.Також урок літератури повинен містити виховний аспект.5. Вчитель повинен так аналізувати твір, щоб перед зором учнів постали яскраві картини життя.

При визначенні ефективність уроку здебільшого на перший план висуваються такі його показники, як теоретичні й практичні рівні. У навчанні важливим є не лише результат, а сам процес, який приводить до того чи іншого результату. Ефективним є такий урок: дає учням міцні знання і необхідні навички; збагачує їх яскравими, емоційними літ. образами та уявленнями; допомагає їм правильно усвідомити смисл не лише прочитаного твору, але й життєвих явищ, які знайшли в творі відображення; озброює їх високими критеріями ідейних, моральних, естетичних оцінок; формує їх світогляд; зміцнює і робить свідомою їх любов до літ.

4. Основні типи уроків літ. В сер.Шк.

Відповідно до дидактичної мети уроку визначають його типи.

І. Соболєв: урок-лекція; -розповідь; урок учнівських читань; урок вивчення тексту художнього твору (коментоване читання, виразне читання, сам.робота, усний переказ); урок самостійної роботи учнів над підручником, хрестоматією, ін..джерел; урок складання планів (колективне чи індивідуальне); урок письмових робіт (контрольні, тренувальні, навчальні, з наступним аналізом); урок з використанням ТЗН; урок повторення або закріплення шляхом індивідуального опитування з обов'язковим рецензуванням учнівських відповідей (усно й письмово), взаємне опитування, виконання вправ; урок-бесіда за твором, рекомендації для позакласного читання; урок-диспут; урок-екскурсія.

М. Кудряшов: вивчення художніх творів; вивчення теорії та історії літ.; розвиток мовлення.

Є. Пасічник: засвоєння нових знань і розвиток на їх основі вмінь та навичок; узагальнення й систематизація знань; контроль знань, умінь і навичок.

Тип уроку певною мірою зумовлюється його структурою.

5. Проблемність на уроках укр. Літ. Шляхи створення проблемних ситуацій.

Проблемність у навчанні забезпечує інтенсивну мислитель ну активність дітей при засвоєнні знань, створює найсприятливіші умови для розвитку у них здатності по-творчому, всебічно розглядати предмет дослідження.

Проблема – це складне питання, що порушується і художньо розв'язується учнями.

Проблемний аспект навчання забезпечує формування людини з гнучким розумом, творчими нахилами, посилює виховний вплив літ. на учнів, стимулює до того, щоб не обмежуватись на уроках поверхово емпіричними узагальненнями фактів, а глибоко проникати в їх суть.

Елементи проблемного навчання в процесі вивчення літ: проблемне викладання матеріалу, проблемне запитання, проблемна ситуація, проблемний аналіз худ. твору, проблемне вивчення певної частини літ. курсу, твори-роздуми, тема яких сформована як проблема.

Проблемна ситуація виникає на основі усвідомлення суперечності між уже пізнаним учнями і тим, що повинно бути засвоєне, коли вони відчувають недостатність знань при розв'язанні поставленого завдання.

Етапи: 1. Постановка завдання перед учнями; 2. Вибір ними можливих шляхів розв'язання пізнавального завдання; 3. Обґрунтування учнями своїх суджень; 4. Остаточна відповідь на поставлену проблему.

Проблемна ситуація може виникати сама по собі й розв'язуватись вчителем, учнями чи спільними зусиллями. Шляхи: 1. При зіставленні протилежних висловлювань двох літ. критеріїв про один і той же твір, літ героя; 2. Необхідність активної пошукової діяльності учнів виникає тоді, коли є суперечність між об'єктивним змістом, що випливає з художнього твору, і суб'єктивним його тлумаченням (іноді демонструються окремі епізоди фільмів із завданням зіставити їх з літ. твором, розглядаються ілюстрації на одну тему); 3. Якщо суперечність закладена в змісті самого твору, що став об'єктом вивчення; 4. При зіставленні життєвих явищ, покладених в основу худ. полотна, та їх змалюванням письменника чи твору, написаних на споріднені теми, але різного ідейного звучання.

До проблемних завдань слід звертатися і під час опитування, і під час пояснення нового матеріалу. Найчастіше проблемні ситуації навмисне створюються на уроках, щоб активізувати мислення дітей, стимулювати процес розвитку відтворюючої уяви учнів.