28.Високий, глибокий та площинний друк у гравюрі.

Гравю?ра (фр. gravure от нем. graben — копать или фр. graver — вырезать, создавать рельеф) — вид графического искусства, составная часть такого понятия как эстамп, подразумевающего создание разными способами оттисков с печатных форм.

Високий друк

Високий друк є прадавньою формою друкарського виробництва. Друкарська фарба наноситься на виступаючу поверхню, а відтиснення знімається з друкарської форми або пластини. Ділянки, вирізані художником або не промовці над рельєфом, не залишають сліду на відтисненні. Для виготовлення форм або пластин, вживаних у високому друці, може використовуватися величезний діапазон матеріалів. Вони включають камінь, дерево, лінолеум, пластик, метал, картон, картоплю, пісок або тканину. Найширше поширені такі види високого друку, як ксилографія (гравюра на дереві) і ліногравюра. Високий друк об'єднується з друкарським набором шрифтів і книгодрукуванням, оскільки форми для ксилографії торця і обріза (подовжньою) можуть виготовлятися тієї ж висоти, що і шрифт.

Глибокий друк

В процесі глибокого друку лінії і тони утворюються в результаті гравірування або труїть поверхні металевої пластини. Фарбу наносять на поверхню пластини, після чого її витирають, залишаючи лише в жолобках ліній. Поверхня пластини при цьому має бути чистою. Потім на пластині розташовують лист м'якого зволоженого паперу і у такому вигляді пластина проходить через вали машини для глибокого друку. Під тиском валів лист вдавлюється в поглиблення і жолобки, унаслідок чого фарба переходить на папір. Це і є завершене відтиснення. Розрізняють два основні типи глибокого друку — гравюру по металу і офорт.

Гравюра по металу

Історія гравюри прослідкується з часів доісторичної людини, коли основні елементи цієї техніки використовувалися для різьблення лінійного малюнка на твердих поверхнях, таких, як камінь або скелясті породи. Пізніші попередники гравюри на мідних пластинах — збройові майстри і ювеліри, що чудово володіли технікою. Роботи в техніці срібного і золотого чорніння, італійських ремісників першої половини XV століття — також яскравий приклад і передвісник гравюри по металу. Перша датована Гравюра. На мідній пластині відноситься до 1446 року: робота була створена в Германії і називалася «Батожить Христа», але одним з найбільш видатних граверів XV і початки XVI століть був італійський майстер Андреа Мантенья. Його відважні гравюри характеризуються системою діагональних штрихувальних ліній. Альбрехт Дюрер в Германії працював над створенням гравюр, які були лаконічніші по стилю і глибшими по тону. Гравюра на мідній пластині стала широко поширеним методом репродукції живописних і графічних робіт, проте лише небагато художників опанували техніку гравірування досконало.

29.Орнамент та його застосування в різновидах мистецтва.

Орна?мент (лат. ornemantum — украшение) — узор, основанный на повторе и чередовании составляющих его элементов; предназначается для украшения различных предметов (утварь, орудия и оружие, текстильные изделия, мебель, книги и т. д.), архитектурных сооружений (как извне, так и в интерьере), произведений пластических искусств (главным образом прикладных), у первобытных народов также самого человеческого тела (раскраска, татуировка). Связанный с поверхностью, которую он украшает и зрительно организует, орнамент, как правило, выявляет или акцентирует архитектонику предмета, на который он нанесён. Орнамент либо оперирует отвлечёнными формами, либо стилизует реальные мотивы.

К числу формальных особенностей орнамента относится декоративная стилизация, плоскостность, органическая связь с несущей орнамент поверхностью, которую он всегда организует, нередко выявляя при этом конструктивную логику предмета. Не всякий узор можно считать орнаментом. Так, узорная ткань с бесконечно повторяющимся раппортом, не является орнаментальной. По характеру композиции, орнамент может быть ленточным, центрическим, окаймляющим, геральдическим, заполняющим поверхность или же сочетающим некоторые из этих типов в более сложных комбинациях. Это связано с обусловленной формой декорируемого предмета.

По используемым в орнаменте мотивам его делят на: геометрический, состоящий из абстрактных форм (точки, прямые, ломаные, зигзагообразные, сетчато пересекающиеся линии; круги, ромбы, многогранники, звёзды, кресты, спирали; более сложные специфически орнаментальные мотивы — меандр и т. п.); растительный, стилизующий листья, цветы, плоды и пр. (лотос, папирус, пальметта, акант и т. д.); зооморфный, или животный, стилизующий фигуры или части фигур реальных или фантастических животных. В качестве мотивов используются также человеческие фигуры, архитектурные фрагменты, оружие, различные знаки и эмблемы (гербы). Особый род орнамента представляют стилизованные надписи на архитектурных сооружениях (например, на среднеазиатских средневековых мечетях) или в книгах (т. н. вязь). Нередки сложные комбинации различных мотивов (геометрических и звериных форм — т. н. тератология, геометрических и растительных — арабески).