14.Тематичне малювання на уроках образотворчого мистецтва.

Цей вид малювання ми відносимо до тематичного. Головне на уроці тематичного малювання у 1 - 2 класі - передача у малюнку сюжетного зв’язку, з місту та розкриття теми в малюнку. Помічені дитиною особливості предметів притягують його увагу. Пояснення вчителя розширюють його знання, розвивають інтерес до подальших спостережень.

Розглядаючи дерева, діти намагаються зрозуміти, чому дерева однієї породи всі різні. Їх цікавить і архітектура. „У всіх будинків є дах, стіни вікна, - підкреслюють діти. - І всі ж будинки різні".

Нові враження і знання відображаються в дитячих малюнках. Це у свою чергу веде до необхідності розширити технічні можливості відображення з допомогою нових прийомів і матеріалів. Індивідуальні образотворчі характеристики предметів приводять до більш частому спостереженню реальних предметів, а не тільки їх зображеннях в малюнках.

Великого значення набуває індивідуальна робота з дітьми під час уроку малювання. Деякі діти зазнають труднощів в зображенні якого не будь предмету, потрібного в їх сюжетному малюнку. В цьому випадку вчитель може показати, як малювати весь предмет або якусь його частину. Іноді варто запропонувати дитині зробити зображення нарядним, вводячи в малюнок якийсь орнамент. прикрасити можна не тільки зображення, але й фон, що зробить малюнок більш завершеним.

Важливою опорою на уроках малювання в 1-2 класах являються спостереження реальних предметів і явищ. Пропонуючи дітям зобразити місцевий пейзаж, необхідно під час прогулянок, екскурсій по місту роздивитись з ними оточуючі будинки, допомогти кожному вибрати будинок який він буде малювати, добре роздивитися його і запам'ятати, чим він відрізняється від інших: якщо є архітектурні прикраси, вітрини магазинів, арки і т.д.

Роздивляючись будинки, діти одразу ж спостерігають і за рухом транспорту, людьми. Кожна дитину бачить і запам'ятовує те, що найбільш приваблює її увагу.

Звичайно діти, особливо хлопчики, проявляють добрі знання про машини. Особливий інтерес викликають машини-прибиральники снігу, технічної допомоги, автокрани та інші. Діти можуть годинами спостерігати за їх роботою.

15.Декоративно-прикладне мистецтво та його основні види.

Декоративно-прикладное искусство (от лат. decoro — украшаю) — раздел декоративного искусства, охватывающий создание художественных изделий, имеющих утилитарное назначение.

Произведения декоративно-прикладного искусства отвечают нескольким требованиям: обладают эстетическим качеством; рассчитаны на художественный эффект; служат для оформления быта и интерьера.[1] Такими произведениями являются: одежда, плательные и декоративные ткани, ковры, мебель, художественное стекло, фарфор, фаянс, ювелирные и другие художественные изделия. В научной литературе со второй половины XIX века утвердилась классификация отраслей декоративно-прикладного искусства по материалу (металл, керамика, текстиль, дерево), по технике выполнения (резьба, роспись, вышивка, набойка, литьё, чеканка, интарсия и т. д.) и по функциональным признакам использования предмета (мебель, посуда, игрушки). Эта классификация обусловлена важной ролью конструктивно-технологического начала в декоративно-прикладном искусстве и его непосредственной связью с производством.

Види декоративно-прикладного мистецтва – головна структура одиниці морфології. Це – художнє деревообробництво, художня обробка каменю, художня обробка шкіри і рогу, художня кераміка, художнє скло, художнє плетіння, в’язання, художнє ткацтво, килимарство, вишивка, мереживо, виготовлення виробів з бісеру, емалі, а також меблів, посуду, хатніх прикрас, іграшок, одягу, ювелірних виробів. Усі вони відносяться до декоративно-прикладного мистецтва. Кожний з видів унікальний за специфікою матеріалів, технологічним процесом обробки, за художньо-композиційними закономірностями структури образів.