- •1 Види та жанри образотворчого мистецтва. Поняття стилю.
- •2. Що таке композиція? Назвати прийоми й засоби композиції.
- •3. Що таке композиційна схема?
- •4. Поняття руху та ритмів на картинній площині.
- •5. Колір. Його емоційне, фізіологічне та психологічне значення.
- •6. Оптичні ілюзії на картинній площині. Закон рами.
- •7. Основні закони композиції.
- •8. Обґрунтувати роль і місце композиції у вихованні художника-викладача.
- •9. Дати оцінку мистецтву плаката. Визначити види та їх особливості.
- •10. Види композиційних схем.
- •12. Види натюрморту.
- •13. Обґрунтувати поняття: «Пейзаж, як складова частина картини та як самостійний жанр мистецтва». Визначити види пейзажу.
- •14. Види книжкової графіки. Навести приклади.
- •16. Елементи книги. Особливості зовнішнього та внутрішнього оформлення.
- •18. Компоненти художньої творчості: мислення, інтуїція, фантазія.
- •19. Графіка як вид образотворчого мистецтва та її значення в естетичному вихованні учнів.
- •20. Роль ведучої кольорової плями в живописному етюді. Роль локальної тонової плями в моделюванні об’єму голови.
- •30. Поняття проміжних кольорів на прикладі спектрального кола.
- •31. Що таке загальний кольоровий тон у картині?
- •32. Контраст, нюанс та їхня роль у живопису. Що таке монохром?
- •33. Якими засобами живопису вирішується завдання передачі середовища, об’єму, декоративно-плоскінного рішення натури?
- •34. Особливості роботи спектральною і земляною палітрою.
- •35. Які завдання вирішуються в техніці гризайль?
- •36. Завдання кольорового та тонового етюдів? Завдання короткочасного пошукового етюда?
- •37. Функція тону в живопису.
- •38. Які властивості мають гуашеві фарби? Порівняти технічні можливості акварельних та гуашевих фарб.
- •39. Що таке колорит?
- •40. Які завдання краще виконувати технікою «по сирому», а які – технікою пуантилізму?
- •41. Що таке кольорове відношення?
- •42. Що ми розуміємо під конструктивною основою форми? Що ми розуміємо під простими та складними формами?
- •43. Що таке лінія, її функції?
- •44. Основні закономірності лінійної та повітряної перспективи.
- •45. Що таке власна та тінь, яка падає, при малюванні постаті людини.
- •46. Пояснити поняття: відблиск, світло, напівтінь, тінь, рефлекс.
- •47. Які завдання повинні виконуватися в роботі з натюрмортом?
- •48. Розкрити основні закони тональних відносин та закономірності розподілення світла на предметній формі.
- •49. Що таке фактура, її особливості?
- •50. У чому полягає послідовність побудови малюнка голови?
- •51. Що таке тон і тональне відношення?
- •61 Графічні засоби відтворення малюнка (лінія,штрих, тон).
- •62.Мета та завдання творчого та академічного малюнка?
- •63.Залежність зображення постаті від лінії горизонту. Намалювати схеми.
- •64.Вплив повітряної та лінійної перспективи на малюнок постаті.
- •65.Лінійно-конструктивний підхід при виконанні малюнка.
- •1.Кераміка як вид декоративно-прикладного мистецтва.
- •2.Образотворчі засоби декорування в кераміці.
- •3.Кераміка та її художні можливості.
- •4.Технологія декорування керамічних виробів.
- •5.Види дпм України і художня праця в школі.
- •6.Українська витинанка як вид дпм.
- •7.Вишивка як вид дпм України.
- •8.Семантична символіка в Українській вишивці.
- •9.Семантичне значення кольорів в Українській вишивці.
- •14.Тематичне малювання на уроках образотворчого мистецтва.
- •15.Декоративно-прикладне мистецтво та його основні види.
- •16.Основи організації сучасного уроку образотворчого мистецтва.
- •17.Використання принципів педагогічного малюнку на уроках образотворчого мистецтва.
- •18.Нетрадиційні форми проведення уроків образотворчого мистецтва
- •19.Особливості образотворчої діяльності дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.
- •20.Класичні види авторської гравюри.
- •21.Різновиди та техніко-технологічні засоби «Батику».
- •22.Графіка-як вид мистецтва
- •23.Види станкової та прикладної графіки.
- •24.Промислова графіка як вид мистецтва.
- •25.Види друку у графічних друкованих техніках.
- •26.Спрощені види друку.
- •27.Ксилографія як вид гравюри та реалізація її у малій формі графіки.
- •28.Високий, глибокий та площинний друк у гравюрі.
- •29.Орнамент та його застосування в різновидах мистецтва.
- •30.Фірмовий стиль та його значення в графічному мистецтві.
- •31.Розробка графічного комплексу фірмового стилю.
- •32.Шрифт та його значення у вирішенні фірмового стилю.
- •33.Малий графічний комплекс.
- •34.Клеймо, торгова марка, торговий знак в прикладній графіці.
- •35.Товарний знак та його значення в графічному комплексі.
- •36.Логотип та його значення фірмовому блоці.
- •37.Аплікація як вид дпм та її різновиди.
- •38.Техніки і матеріали що використовуються в аплікації.
- •39.Що таке декоративність.
- •40.Колаж як вид дпм.
- •41.Флористика як вид дпм і його використання у дпм.
- •42.Що таке маркетрі та особливості виконання цієї техніці.
- •43.Види різьблення. Матеріали та інструменти.
26.Спрощені види друку.
27.Ксилографія як вид гравюри та реалізація її у малій формі графіки.
Ксилогра?фия (др.-греч. ????? — дерево и ????? — пишу, рисую) — гравюра на дереве, древнейшая техника гравюры[1].
Продольная (обрезная) гравюра
Ганс Гольбейн Младший. Иллюстрации к Ветхому Завету. 1530. Гравюра
Первоначально техника гравирования в Западной Европе, как и на Востоке, была близка к технике изготовления досок для набойки. В старой продольной гравюре основным строящим форму элементом был нож, а в распоряжении гравёра имелся набор ножей разной величины и формы.
На отшлифованную поверхность доски (если предполагается тиражировать гравюру в типографском станке — толщиною около 2,5 см) наносится рисунок, после чего линии этого рисунка обрезаются с обеих сторон острым ножом, сам же штрих остаётся нетронутым (отсюда одно из названий продольной гравюры — «обрезная»), а фон выбирается широкими стамесками до глубины 2—5 мм. После этого доску закатывают специальной краской и выполняют оттиск на бумагу.
Важнейшая особенность старой «обрезной» гравюры — господство чёрного штриха. Технически вполне возможен и белый штрих; его достаточно часто можно видеть в старых гравюрах, например, в иллюстрациях флорентийских изданий конца XV — начала XVI века. Были даже гравюры, нарезанные как негатив — белым по чёрному, например, работы швейцарского мастера XVI века Урса Графа («чёрная манера» в гравюре на дереве). Но всё это воспринимается скорее как исключение из общего правила. В системе художественных средств старой «обрезной» гравюры белый штрих занимает скромное место.
Современные мастера продольной ксилографии пользуются помимо ножей также инструментами, которые применяются в линогравюре. Это угловые и полукруглые стамески, подобные клюкарзам, применяемым резчиками по дереву, — прямые или слегка изогнутые, вставляемые в точёные грибовидные ручки, а иногда — в прямые (например, в японском наборе инструментов).
Торцовая (тоновая, репродукционная) гравюра
Первые образцы западноевропейской гравюры, выполненные в этой технике, появились на рубеже XIV—XV веков. В 1780-х годах английский художник и гравер Томас Бьюик (1753—1828) изобрёл способ гравюры на поперечном срезе ствола твёрдых пород дерева. Он сам создал иллюстрации к «Общей истории четвероногих» и двухтомной «Истории птиц Британии».
Торцовая гравюра произвела переворот в книжной графике. Ксилография снова заняла господствующее положение в книге, будучи прежде вытесненной офортом и резцовой гравюрой на металле. Твёрдая и однородная поверхность торцовой доски позволяла несравнимо легче, чем на продольном дереве, получать тончайшие линии и передавать штриховкой любой частоты сложные тональные и цветовые отношения.
В торцовой гравюре инструментами служат штихели, подобные тем, какие употребляют в глубокой гравюре на металле, но более разнообразной формы. Штихель представляет собой узкий стальной стержень различного сечения, длиной 10—11 см, с режущим концом, заточенным под углом 45° (для металла штихели затачивают под более тупым углом). Другой конец вставляется в ручку грибовидной формы. Нижняя, обращённая к доске часть ручки плоско срезается. Если положить штихель с ручкой на доску, режущий конец его может быть слегка приподнят.
Торцовую гравюру называют также «тоновой», поскольку одной из основных отличительных особенностей её является чрезвычайно широкий линеарный диапазон, позволяющий создавать произведения, наделённые уникальными возможностями богатой пластической выразительности: от чёткого рисующего чёрного и белого штриха до пятна с разнообразной цветовой и фактурной характеристикой, тончайшие переходы тона. Эти её достоинства стали причиной использования торцовой гравюры для репродуцирования. Отсюда третье название торцовой гравюры — «репродукционная».