- •Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •Методи політологічних досліджень.
- •Основні категорії і функції політології.
- •Місце політології в системі наук про суспільство.
- •Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- •Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- •3 Основні гіпотези б:
- •Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- •3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- •Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- •Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- •Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- •Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- •Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- •4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- •Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •Основні концепції політики.
- •2. Субстанційні визначення.
- •Специфіка та структура політичної діяльності.
- •Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- •Влада як інструмент політики.
- •Основні політологічні концепції влади.
- •Проблема ефективності політичної влади.
- •Легітимність політичної влади.
- •Соціальні відносини як відносини політичні.
- •Соціальна стратифікація і політика.
- •Соціальна політика і соціальна справедливість.
- •Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- •Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- •Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •Основні політологічні концепції демократії.
- •Політичні принципи демократії.
- •Сутність демократизації як політичного процесу.
- •Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- •Відмінності між країнами цсє та снд
- •Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- •Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- •Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •Політична система України.
- •Держава, її основні ознаки та функції.
- •Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- •Держава і громадянське суспільство.
- •Основні типи сучасних виборчих систем.
- •Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •Структура сучасних парламентів.
- •Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- •Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- •Функції парламентів.
- •Форми парламентського контролю.
- •Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- •Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •Ознаки і функції політичних партій.
- •Типологія політичних партій.
- •Сучасні партійні системи.
- •Групи інтересів і політика.
- •Сутність та основні типи політичних режимів.
- •Сутність, структура і функції політичної культури.
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Політична ідеологія та її функції.
- •Типологія політичної культури.
- •Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- •Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- •Політична поведінка особи.
- •Політична соціалізація.
- •Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- •Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- •Елітаризм і демократія.
- •Бюрократія як соціально-політичне явище.
- •Бюрократія і демократія.
- •Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •Типологія політичного лідерства.
- •Основні вимоги до сучасного лідера.
- •Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- •Генезис і основні риси консерватизму.
- •Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •Політичний розвиток як модернізація
- •Роль еліти в політичний модернізації України.
- •Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- •Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- •6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- •Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- •Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- •Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- •Геополітична концепція атлантизму.
- •Геополітична концепція євразійства.
- •Головні вектори сучасної української геостратегії.
- •Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- •2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- •Основні напрями діяльності Римського клубу.
- •Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- •Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- •Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- •Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- •Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- •Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- •Сша и Западная Европа:
- •Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- •1. Неконституционная исполнительная власть
- •2. Федерализм
- •3. Президентские системы
- •Достоинства и недостатки президенциализма
- •4. Президентско-парламентская система
- •5. Премьерско-президентская система
- •Полупрезидентские системы
- •6. Парламентская система
- •Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- •1. Модель относительной автономии.
- •Специфіка мови як одного із засобів політики.
- •Основні методи політичного прогнозування.
- •Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •Популізм як політична технологія.
- •Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- •Потенційний політичний товар.
- •Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- •Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- •Социально-энергетические ресурсы власти:
- •Экономические ресурсы власти:
- •Культурно-информационные ресурсы:
- •Особливості державного політичного маркетингу.
- •Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- •108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- •109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- •110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.
Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
Мондіалізм - особливий напрям у геополітиці. Інакше ця теорія відома як доктрина "нового світового порядку". Вона розроблялася американськими геополітиками починаючи з 70-х рр, а вперше привселюдно про неї було заявлено президентом США Джорджем Бушем під час війни в Перській затоці в 1991 р.
Мондіалізм - (лат. «mundi», фр. «monde» - «мир»), це рух, що виражає солідарність популяцій на Землі, націлений на встановлення наддержавних законів та федеративної структури на всій планеті, при повазі різноманіття культур; це проект по встановленню світового уряду.
В основе идеи лежит представление, что в какой-то кульминационный момент истории все народы земли соберутся в едином Царстве, которое не будет более знать противоречий, трагедий, конфликтов и проблем, свойственных обычной земной истории. Помимо чисто мистической версии мондиалистской утопии существовали и ее рационалистические версии, одной из которых можно считать учение о “Третьей эре” позитивиста Огюста Конта (1798—1857) или гуманистическую эсхатологию Готхольда Эфраима Лессинга (1729—1781).
Рух мондіалізму виступає за утворення нової політичної організації, що управляє всім людством, перемістивши частини національних суверенітетів у Всесвітній Федеральний Департамент, Світовий Федеральний Уряд і Світовий Федеральний Суд. Департамент займався б рішенням загальних повсякденних проблем людства, таких як голод, прісна вода, війни, миротворчість, забруднення навколишнього середовища і електроенергія. Президент Світового Уряду обирався б громадянами прямим голосуванням, як у президентській республіці.
Такі відомі організації, як Ліга Націй, пізніше ООН та ЮНЕСКО, були продовженням саме мондіалістскіх кіл, що мали великий вплив на світову політику.
Перша структура - "Рада з міжнародних відносин " (Council on Foreign Relations, CFR) - виникла в 1921 р. Засновник - американський банкір Морган. Ця неофіційна організація займалася виробленням американської стратегії в планетарному масштабі, причому кінцевою метою вважалася повна уніфікація планети і створення "світового уряду".
У 1954 р. була створена друга мондіалістская структура - Більдерберзький клуб, або Більдербергська група. Вона об'єднувала вже не тільки американських аналітиків, політиків, фінансистів та інтелектуалів, а й їхніх європейських колег. У 1973 р. активістами Більдербергського групи була створена третя структура - "Тристороння комісія", або "Трілатераль" (Trilateral). Вона покликана об'єднувати під егідою атлантизму і США три "Великих простори ", що лідирують в технічному розвитку і ринковій економіці: 1. Американський простір, що включає в себе Північну і Південну Америку. 2. Європейський простір. 3. Тихоокеанський простір, контрольований Японією.
Главою найважливіших мондіалістскіх груп - Більдерберг і Трілатераля - є Девід Рокфеллер.
Крім нього в самому центрі всіх мондіалістскіх проектів стоять геополітики і стратеги атлантизму Збігнєв Бжезинський та Генрі Кіссінджер, Джордж Болл.
Існували дві основні версії мондіалізму, які, розрізняючись за методами, але повинні були теоретично призвести до однієї і тієї ж мети.
"Теорія конвергенції". Розроблена в 70-і рр. в надрах C.F.R. групою "лівих" аналітиків під керівництвом Збігнєва Бжезинського, ця теорія передбачала можливість подолання ідеологічного та геополітичного дуалізму холодної війни через створення нового культурно-ідеологічного типу цивілізації, який був би проміжним між соціалізмом і капіталізмом, між чистим атлантизмом і чистим континенталізмом.
“Кризис мировой системы” Бжезинский развивает идею необходимости создания универсальной мировой системы под эгидой США. Советский марксизм рассматривался как преграда, которую можно преодолеть, перейдя к его умеренной, социал-демократической, ревизионистской версии — через отказ от тезисов “диктатуры пролетариата”, “классовой борьбы”, “национализации средств производства” и “отмены частной собственности”. В свою очередь, капиталистический Запад должен был бы ограничить свободу рынка, ввести частичное государственное регулирование экономики и т.д. Общность же культурной ориентации могла бы быть найдена в традициях Просвещения и гуманизма, к которым возводимы и западные демократические режимы, и социальная этика коммунизма (в его смягченных социал-демократических версиях).
У посторадянському світі - доктрина Френсіса Фукуями, стаття - "Кінець історії". Її можна розглядати як ідейну базу неомондіалізма. Падіння СРСР знаменує собою падіння останнього бастіону ірраціоналізму. З цим пов'язано закінчення історії і початок особливого планетарного існування, яке буде проходити під знаком ринку і демократії, які об'єднають світ у злагоджену раціонально функціонуючу машину. Такий новий порядок виходить за рамки атлантизму, і всі регіони світу починають переорганізовиватися за новою моделлю, навколо його найбільш економічно розвинених центрів.