- •Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •Методи політологічних досліджень.
- •Основні категорії і функції політології.
- •Місце політології в системі наук про суспільство.
- •Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- •Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- •3 Основні гіпотези б:
- •Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- •3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- •Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- •Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- •Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- •Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- •Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- •4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- •Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •Основні концепції політики.
- •2. Субстанційні визначення.
- •Специфіка та структура політичної діяльності.
- •Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- •Влада як інструмент політики.
- •Основні політологічні концепції влади.
- •Проблема ефективності політичної влади.
- •Легітимність політичної влади.
- •Соціальні відносини як відносини політичні.
- •Соціальна стратифікація і політика.
- •Соціальна політика і соціальна справедливість.
- •Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- •Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- •Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •Основні політологічні концепції демократії.
- •Політичні принципи демократії.
- •Сутність демократизації як політичного процесу.
- •Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- •Відмінності між країнами цсє та снд
- •Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- •Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- •Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •Політична система України.
- •Держава, її основні ознаки та функції.
- •Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- •Держава і громадянське суспільство.
- •Основні типи сучасних виборчих систем.
- •Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •Структура сучасних парламентів.
- •Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- •Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- •Функції парламентів.
- •Форми парламентського контролю.
- •Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- •Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •Ознаки і функції політичних партій.
- •Типологія політичних партій.
- •Сучасні партійні системи.
- •Групи інтересів і політика.
- •Сутність та основні типи політичних режимів.
- •Сутність, структура і функції політичної культури.
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Політична ідеологія та її функції.
- •Типологія політичної культури.
- •Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- •Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- •Політична поведінка особи.
- •Політична соціалізація.
- •Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- •Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- •Елітаризм і демократія.
- •Бюрократія як соціально-політичне явище.
- •Бюрократія і демократія.
- •Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •Типологія політичного лідерства.
- •Основні вимоги до сучасного лідера.
- •Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- •Генезис і основні риси консерватизму.
- •Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •Політичний розвиток як модернізація
- •Роль еліти в політичний модернізації України.
- •Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- •Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- •6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- •Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- •Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- •Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- •Геополітична концепція атлантизму.
- •Геополітична концепція євразійства.
- •Головні вектори сучасної української геостратегії.
- •Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- •2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- •Основні напрями діяльності Римського клубу.
- •Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- •Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- •Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- •Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- •Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- •Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- •Сша и Западная Европа:
- •Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- •1. Неконституционная исполнительная власть
- •2. Федерализм
- •3. Президентские системы
- •Достоинства и недостатки президенциализма
- •4. Президентско-парламентская система
- •5. Премьерско-президентская система
- •Полупрезидентские системы
- •6. Парламентская система
- •Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- •1. Модель относительной автономии.
- •Специфіка мови як одного із засобів політики.
- •Основні методи політичного прогнозування.
- •Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •Популізм як політична технологія.
- •Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- •Потенційний політичний товар.
- •Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- •Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- •Социально-энергетические ресурсы власти:
- •Экономические ресурсы власти:
- •Культурно-информационные ресурсы:
- •Особливості державного політичного маркетингу.
- •Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- •108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- •109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- •110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.
Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
Поняття геополітики характеризує місце і конкретноістор. форми впливу територ.-простор.особливостей, положення держав чи їх блоків на локальні, регіональні, континентальні чи глобальні процеси.
Два підходи до розуміння геополітики:
У вузькому сенсі: політологічна концепція, яка визнає у зовнішній політиці держави визначальну роль географічного фактору, а саме: просторове розташування країни, розмір території, кількість і щільність населення, природні ресурси, особливості клімату.
У широкому сенсі: сукупність фізичних, соціальних, матеріальних і моральних ресурсів держави, використання яких дозволяє їй досягати своїх цілей на міжнародній арені.
Обидва підходи досліджують зовн.політику держав, відносини між ними, намагаючись з'ясувати закономірності та детермінанти. Відмінності: 1 підхід акцентує увагу на географічному аспекті таких діяльності та відносин. 2 підхід – на соціокультурному рівні, не заперечуючи фізичного впливу, але й не абсолютизуючи його.
Об’єкт дослідження геополітики – міжнародні відносини і зовнішня політика держав, а предмет – чинники, що їх визначають.
Різниця між 2 основними підходами є конкретно-історичною, і зумовлена двома етапами становлення геополітичної думки:
Класична геополітика.
Постмодерна геополітика (відповідає реаліям постбіполяр.світу).
Різниця між підходами у різному тлумачення префіксу “гео-“.
Класична геополітика тлумачить як географічну, просторово-терит. детермінанту зовн. політики, а сучасна геополітика як синонім глобального, “вселюдського”. Процеси, які мають ці ознаки сьогодні детермінують зовн.політику держав, а вміння держав використовувати процеси у своїх інтересах визначає геополітичне положення.
Класична геополітика тяжіє до політичної географії і багато у чому співпадає з нею в об’єкті свого дослідження.
Політична географія – суміжна до політології наукова дисципліна і складова геогр.наук, яка вивчає просторову організацію політ.життя і вплив географічного фактору на політику.
Відмінність між геополітикою та політичною географією.
Тотожність геополітики та політ.географії стосується об’єкту дослідження: політики і просторово-територ. чинників її формування.
Якщо політична географія досліджує державу з точки зору простору і вивчає вплив природного середовища на політику держави, то геополітика розглядає простір з точки зору держави, роблячи акцент на з’ясуванні можливостей використання географічного середовища в своїх інтересах, в інтересах військово-політичної, економічної й екологічної безпеки держави.
Перші «геополітики»:
«Органічна школа» Ф. Ратцеля.
Органічна теорія: головним завданням географічних досліджень є досягнення уявлення про форми землі та різнобічну залежність від них людства.
Органічне розуміння землі –розуміння, у якому тверда, рідка та газоподібна частини та життя, що в них розвивається, розглядається як одне ціле, елементи якого пов'язані історично та знаходяться у безперервній взаємодії.
Вперше з'являється опозиція суші та води, визначальна для класичної геополітики. Зміст: землероб зрештою підкорює собі землю, а море ніколи остаточно не може бути підкорене людиною. Море – носій прогресу в історії й виховує справжню велику державу. В замкнутому середовищі материкових земель розвиваються лише напівкультури. Суша і море по-різному впливають на характер народів. Горизонти народів які бачать навколо море, завжди ширші від горизонтів жителів суші, погляд яких затуляють ліс і гори. Тому першим властивий дух сміливості та витривалості.
Виникнення мореплавання за значенням = винайденню вогню: єдине людство могло виникнути лише, коли була подолана межа моря.
Наближається до поняття "берегової зони", яке є своєрідним синтезом моря і суші. Спроба формулювання закону морського панування: велика влада випливає з невеликого простору зі значними наслідками, але залежить і від величі окремих рішень. Друга складова морського панування пояснюється пасивністю моря: море – лише шлях між двома ділянками суші, що є пасивним до перебігу подій, які переміщуються по ньому з суші на сушу.
Продовженням морів усередину країни є річки. Річки спрямовують культурне життя країни у бік морів, у які впадають.
Геополітичні погляди Р. Челлена
Геополітика – це наука про Державу, як про географічний організм, що втілений у просторі.
Головна праця Р. Челена „Держава. як форма життя”
Держави, подібно до людей, є мислячими і відчуваючими істотами. Оскільки сутністю будь-якого організму є боротьба за існування, то Держави теж повинні розвиватися за правилами боротьби за існування. Для Держави ця боротьба означає боротьбу за простір. Тому ті Держави, які є обмежені у просторі, але які є життєздатними, підпорядковані категоричному політ імперативу – розширювати свою територію шляхом колонізації, об’єднання чи загарбання.
Великі Держави зростають внаслідок своєї сили, яка є більш важливим фактором існування Держави аніж закон. Якщо закон становить етично раціональний елемент життя Держави, то сила є її природним органічним імпульсом.
Складові сили:
- геополітичний (фізично-географічні ознаки Д)
екополітика (господарська активність Держави)
демополітика (народ зі своїми національними і етнічними характеристиками)
соціополітика (соціальна спільнота різних класів і професій)
кратополітика (форма Державного правління зі своєю конституцією та адміністративною структурою)
Концепція морської могутності А. Мехена.
Альфред Мехен (таласоократія). („Вплив морської сили на історію. 1660-1783 рр.”). Вихідне положення – володіння морем або контроль над ним – великий фактор в історії світу.
Формула морської могутності нації – військовий флот + торговий флот + військово-морські бази = морська могутність країни.
Х. Макіндер про географічну вісь історії.
Телурократична концепція. („Географічна вісь історії”, 1904). Вихідна теза: найбільш вигідним геогр.положен ням Держави є серединне центральне з планетарної точки зору. В центрі світу – євразійський континент, у центрі його – серце світу heartland: континентальні маси Євразії, найбільш вдалі території для контролю над усім світом.
Heartland зумовлює поділ земної кулі на наступні зони:
Світовий острів – Європа, Азія, Африка
Ядро світ. (серце землі, heartland) – Євразія, яка співпадає з Росією.
Пояс країн – межують з морем і утворюють т.зв. „внутрішній напівмісяць”, доступний для мореплавства (Європа: Німеччина та Австрія, Передня Азія: Туреччина, Зх. і Сх. Індія, сх.-азіатські окраїнні області (Маньчжурія, Корея, Сх.Китай); Азіатський архіпелаг: Тайвань, Філіппіни, Індонезія).
Країни „зовн. напівмісяця”, утворюють кільце з острівних баз, призначених для торгівлі і морсь ких сил, і недосяжні для сухопутних держав Євразії (Англія, США, Пд. Африка, Австралія, Канада, Японія).
Співвідношення зон можна виразити формулою світового панування. „Хто володіє Сх.Європою, той володіє heartland-ом, хто володіє heartland-ом, той володіє світовим островом; хто володіє світовим островом той володіє світом”.