87. Основні напрями діяльності Римського клубу.

Ри́мський клуб є міжнародною, неприбутковою, неурядовою організацією, що об'єднує науковців, економістів, бізнесменів, чільних службовців міжнародних організацій, колишніх голів держав та урядів з усіх п'яти континентів, які переймаються актуальними проблемами людства — політичними, економічними, соціальними, екологічними, технологічними і культурними, та їх аналізом і прогнозуванням в контексті «світової проблематики» («world problematique»)

Римський клуб в своїй діяльності дотримується трьох засадничих принципів:

• глобальний погляд на комплексні, масштабні світові проблеми, що відображає дедалі зростаючу взаємозалежність країн в рамках єдиної планетарної системи;

• міждисциплінарний («холістичний») підхід та розгляд сукупності актуальних проблем — політичних, економічних, соціальних, екологічних, технологічних, культурних і соціо-психологічних — в їхній взаємодії як частин єдиного цілого;

• розгляд довгострокових наслідків нинішніх проблем, а також політичних рішень і практичних заходів, що знаходяться в арсеналі сучасної політики, — підхід, який не завжди можуть собі дозволити уряди, що зазвичай реагують переважно на поточні потреби слабо поінформованих виборців.

«Світової проблематика» – невпорядковане поєднання багатьох взаємопов'язаних труднощів та проблем, які сформували непросту ситуацію, в якій перебуває зараз людство. Така проблематика відображає зростаючу взаємозалежність світу й потребує з'ясування довгострокових наслідків. Її подолання мож­ливе лише в межах "світового рішення" – узгодженої всеохоплюючої, одночасної спроби вирішити якомога більше проблем, які входять до складу "світової проблематики". "Світове рішення" —своєрідна атака на основні елементи "світової проблематики" за умови врахування можливої реакції з боку решти складових. Пріоритетними для "світового рішення" є проблеми:

1) конверсія воєнної економіки, тобто роззброєння та кон­троль над торгівлею зброї;

2) проблеми енергетики та потепління клімату;

3) проблеми бідності як проблеми заборгованості слабко розвинутих країн.

Концепція глобальних проблем Римського клубу акцентує увагу на со­ціально-психологічні аспекти:

- нігілізм – на сьогодні пануючою світоглядною установкою;

- загроза тривіалізації глобаль­них проблем;

- труднощі формування світоглядних позицій у молоді, криза діалогу поколінь, проблема самоосвіти;

- проблема усунення мож­ливих негативних впливів на суспільну свідомість із боку ЗМІ, інколи про­вокують соціальну тривогу та стрес.

У соціально-психологічному плані глоба­льні проблеми, зазначається у концепції Римського клубу, пов'язані з пошуком цінностей, здатних дати людині мету життя і пояснити їй сенс її існування, зі створенням нової системи цінностей як основи погляду на новий цілісний світ.

Проблема нвого світового порядку:

Новий світовий порядок має стати передусім новим порядком управління глобальними проблемами, пріоритетним аспектом "світової проблематики" стає проблема прийняття адекватних рішень. Традиційні структури управління (держави, уряди та відомства) виявилися нездатними вирішити глобальні проблеми. Свідчення нездатності:

- дотримання країнами принципу суверенітету як основи єдності й самосвідомості нації, що починає суперечити ре­альним процесам встановлення взаємозалежності країн;

- наявний принцип формування урядів (із керівників галузевих міністерств) спричиняє ізольований розгляд того, що відбувається, та прийняття вузьковідомчих рішень;

- існуюче протиріччя між необхідністю термінового прийняття конкретного рішення та демократичною процедурою такого прийняття має наслідком формальне голосування;

- наявна необхідність передачі неурядовим структурам багатьох міжнародних функцій через відсутність у міжнародних організацій чіткого плану дій та формального принципу формування організацій.

До нового світового порядку висуваються наступні вимоги:

- формування більш досконалого механізму інтеграції галузевих напрямків політики, що відповідав би взаємозалежному характеру глобальних проблем;

- орієнтація на довгострокові цілі, які ігноруються внаслідок регулярного проведення парламентських виборів;

- децентралізація, що є реакцією на процес переходу від форми національної держави до деякого нового типу міжнародних відносин;

- розробка рішень на рівні, що є максимально наближеним до відповідного прошарку населення;

- формування органів управління, які були б гнучкими та динамічними, а інколи й спеціально створеними на певний термін;

- врахування ролі місцевих ініціатив та слідування принципу "думай глобально, а дій локально"; зникнення чіткої грані між офіційними та неофіційними організаціями та інститутами.

О. Тоффлер: існуючі міжнародні законодавства та збудовані за принципом вертикальної ієрархічної структури міжнародні організації не є більше адекватними новій світовій реальності. Виникла необхідність у новій (горизонтальній) структурі взаємозв'язків та відповідній побудові наднаціональних формувань.

Починаючи з 1968 року Ауреліо Печчєї став щорічно збирати в Римі фахівців для обговорення питань про майбутнє цивілізації - Римський клуб. В перших докладах: вивчення тенденцій розвитку соціоприродних глобальних процесів за доп. імітаційних математичних методів

Вперше в соціальному прогнозі були враховані складові: кінцевий характер мінеральних ресурсів і обмежені можливості природних комплексів.

Попередні прогнози враховували лише традиційні тенденції (зростання виробництва, зростання споживання і зростання населення), і мали оптимістичний характер. А врахування екологічних параметрів відразу перевів глобальний прогноз в песимістичний варіант, показавши неминучість еколог катастрофи до кінця перш трет XXI ст. у зв'язку з можливістю вичерпання мінеральних ресурсів і надмірним забрудненням природного середовища.

Подальші роботи - під керівництвом Д.Медоуза ("Межі зростання", 1972 р.) щодо довгострокових наслідків глобальної тенденції зростання населення планети, промислового і сільськогосподарського виробництва, споживання природних ресурсів й забруднення довкілля мала великий суспільно-політичний резонанс у світі й заклала основу сучасної концепції "сталого розвитку" (яскраво виражена антропоцентрична концепція, що передбачає такий економічний розвиток, який не має згубного впливу на довкілля) , а також М.Месаровіча і Е.Пестеля ("Людство у поворотного пункту", 1974 р.), в основному підтвердили справедливість прогнозів, складених Дж. Форрестером. вперше була поставлена проблема можливого кінця цивілізації не у далекому майбутньому.

У доповіді Римського клубу “Дорога в майбутнє” її автор, Б.Гаврилишин, заявляючи про необхідність позбавитись ідеологічних перегинів і сконцентрувати зусилля на питаннях соціальної інженерії, сприяючи таким чином появі нових лідерів, що будуть здатними перебудувати соціальні системи та економічні інституції без політичних катаклізмів, звертає увагу на принципову еконесумісність реального соціалізму.

Римський клуб в своїй діяльності дотримується трьох засадничих принципів:

• глобальний погляд на комплексні, масштабні світові проблеми, що відображає дедалі зростаючу взаємозалежність країн в рамках єдиної планетарної системи;

• міждисциплінарний («холістичний») підхід та розгляд сукупності актуальних проблем — політичних, економічних, соціальних, екологічних, технологічних, культурних і соціо-психологічних — в їхній взаємодії як частин єдиного цілого;

• розгляд довгострокових наслідків нинішніх проблем, а також політичних рішень і практичних заходів, що знаходяться в арсеналі сучасної політики, — підхід, який не завжди можуть собі дозволити уряди, що зазвичай реагують переважно на поточні потреби слабо поінформованих виборців.