- •2. Основна теорема теорії мн-нів.
- •3. Критерій розв’язуваності конгруенцій з одним невідомим першого степеня.
- •4. Основна теорема арифметики.
- •5. Знаходження оберненої матриці за допомогою визначників
- •6.Розв’язування с-ми лінійних рівнянь (слр) матричним способом. Формули Крамера.
- •7. Властивості множення матриць.
- •8. Критерій визначеності с-ми лінійних рівнянь (слр)
- •9. Критерій сумісності с-ми лінійних рівнянь .
- •1 0. Власт. Лз та лнз систем векторів.
- •11. Означення та вл-сті паралельних і розбіжних прямих на площині Лобачевського.
- •Дедекіндів переріз відрізка np
- •13. Аксіома Лобачевского. Основні факти геометрії.
- •14 Довжина дуги лінії на поверхні. Перша квадратична форма.
- •15. Дотична пряма і нормальна площина до гладкої просторової лінії. Виведення рівнянь.
- •16. Принцип двоїстості на проективній площині і в просторі. Теорема Дезарга.
- •1. Дано:
- •2. Дано:
- •17 Рухи. Властивості рухів. Класифікація рухів. Рухи
- •18.Рівняння площини і прямої в просторі.
- •1.Канонічне рівняння прямої.,
- •4. Параметричне р-ня прямої.
- •19.Змішаний добуток 3-х векторів. Геометр. Зміст змішаного добутку.
- •20.Векторний добуток 2-х векторів. Геометр. Зміст векторного добутку.
- •22. Похідна ф-ції комплексної змінної. Критерій існування. Умови Коші-Рімана.
- •23. Визначений інтеграл із змінною верхньою межею. Існування первісної неперервної ф-ції. Теорема Ньютона-Лейбніца.
- •24.Основні теореми диференціального числення (Ферма, Лагранжа, Коші, Роля)
- •26. Показникова і тригонометричні ф-ції в комплексній області.
- •27.Неперервні ф-ції та її властивості (теореми Больцано-Веєштраса I-II).
- •28. Означення границі ф-ції за Гейне і Коші.
- •30. Теорема Больцано – Вейєрштрасса (про підпослдовність).
13. Аксіома Лобачевского. Основні факти геометрії.
У III ст. до н. е. давньогрецьким вч.Евклідом була написана праця з геом., яка має назву „Начала”. Ця праця склад. з 13 книг:
1-6 – планіметрія;
7-9 – арифметика в геометричному викладі;
10 – теорія несумірних відрізків;
11-13 – стереометрія.
Кожна книга склад з озн, аксіом і постулатів. Зокрема найбільш відомим є 5-й постулат:” І всякий раз, коли пряма при перетині з двома іншими прямими утворює внутрішні односторонні кути, сума яких <2d, то ці прямі перетинаються з тієї сторони, де сума кутів <2d.
У своїх „Началах” Евклід першим поставив завдання обґрунтування геометрії. Проте з сучасної точки зору є певні недоліки цього обґрунтування, а саме:
Наявність незрозумілих озн., нап-д (пряма – це лінія, яка однаково розміщена відносно всіх точок).
Використання понять, які самі потребують означення.
Означення не використовуються в доведеннях.
К-сть аксіом і постулатів не достатня.
Використовуються поняття, які не можна обґрунтувати з допомогою аксіом і постулатів (два кола перетинаються).
У 1829 р. рос. вч.М.І. Лобачевский у вчених записках Казансько-го університету в своїй праці „О началах геометрії”, вперше обґру-нтував, що 5-й постулат не можна вивести з решти аксіом, тобто його незалежність (до 19 ст. вчені намагалися дов. 5-й постулат).
Вилучивши 5-й постулат із с-ми аксіом і приєднавши до них свою аксіому, Лобачевский на утвореній с-мі аксіом побудував теорію. Він розвинув свою геометрію до тих понять, які були і у Евкліда, і не прийшов до суперечності, що свідчить про можливість $-ня геометрії відмінної від Евклідової. Проте на той час вчені його не зрозуміли, і лише в 1871 р. нім. матем. Ф. Клейн в книзі „О так называемой нээвклидовой геометрии” довів несуперечливість геометрії Л.. Геом. Л. ґрунтується на аксіомах I-IV + Аксіома Л..
Аксіома Л.: Через точку, взяту поза прямою, в пл-ні, визначеній ними, можна провести не менше двох прямих, які не перетин. дану.
З цієї аксіоми Þ, що безліч прямих, які проходять через точку поза прямою і не перетинають цю пряму.
Озн. (паралельних прямих за Лобачевским): пряма наз. , якщо ці прямі не перетин. і які б не були т. і , " внутр. промінь перетинає промінь .
Ознака: Пряма АВ буде паралельною прямій CD, якщо $-ють т.Р АВ, Q CD : " промінь РМ QPB перетин. промінь QD.
Доведемо цей факт для різного розміщення точок Р, Q, М.
Дано: АВ, CD, AB CD=Ø
P AB, Q CD, PM – внутрішній промінь QPB,
PM QD Ø
Довести:
Дов.
І.
Р= , h – внутрішній промінь QPB, . h – внутрішній промінь .
ІІ.
P´=P, Q´:Q–Q´–D. h – внутрішній промінь Q´PB h – внутр. промінь QPB (за умовою) h Q´D≠Ø.
III. , , h – внутр. промінь проведемо
Прямі на пл-ні Л. вважають направленими.
Озн: Через точку поза прямою проходить дві прямі паралельні даній в різних напрямках.
Власт. прямих.
Якщо , то вісь симетрії цих прямих.
Якщо ,то .
Якщо , , то .
Озн. Дві прямі на пл-ні Л., які не і не , наз. розбіжними
Ознака розбіжності. Дві прямі які мають спільний на пл-ні Л. будуть розбіжними.
Власт. розбіжних прямих:
Якщо дві прямі мають спільний , то він єдиний.
Якщо – спільний розбіжних прямих і , то відстань від точки однієї з цих прямих до іншої збільшується, якщо ця точка віддаляється від основи в обидві сторони.
Т.1. Сума кутів трикутника на пл-ні Л. <2d
Дов.
5-й постулат 5-й постулат не виконується
геометрія Евкліда геометрія Л..
Насл. Нех. дано 4-кутник тоді .
Т.2. Сума кутів трикутника є величина не постійна.
Дов. МВС:
+
згідно наслідку отримано суперечність, отже
Т.3. (4-а ознака рівності ) Якщо три кути одного відповідно = трьом кутам 2-го , то такі рівні.
Дов. Дано: , .
МВС: Нех.
Oтримано суперечність!
Частина кута = цілому
Oтримано суперечність.
Припущення не вірне, отже