45. Поясніть види та призначення валютних рахунків клієнтів.

У сучасних умовах українські банки, що мають ліцензію на здійснення валютних операцій (уповноважені банки) можуть відкривати своїм клієнтам в іноземній валюті такі банківські рахунки:

-поточні,

-розподільчі,

-кредитні,

-депозитні (вкладні).

Поточний валютний рахунок відкривається суб’єкту підприємницької діяльності або фізичній особі для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій формах при здійснені поточних операцій і для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті. Відкриття такого рахунку включає оформлення юридичної справи (договору) і присвоєння номера валютного рахунку.

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента, та обов’язкового продажу частини цієї інвалюти на міжбанківському валютному ринку України. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, розподіляються за призначенням згідно з дорученням юридичної особи-резидента. Підприємцям-фізичним особам-резидентам, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, відкривають розподільчий і поточний рахунки за режимом, який призначений для юридичних осіб-резидентів.

Кредитні рахунки в інвалюті відкриваються особам, що одержують кредит в іноземній валюті.

Вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком фізичним і юридичним особам (резидентам та нерезидентам) на підставі укладеного депозитного договору на визначений строк на підставі договору за умови надання паспорту.

Документи для відкриття вкладного рахунку такі ж , як і при відкритті поточного валютного рахунку. Між банком та клієнтом укладається депозитний договір. На депозитний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховують готівкові та безготівкові кошти з інших валютних рахунків, видають готівку або платіжні документи для вивезення інвалюти за кордон, перераховують інвалюту безготівково на інші рахунки. Подібний режим роботи і за депозитними рахунками фізичних осіб-нерезидентів, однак при зарахуванні іноземної валюти нерезиденти повинні подати митну декларацію.

Установи банків відкривають депозитні рахунки в іноземній валюті підприємствам, що використовують найману працю, за умови подання ними копії документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування.

Закриття та переоформлення рахунків в іноземній валюті здійснюється із застосуванням чинного законодавства.

46. Наведіть основні відмінності простого векселя від переказного. В яких ситуаціях застосовуються тільки прості векселі?

Простий вексель ( соло-вексель) - зобов’язання однієї особи - векселедавця зробити оплату визначеної суми іншій особі - векселетримачу в призначений термін і у визначеному місці. По сутності - це боргова розписка, яка надається з метою оформлення здійсненої раніше угоди або одночасно з передачею цінностей. При складанні соло-векселя приймають участь 2 особи: векселедавець – той, хто отримав цінності та видав вексель; векселетримач – той, хто передав цінності і отримав вексель. Соло-вексель не потребує акцепту, тобто письмового підтвердження обов’язку здійснити платіж.

Переказний вексель (тратта) - безумовне розпорядження однієї особи – “трасанта”, адресоване іншій особі – ”трасату” сплатити в призначений термін визначену суму третій особі – “ремітенту”. В момент складання тратти трасат ще не є платником, він стає платником тільки після акцептування векселя. Трасант при цьому є одночасно кредитором стосовно трасата і боржником стосовно ремітента. Видача переказного векселя має ціль врегулювання обох боргових вимог. Документ, що називається переказним векселем, за законом служить інструментом для фінансових операцій і є формальним правом на пред’явлення претензії.

Передання векселя у власність іншій особі оформляється за допомогою передатного напису, що засвідчує перехід прав за векселем - індосаменту. Останній може бути іменним – якщо вказано нового володаря векселя та бланковим – якщо відсутні вказівки нового власника.

Відмінності простого векселя від переказного:

• це не наказ, а зобов’язання;

• векселедавець і платник – одна особа;

• соло-вексель не потребує акцепту.

Прості векселі (соло-векселі) застосовують у випадках, коли передбачається що в угоді приймають учать тільки 2 сторони.