- •Поняття про морфеміку, морфемологія
- •Слово як об’єкт лексикології, морфемології, словотвору.
- •Морфема. Морфи
- •Класифікація морфем
- •Типи афіксальних морфем
- •Основа слова.
- •Зміни в морфемній структурі слова
- •Основні шляхи розвитку морфеміки
- •Поняття про морфонологічні явища.
- •Закінчення . Засоби вираження граматичного значення в суч укр. Мові
- •Словотвір як розділ науки про мову
- •Словотворення, формотворення, словозміна
- •Словотвірні ресурси, словотвірна база
- •Формант, його види
- •Словотвірний тип. Словотвірне значення
- •Поняття про словотвірне гніздо
- •Класифікація способів словотворення
- •Неморфологічні способи словотвору
- •Морфологічні способи словотвору
- •26. Особливості словотвору прикметників.
- •28. Особливості словотвору дієслів
- •27. Словотвір прислівників
- •32. Частини мови і принципи їх класифікації
- •33. Нетрадиційна класифікація (вихованець)
- •34. Перехідні явища в системі частин мови
- •35. Лексико граматичні розряди іменника
- •36. Граматичні категорії іменника
- •37. Поділ іменників на відміни
- •38. Іменники першої відміни
- •39. Іменники другої відміни
- •40. Іменники третьої відміни
- •42. Відмінювання множинних іменників та абревіатур
- •44. Значиннєві розряди прикметника
Словотвір як розділ науки про мову
Словотворення – це процес, механізм і результат творення вторинних слів, що знаходяться між собою в типових структурно - семантичних зв’язках. Розділ мовознавчої науки, який вивчає процес творення слів, його механізм, словотвірну структуру слова і словотвірну систему мови, називають словотвором. Нерідко словотворення називають деривацією, а словотвір деравотологією. Це не лише словотворення,це процес творення одних мовних одиниць на базі інших,тобто процес творення вторинних мовних знаків,, тому розрізняють деривацію: семантичну, лексичну, морфологічну,словотвірну, синтаксичну. Вперше ввів термін польський мовознавець Курилович.
На місце словотвору серед інших мовознавчих дисциплін існують різні погляди: М. Ломоносов, О. Востоков, Б. Буслаєв, Ф. Ф. Фортунатов, Л.Булаховський та інші вважали, що вчення про словотвір є одним із розділів морфології; О. Потебня відносив словотвір до лексикології, а О. Шахматов, В Виноградов виділяли словотвір у самостійну дисципліну в науці про мову. В українському мовознавстві цю точку зору обстоював І. Ковалик. Він долучився і до створення відповідної теоретичної бази цієї галузі. І. Ковалик підкреслював "самостійність науки про словотвір у тому, що вона вивчає закони творення слів на базі моделей і зразків, наявних у системі слів, які належать до словникового складу мови" . Предмет і завдання словотвору не входять до жодного з розділів мовознавчої науки
У 60-70 рр набув власної термінології, зберігаючи зв'язок з науками про мову:
Із синтаксисом
Лексикою
Морфемікою(морфи є дериваційні)
Семантикою(словотвір використовує семантичні одиниці і продукує…)
Із морфологією (словотвір продукує слова певної частини мови)
З морфонологією
Із фонетичним і фонематичним ( фонемна структура твірного слова та місце наголосу зумовила вибір твірного суфікса)
Стилістикою ( наявність в стилістичній структурі утворень з пестливими та зневажливо – згрубілими зрощеннями у зв’язку з чим у межах стилістичного словотвірна стилістика)
Словотворення, формотворення, словозміна
Необхідно розрізняти словозміну і словотворення.
СЛОВОЗМІНА — це утворення різних форм того самого слова: школа, школи, школі, школою, у школі. Форми слів різняться між собою лише граматичним значенням). Якщо твірне слово і відповідне похідне мають однакове номінативне значення, але розрізняються граматичним значенням , то вони є різними формами одного і того ж слова.Коли словозмінна відбувається не лише завдяки закінченню, а іншими способами - це формотворення ( бігти – прибігти). Засоби: суфікси(нести), префікси(принести), постфікси, чергування ( зібрати-Збирати), зміна наголосу ( виносити), службові слова( писати, буду писати) суплетивні форми ( добре краще)
СЛОВОТВОРЕННЯ — це утворення від наявних у мові нових слів.
Наприклад: школа — шкільний (пов'язаний із навчальним процесом у школі або належний школі);
школа — школяр (учень школи); школяр — школярський (властивий школярам). Якщо твірне слово і відповідне похідне розрізняється номінативним значенням,то обидва вони є лексичним чинником.
Творення нових слів від тих, які в мові вже існують, є найважливішим засобом збагачення словникового складу мови.