1. Поняття про морфеміку, морфемологія

Системно організована сукупність морфів і морфем мови,її морфемний устрій називають морфемікою. сукупність

Вчення про морфеміку і морфеми мови називається морфемологією (Моссеєв). (Вчення)

Окремі мовознавці морфемологію розглядають у розділі:

1.Словотвір (Грищенко,Плющ)

2. Морфологія (академ. грам.)

У встановленні морфеміки(морфемології) як самостійної дисципліни внесли вагомий вклад: Бодуен де Куртене (увів поняття і термін «морфема»), М. Крушевський, П. Фортунатов, Г. Винокур (словотвірний квадрат), В. Виноградов, О. Земська (інтерфіксація, уніфікс). У розбудову морфеміки зробили внесок такі укр. мовознавці, як В. Горпинич (обґрунтував статус морфеміки як самостійного, незалежного розділу науки про мову), Є. Карпіловська(описала суфіксальну підсистему, уклала кореневий гніздовий словник), Н. Клименко, І. Ковалик, І.Яценко.

У сучасній морфеміці виділяють два підрозділи – морфонологію та морфонотактику. Морфонологія вивчає морфему як парадигматичну одиницю та альтернування фонем у форфемі. Морфонотактика вивчає морфему як синтагматичну одиницю, тобто характер поєднання морфем у складі слова//словоформи.

Але існують всі підстави вважати морфологію самостійним розділом мовознавчої науки:

1. Наявність у структурі морфів і морфем

2. Чітко окреслена наукова проблематика

3. Значний фактичний матеріал

4. Розвинений понятійний(термінологічний) матеріал

5. Значний науковий доробок.

Морфеміку можна розглядати в двох аспектах6 «зверху» і «знизу»

2. Слово як об’єкт лексикології, морфемології, словотвору.

Лексикологія (від грецьких слів lexis – слово, logos - вчення) вивчає словниковий склад мови і слово як основну одиницю.Вона вивчає знасення слова

Морфемологія вивчає слово як матеріал граматичного аналізу. Слово формується за участю значеннєвих одиниць нижчого рівня і існує як система словоформ або як постійна єдність звуків. Кожна словоформа виявляється у мовленнєвому потоці як лінійна одиниця. Слово ж як узагальню вальна нелінійна одиниця мови являє собою систему словоформ – парадигма. Тому словоформа складається з морфів, а слово з морфем.

Словотвір (також деривація) — розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів і способи їх творення. (лексичні одиниці за структурою і способом творення їх). Словотвір вивчає словотворення (деривацію), тобто утворення від наявних у мові нових слів з новим лексичним значенням:

4. Морфема. Морфи

Морфема – це найменша неподільна значуща частина слова, що виступає носієм певного лексичного чи граматичного значення і регулярно відтворюється у процесі мовлення відповідно до моделей властивій певній мові.

Морф – це конкретний вияв морфеми, найменша значуща частина, що виділяється у складі певної конкретної словоформи. Вияв морфеми у слові і його словоформи позначається терміном морф.

4. Класифікація морфем

Морфеми поділяються на два основних типи — кореневі (корені, або основи), та афіксальні (афікси).Корінь — основна значуща частина слова. Корінь є обов’язковою частиною будь-якого слова — не існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть утворювати слово як разом з афіксами, так і без них. Афікс — допоміжна частина слова, що приєднується до кореня, та служить для словотвору та вираженню граматичних значень. Афікси не можуть самостійно утворювати слово, а лише з коренями. На відміну від коренів, афікси не бувають одиничними (тобто, зустрічаються в багатьох словах, а не якомусь одному).В українській мові за значенням виділяють кореневі та афіксальні морфеми. Кореневі морфеми мають лексичне значення, афіксальні – дериваційне, релятивне. Дериваційне значення: відтворююче, мають суфікси та префікси, вказують на додатк. ознаки та надають нових значень. Релятивне значення: доконаний/недоконаний вид, ступінь порівняння прикметників, 4 відміна ім. Флексія має релятивне значення.