- •Поняття про морфеміку, морфемологія
- •Слово як об’єкт лексикології, морфемології, словотвору.
- •Морфема. Морфи
- •Класифікація морфем
- •Типи афіксальних морфем
- •Основа слова.
- •Зміни в морфемній структурі слова
- •Основні шляхи розвитку морфеміки
- •Поняття про морфонологічні явища.
- •Закінчення . Засоби вираження граматичного значення в суч укр. Мові
- •Словотвір як розділ науки про мову
- •Словотворення, формотворення, словозміна
- •Словотвірні ресурси, словотвірна база
- •Формант, його види
- •Словотвірний тип. Словотвірне значення
- •Поняття про словотвірне гніздо
- •Класифікація способів словотворення
- •Неморфологічні способи словотвору
- •Морфологічні способи словотвору
- •26. Особливості словотвору прикметників.
- •28. Особливості словотвору дієслів
- •27. Словотвір прислівників
- •32. Частини мови і принципи їх класифікації
- •33. Нетрадиційна класифікація (вихованець)
- •34. Перехідні явища в системі частин мови
- •35. Лексико граматичні розряди іменника
- •36. Граматичні категорії іменника
- •37. Поділ іменників на відміни
- •38. Іменники першої відміни
- •39. Іменники другої відміни
- •40. Іменники третьої відміни
- •42. Відмінювання множинних іменників та абревіатур
- •44. Значиннєві розряди прикметника
35. Лексико граматичні розряди іменника
Загальний іменник — це назва, що є спільною для ряду однотипних істот, предметів, явищ, понять. Наприклад: хлопець, газета, критика, простір, час, добро, пароплав, обід.Власний іменник — це індивідуальна назва одного з ряду однотипних предметів чи одного існуючого. Це прізвища, імена, по батькові людей, клички тварин, географічні та астрономічні назви, назви державних посад, установ, свят, книг, журналів тощо. Іменники, які є власними назвами характеризуються тим, що пишуться з великої літери, мають або тільки однину (Дунай, Львів), або тільки множину (Карпати, Черкаси). Загальні і власні взаємодіють між собою
Слова, що позначають назви, співвідносні з конкретними речами, властивостями, діями, називаються конкретними. Це назви, які позначають реалії, що можна пізнати органами чуття.
Слова, які позначають назви процесів, ознак, властивостей, що не належать до якихось конкретних предметів і мисляться поза зв'язком з ними, називаються абстрактними (від лат. abstraction — відтягнення, відвернення). Це іменники, які називають поняття, що не мають реального втілення (хоч виникнення та існування їх неможливе без такої реальності), тобто вказують на стан (сон, тиша), почуття (кохання, ненависть), процес (хід, біг), якість (чорнота, ясність), риси характеру (доброта, злоба, вихованість), різні вияви інтелектуального рівня людини (знання, розум), відносини між особами, народами (дружба, мир), поняття етикету (вітання), є науковими та виробничими термінами. Вони не утворюють відмінкові парадигми обох чисел
Іменники, які позначають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як ціле, називаються збірними. Найчастіше таку сукупність створюють назви істот, рослин, та ін.: молодь, дітвора, деканат, березняк, листя, коріння. Вони не мають форми множини, через те, що виражають об'єднання багатьох предметів, які не підлягають лічбі. Проте в них є рід і словозміна. Їх легко розрізняти за суфіксами :Суфікси Приклади
-ств(о)/-цтв(о)/: студентство, парубоцтво;
-н(я): вороння, коріння;
-инн(я)/-овинн(я)/: ластовиння. кукурудзиння
-в(а): мушва, братва;
-от(а): голота, кіннота;
-ин(а)/-овин(а)/: озимина, городина;
-ник/-няк/: чагарник, сосняк;
-еч(а): стареча, малеча;
-і(я): братія, адміністрація;
-ик(а)/-ік(а)/: символіка, проблематика;
-арій: розарій, гербарій;
-іан(а): Франкіана.
Деякі збірні іменники утворилися без суфіксів: хмиз, юнь, молодь.
До збірних не належать:
іменники, що підлягають лічбі
іменники, що мають форми однини і множини
Приклади: група, загін, рій, ліс, народ, полк, екіпаж та ін.
Речовинні іменники називають речовину.Речовина, як відомо, рахунку не підлягає, її можна лише виміряти і вже потім порахувати одиниці виміру. Тому, речовинні іменники вживаються лише в однині.Речовинні іменники можуть мати форму множини, якщо: Приклади вказують на різновиди, ґатунок мінеральні води, натуральні соки, ефірні спирти вказують на велику кількість Вівса, пшениці, ячмені — все це зіллялось в одну могутню хвилю. (Михайло Коцюбинський).
Іменники-назви істот і неістот
Іменники, що відповідають на запитання хто?, об'єднуються у семантичну групу назв істот.До назв істот належать іменники, що називають:
Людей (хлопець, донька, дитя, мандрівник, інженер, професор, балерина)
тварин, птахів, комах (ведмідь, корова, чапля,індик, синиця, бджола, комар)
міфологічних істот (демон, лісовик, відьма, русалка)
карт, шахових фігур (валет, пішак, туз)
померлих (мрець, небіжчик, покійник)
Решта іменників відповідає на запитання що? і складає групу назв неістот.До назв неістот також належать іменники, що називають:
сукупності осіб група, натовп, загін, юрба, зграя, табун, рій
назви організмів бацила, мікроб, вірус
Граматичне поняття істоти/неістоти не збігається з поняттям живого/неживого в природі.
Назви істот і неістот розмежовуються за допомогою запитань:
для істот-хто? кого?
для неістот-що? чого?
Морфологічні характеристики:
у назвах істот-осіб чоловічого роду збігаються форми знахідного та родового відмінків однини і множини родовий відмінок — друга, друзів
знахідний відмінок-друга, друзів
у назвах неістот збігаються форми називного і знахідного відмінків множини книги (стоять)-(бачу) книги
столи (стоять)-(перенесуть) столи