4. Зміни в морфемній структурі слова

За період від індоєвроп. Мов. Спільності до суч. Укр.. в морфеміці відбулися значні зміни:

• Загальні зміни.

В індоєвропейській мові:

А) не було префіксів;

Б) суфіксів мало, корінь максимально семантично навантажений;

В) частіше вживалися нульові закінчення (вода, жона)

У праслов. Період:

А) префікс па (пасинок), пра (прадід), су ( сусід)

Б) виникли суфікси ість, тель, анин

В) закінчення нової будови (ого,ому)

- запозичення морфем

А) соціаліст (суфікс)

Б) префіксів архіважливий, аритмія

- архаїзація морфем і вхід їх з активного вжитку та зміна значення

морфем.

А) част. Префіксів і суф. Виходить з ужитку ( ич)

Б) відбувається процес детермінологізації- втрата словом вн. Форми (гонорар, декан). Вона усуває семантичну основу лексичного значення, робить його поняттєво невмотивованим, перетворює похідні основи і непохідні, зменшує кількість морфем у слові, формує нові значення, тобто породжує зміни в семантиці і морфемній структурі слова.

- зміни у співвідношенні між морфемами у слові і його структурі

Зміни в словниковому складі мови, а також зміни в значенні слів спричиняють процеси, що викликають зміни у структурі слів та їх основ.

Опрощення – іст. зміна у структурі слова, у наслідок якої раніше членована на морфеми основа стає нечленованою, перетворюючись на кореневий морф (жи-р, на-род, жи-в-іт, по-душ-к-а, пи-р, вік-н-о). Буває повним і неповним, при неповному опрощенні залишки колишньої подільності певною мірою зберігаються (порош-ок, міш-ок)

Ускладнення – така іст. зміна в морфемному складі слів, у наслідок якої у межах морфемно нечленованих слів починають виділятися ті або інші морфеми. Протилежна опрощенню. Зонт-ик, косм-ос, авто-бус, монт-аж. Причини – 1)певний компонент слова подібний до якогось афікса мови-рецепієнта (зонт-ик, фляж-к-а, хн-а); 2)поряд з уже існуючим запозиченням, що сприймається як нерозкладне з’являються спільнокореневі слова з іншим морфемним членуванням (лекц-ія, лектор; монтаж, монтувати, монтер, епос, епічний)

Перерозклад – іст. зміна, у результаті якої відбувається перерозподіл морфемного матеріалу у середині слова при збереженні його основою похідного (мотивованого) характеру. 1) Між основою і закінченням (рук-ами, а було рук-а-ми), 2) утворення складних суфіксів (робіт-ник, було робіт-н-ик; сад-івник), 3) префікси: недо – неповнота дії (недо-бачати, було не-до-бачати), зне, попо, пона і т. п.

Декореляція – історичний процес, що полягає у зміні характеру або значення морфеми або напрямку мотивації. У наслідок декореляції зовнішня структура основи слова, а часто і звуковий склад основи, залишаються сталими, а змінюється їх характер. Вгорі: – і – було закінченням, зараз сприймається як суфікс. Любов походить від люб, швець від шов, а зараз мотивуємо від любити, шити.

• Формування нових морфем

• Перехідні явища в системі морфем