37.Державний борг та його обслуговування.

Бюджетний дефіцит – це перевищення видаткової частини над доходною. В умовах ідеального стану економіки таке явище практично відсутнє, оскільки держава може оптимально порівнювати обсяги своїх видатків відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства.

Існування державного боргу на сьогодні є об’єктивно обумовленим явищем для країн з ринковою економікою. В період трансформації економіки питання державного боргу є актуальним і для України.

Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. Величина боргу характеризує стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.

Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60% фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту країни. Держава не несе відповідальності за зобов’язаннями та запозиченнями до місцевих бюджетів.

Обслуговування боргу – це комплекс заходів держави з погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів в іншій формі.

Для фінансування витрат з розміщення, рефінансування, виплати доходу та погашення боргових зобов’язань України у складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування внутрішнього боргу України. До нього зараховують кошти у розмірі 50%, одержаних від приватизації майна державних підприємств. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Методами управління державного боргу є:

- Конверсія – зменшення розміру відсотків, які мають виплачуватись за позиками

- Консолідація – збільшення строків дії випущеної позики

- Уніфікація – об’єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики

- Відстрочення погашення позики

- Анулювання позики.

38. Тарифікація педагогічних працівників, її роль та порядок проведення. Система ЗП вчителів складається з 3 складових: оплата навчальних годин, доплата за перевірку зошитів, додаткові доплати.

Основним елементом виступає оплата навчальних годин, яка визначається за такою формулою: Онг(=С*Кг)/Ні, де С – ставка ЗП вчителя. Встановлюється залежно від рівня освіти(середня, середня спеціальна, неповна вища, вища) і кваліфікаційних категорій(вчитель, вчитель-методист, заслужений вчитель, народний вчитель); Кг-кількість годин педагогічного навантаження на тиждень; Нг – норма педагогічного навантаження вчителя на тиждень(1-4 класи – 20 год; 5-11 – 18 год).

Доплата за перевірку зошитів встановлена для вчителів початкової школи та в старших класах з таких предметів: мова та література, математика, іноземна мова. Сума доплати визначається за формулою: Оз= Нз*Кг/Нг, де Нз – норматив за перевірку зошитів з даного предмета.

Кількість педагогічних ставок(педагогічна ставка – це умовна розрахункова ставка, що відповідає нормативу педагогічного навантаження) за певною групою класів (К) у середніх школах визначається за формулою: К=Кг/Нг, де Кг-загальна кількість годин навчальних занять за тиждень за планом; Нг – норма навчального навантаження вчителя на тиждень. Відповідно, місячна ЗП вчителя за навчальні години (ОНг) розраховується за формулою: ОНг=С*Кг/Нг, де С-встановлена тарифна ставка з урахуванням підвищень; К-фактична кількість годин роботи вчителя на тиждень; Нг-норма навчального навантаження вчителя на тиждень. Конкретну величину ЗП вчителя розраховують відповідно до ставкиЗП і фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат і надбавок. Типові навчальні плани встановлюють сумарне гранично допустиме навчальне навантаження учнів. Воно становить таку кількість навчальних годин на рік:1-2 класи – 700 год; 3-4 – 700 год; 5 – 860 год; 6-7 – 890 год; 8-9 – 950 год; 10-12 – 1030 год.

Педагогічне навантаження педагогічного працівника дошкільного навчального закладу на тиждень становить: вихователя групи загального типу – 30 год; вихователя групи компенсую чого типу-25 год; соціального педагога-40 год; практичного психолога – 40 год; музичного керівника – 24 год; вихователя-методиста – 36 год.

Фонд ЗП вищих закладів освіти містить 5 елементів: професорсько-викладацький склад; адміністративно-управлінський персонал; навчально-педагогічний персонал; обслуговуючий персонал; фонд погодинної оплати праці викладачів.

Фонд ЗП професорсько-викладацького складу визначається шляхом множення кількості посад на середню ставку. Кількість посад встановлюється за нормативом кількості студентів на викладача, який диференційовано за формами навчання(очна, вечірня, заочна). ЗП викладачів залежить від посади (асистент, старший викладач, доцент, професор), наукового ступеня(кандидат наук, доктор наук) і вченого звання (доцент, професор).

Фонд погодинної оплати праці викладачів розраховується за нормативом (1-2%) до фонду ЗП професорсько-викладацького складу і використовується для оплати праці залучених до викладання фахівців народного господарства і наукових закладів.

Фонд ЗП адміністративного, навчально-допоміжного та обслуговуючого персоналу визначається на підставі штатного розпису вищого навчального закладу освіти, який затверджується ректором.

Фонд ЗП ВНЗ планується за такими групами персоналу: професорсько-викладацький, навчально-допоміжний, адміністративно-господарський. Основним виробничим показником ВНЗ 1-4 рівнів акредитації є кількість студентів і груп різних форм навчання, що розраховуються як середньорічні. Як правило, одна ставка викладача встановлюється на 10-15 студентів стаціонару.

Ставки ЗП у ВНЗ 3-4 рівні акредитації залежать від посад(завідувач кафедри, проректор, ректор та ін.), вченого звання (доцент, старший науковий співробітник, професор), наукового ступеня (доктор, кандидат наук) і стажу педагогічної роботи (більше 20 років стажу у ВНЗ – доплата 30% посадового окладу). Посадові оклади працівників, які мають вчене звання професора, збільшуються в 1,33 раза.