44. Державний борг та його обслуговування. Бюджетний дефіцит та державний борг, їх взаємозв’язок. Граничний розмір державного боргу та його регулювання.

Бюджетний дефіцит – це перевищення видаткової частини над доходною. В умовах ідеального стану економіки таке явище практично відсутнє, оскільки держава може оптимально порівнювати обсяги своїх видатків відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства.

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. Визначають різні види БД: 1.За формою прояву БД поділяється на:відкритий та прихований. 2.За причинами виникнення БД буває: вимушений та свідомий. 3. За напрямом дефіцитного фінансування: активний БД та пасивний. Основні причини виникнення БД: 1. Надзвичайні події(війна, епідемія, стихійні лиха тощо), що потребує використання великого обсягу грошових коштів за умов нестачі звичайних резервів. 2. Необхідність здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому дасть можливість забезпечити приріст ВВП, зміцнити економічну могутність держави, підвищити матеріальний та культурний рівень життя народу. 3. Кризові явища в економіці та її розвал. 4. Неефективність фін.-кредитних зв’язків. 5. Недосконалість фін. Законодавства. Існує 2 основних методи покриття БД: беземісійний та емісійний. Беземісійний метод покриття дефіциту передбачає залучення до цього процесу зовнішніх та внутрішніх джерел. Емісійний – покриття дефіциту за рахунок додатково випущеної грошової маси.

Існування державного боргу на сьогодні є об’єктивно обумовленим явищем для країн з ринковою економікою. В період трансформації економіки питання державного боргу є актуальним і для України.

Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. Величина боргу характеризує стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.

Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60% фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту країни. Держава не несе відповідальності за зобов’язаннями та запозиченнями до місцевих бюджетів.

Обслуговування боргу – це комплекс заходів держави з погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів в іншій формі.

Для фінансування витрат з розміщення, рефінансування, виплати доходу та погашення боргових зобов’язань України у складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування внутрішнього боргу України. До нього зараховують кошти у розмірі 50%, одержаних від приватизації майна державних підприємств. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Методами управління державного боргу є:

- Конверсія – зменшення розміру відсотків, які мають виплачуватись за позиками

- Консолідація – збільшення строків дії випущеної позики

- Уніфікація – об’єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики

- Відстрочення погашення позики

- Анулювання позики.