- •Що таке культура?
- •Походження терміну «культура» та його змістовні трансформації
- •Що таке артефакт? Наведіть приклади духовних та матеріальних артефактів
- •Що таке духовна та матеріальна культура?
- •Назвіть сталі та змінювані структурні компоненти культури. Наведіть приклади.
- •Назвіть основні підходи до історичної періодизації світової культури.
- •Що таке цивілізація?
- •Поясніть термін «локальні цивілізації».
- •Який зміст теорії «осьового часу» к. Ясперса?
- •Які погляди на етногенезу українців існують в науці?
- •Що таке автохтонний народ?
- •Які стародавні культури вплинули на формування українського народу?
- •Як формувалася стародавня слов’янська культура на українських землях і кого можна вважати предками слов’ян ?
- •Що таке етнонім та топонім?
- •Поясніть походження і значення етноніму «Русь» та топоніму «Україна».
- •Назвіть основні історико- етнографічні зони України та надайте коротку характеристику особливостей цієї культури.
- •Дайте визначення структури сучасного українського етносу та його розмежування в світі.
- •Назвіть основні світоглядні та соціально історичні чинники формування української ментальності.
- •В чому специфічність та неповторність української ментальності?
- •Які риси менталітету українців ви вважаєте провідними?
- •Окресліть перспективи розвитку українського етносу.
Що таке культура?
Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.
Рівень розвитку суспільства у певну епоху.
Те, що створюється для задоволення духовних потреб людини.
Освіченість, вихованість.
Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності.
Алгоритми людської поведінки і символічних структур, які надають цій поведінці сенсу і значимості
Походження терміну «культура» та його змістовні трансформації
Слово «культура» — латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення. У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона «De agri cultura» (ІІІ ст. до н. е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці
Зі всього розмаїття соціальних процесів, відносин і фактів, які існували у минулому й існують нині, ми виділяємо певну особливу сферу, яка іменується культурою. Більшість людей переконана, що саме культура — те головне, основне, що відрізняє людське і соціальне буття від існування дикої природи. Пояснення і докази цієї тези наводяться найрізноманітніші — в залежності від того, що розуміється під культурою.
Слово «культура» — латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення. У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона «De agri cultura» (ІІІ ст. до н. е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Турботи відповідали духові часу: автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб втримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти.
Таке значення слова «культура» — «землеробство» — пішло у минуле. Набагато ближче до нашого розуміння культури те, що думали про землеробство римські вчені Варрон,Колумелла (І ст. до н. е.). Вони пропонували такі способи організації сільського господарства, які підвищили б продуктивність праці, зацікавленість рабів. Слово «культура» набуло багатозначності у знаменитого римського оратора і публіциста Цицерона. У одному з своїх листів він говорить про «культуру духу», тобто про розвиток розумових здібностей, що є гідним завданням для вільної людини і дається завдяки заняттям філософією.
Зігравши роль універсальної мови у середньовічній Європі, латина донесла до нас слово «культура» через пітьму сторіч. Правда, вживалося воно тільки у словосполученнях і означало ступінь майстерності в якій-небудь галузі, придбання розумових навичок (наприклад, cultura juris — вироблення правил поведінки, cultura scientiae — засвоєння науки, cultura literarum — вдосконалення письма).
Така різноманітність контекстів вживання слова «культура» не пройшла безслідно. До XVIII ст., згідно з висновками лінгвістів слово «культура» стало окремою, самостійноюлексичною одиницею, означаючи обізнаність, освіченість, вихованість — все те, що і зараз ототожнюють з культурністю. Як його синонім, використовувалося також поняття«цивілізація». Завдяки зусиллям філософів і істориків, за останні три сторіччя скромне латинське слово увійшло у всі європейські мови, набуло універсального значення, перетворилося на філософське поняття і стало об'єктом наукових досліджень.
Сучасні дослідники шукають аналоги терміну «культура» у інших мовах. Так, у давньогрецькій вживалося слово «пайдейя», що означало виховання гармонійної особистості (в дитині), китайською мовою — «жень» і «вень» означали виховання благородної людини, у давньоіндійській літературі говорилося про «дхармашастру» (вчення про життєвіправила поведінки й обов'язки віруючого). Ця схожість виправдовує використання поняття «культура» для вивчення різноманітних історичних фактів.