14. І.Франко ---модерніст (новела "Сойчине крило".)

Великий вплив на літературу кінця 19-- початку 20 ст. мали романтична концепція Ф.Ніцше та психоаналітичні теорії З. Фрейда й К.Юнга. Ці ідеї мали вплив і на Франка,що втілено в новелі "Сойчине крило". Герой новели був задуманий саме як модерністський, а його світогляд і життєва позиція мали розвінчуватися в процесі твору. Гасла "чистого мистецтва", "мистецтва для мистецтва" поєднуються в новелі з концепцією втечі художника у "вежу із слонової кістки". Але ці гасла у героя мають трохи інше значення-- мистецтво жити для себе самого, культивування своєї надзвичайності. Втеча від життя, культ самотності й самоцінності здаються герою єдино можливими після тяжкої травми, яку він пережив три роки тому. Він віддає роботі рівно стільки часу , щоб забезпечити собі існування. Тут зосереджується увага на моральній силі людини,яка самоізолюється від суспільства,культивуючи свою винятковість, свою неповторність, егоїзм. Франко використовує мотив випробування героя, який має дістатися до ув’язненої у вежі принцеси. Але в новелі відбувається зміна рольових функцій героїв: не він має доскочити до умовної башти обраниці, а жінка має достукатися до його твердині. Героїня посилаючи крило, пише, що посилає сойку. Сойка не має чітких традиційних символічних ознак: вона не належить ні до "темних птахів", ні до "світлих", до того ж вона---імітатор. І це просто ідеально накладається на концепцію гри, наштовхує на думку про несправжність, штучність ідеального існування героя, імітацію життя. Отже, сойка виступає в новелі атрибутом жінки---активної героїні, яка має пробудити героя до справжнього життя. У новелі "Сойчине крило" відбилися нова концепція особистості й дійсності, нове співвідношення мистецтва і дійсності, викликані новими суспільними умовами на межі двох епох. По суті, все найновіше, найпопулярніще у культурному житті тогочасної Європи (міфологізм, психоаналіз, модерністська естетика) сконцентровані в цьому творі про нерозважливо зраджене кохання, яке прагнуть повернути; про неможливість бути "по тоц бік добра і зла " без духовних втрат; про неможливість стати на одну сходинку з Творцем.

15. Проблематика новели і.Франка "Сойчине крило".

Новела "Сойчине крило" належить до пізньої прозм І.Франка. До твору подано підзаголовок "Із записок відлюдька". Проблематика цієї новели має екзистенційний характер, бо автор порушує не просто проблему нещасної любові чи невдалого життя героїв, а проблему людського буття взагалі. Хома-Массіно стає відлюдьком, свідомо відмежувавшись від людей, заховавшись за витворами культури. Він трагічно смакує своє одинацтво, із захватом думає про те, що в нього є окреме, інше життя. про яке ніхто не здогадується. В його кабінеті на стінах портрети великих майстрів. Він бажає жити для себе самого, створює ізольований світ самотнього життя, але без мети і без майбутнього. Але це самообман. Невипадково в новелі зображено передноворічний час, що виступає як символ змін. Так само тікає від себе й Манюня, від справжнього кохання, з тихого лісу у вир життя злочинницького світу . Тікає, бо, на її думку, не вірить у її кохання Массіно, не відповідає саме так, як вона відчуває. Хоч, швидше за все, вони не чують один одного, а прислухаються до себе, до своїх поривів. Лист-сповідь Марії до Хоми спочатку дратує Хому, він намагається протестувати, залишатися вірним своїй новій філософії,не бажаючи ворушити події трбохлітньоі давнини.Але читаючи далі, він починає заново переживати своє життя. Це не вона покинула його, а він не зумів удержати її, не вірив в її щирість,в її любов. Манюня вкладає у лист сойчине крило, а друге залишає в себе. Це летить одна половина її душі, а чи прилетить друга, залежить від Массіно.Герой усвідомлює своє негідне існування .Він нарешті дізнається, що прийшла та, на яку він чекав, задля якої здатний прокинутися і стрясти з себе ті пута, і рвонутися до нового життя, яке є справжнім, наповненим і щастям, і стражданням. Проблема співіснування двох людей набуває глобального характеру проблеми людського буття взагалі.