- •1 Роль і місце поеми «Енеїда» і.Котляревського в історії української літератури.
- •2)Суть визначення «неповна література» «неповної нації».
- •№4 Естетична концепція т. Шевченка
- •6. Проблема «автор – адресат» в творах т.Шевченка
- •7. Жанрові особливості повісті т.Шевченка «Близнецы»
- •8. Антимілітарний пафос повісті»Близнюки» т.Г.Шевченка
- •9.Особливості композиції повісті «Близнюки» т.Г. Шевченка.
- •10.Ідеал життя в повісті т.Г.Шевченка «Близнюки»
- •11. Лист як композиційний прийом у повісті т.Шевченка "Близнюки".
- •12. Реалістична парадигма в романі п.Мирного "Повія".
- •13. Психологія маргінальної людини в романі п.Мирного "Повія".
- •14. І.Франко ---модерніст (новела "Сойчине крило".)
- •15. Проблематика новели і.Франка "Сойчине крило".
- •16.Жанрові особливості драматичної поеми Лесі Українки «Одержима»
- •17.Неоромантичний ідеал особистості в драматичній поемі Лесі Українки «Одержима».
- •18. Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: конфлікт ірраціонального й раціонального
- •19. Суть «лабораторного» методу в.Винниченка (роман «Записки кирпатого Мефістофеля»).
- •20 Структура роману в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»..
- •21. Проблема свободи вибору в романі в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля».
- •22. Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: теорія «нової моралі».
- •23. Літературна дискусія 1925—1928
- •24. Роман в.Підмогильного «Невеличка драма»: система персонажів.
- •25. «Невеличка драма» в.Підмогильного: конфлікт раціонального й чуттєвого
- •26. Інтелектуальний експеримент у романі в.Підмогильного «Невеличка драма.
- •27«Народництво» і «модернізм» в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •28 Образ оповідача в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •29 . Роман в.Домонтовича «Без ґрунту»: інтелектуальний простір.
- •30. Урбаністичний роман в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •31. Село й місто в романі в. Домонтовича «Без ґрунту»
- •32. Концепція особистості в творах поетів «празької школи»
- •33. Соцреалістичний реалізм: головні ознаки
- •34. Інтимна лірика л.Костенко
- •35. Драматична поема л.Костенко «Сніг у Флоренції»: особливості конфлікту.
- •36. Проблема «митець і влада» в драматичній поемі Ліни Костенко «Сніг у Флоренції».
- •37. Інтимна лірика українських поетів другої половини хх ст. Аналіз одного із віршів.
- •38. Бідермаєр в українській літературі.
- •39. Шістдесятки в історії української літератури.
- •40. Ю.Андрухович «Московіада»: десакралізація поета-месії.
- •41. Бурлескне тіло в романі Андруховича «Московіада»
- •42. Інтертекстуальність роману Андруховича «Московіада»
- •43. «The bad company» ю.Андруховича: альтернативна історія української літератури.
- •44. Постколоніальний синдром поезії «Крим, Ялта. Прощання з імперією» Забужко
- •45. Нарцисичний інтелектуалізм у романі о.Забужко «Польові дослідження українського сексу».
- •46. «Маргінальна» людина в романі «Депеш Мод» с.Жадана.
- •47. Час і простір у романі с.Жадана «Депеш Мод».
- •48. Особливості композиції роману і.Карпи «Фройд би плакав».
- •49. «Схід – Захід» у романі і.Карпи «Фройд би плакав»
- •50. Сценічний простір у п’єсі “Станція» о. Вітра
- •51. . Пошуки самототожності в п’єсі «Станція» о.Вітра.
14. І.Франко ---модерніст (новела "Сойчине крило".)
Великий вплив на літературу кінця 19-- початку 20 ст. мали романтична концепція Ф.Ніцше та психоаналітичні теорії З. Фрейда й К.Юнга. Ці ідеї мали вплив і на Франка,що втілено в новелі "Сойчине крило". Герой новели був задуманий саме як модерністський, а його світогляд і життєва позиція мали розвінчуватися в процесі твору. Гасла "чистого мистецтва", "мистецтва для мистецтва" поєднуються в новелі з концепцією втечі художника у "вежу із слонової кістки". Але ці гасла у героя мають трохи інше значення-- мистецтво жити для себе самого, культивування своєї надзвичайності. Втеча від життя, культ самотності й самоцінності здаються герою єдино можливими після тяжкої травми, яку він пережив три роки тому. Він віддає роботі рівно стільки часу , щоб забезпечити собі існування. Тут зосереджується увага на моральній силі людини,яка самоізолюється від суспільства,культивуючи свою винятковість, свою неповторність, егоїзм. Франко використовує мотив випробування героя, який має дістатися до ув’язненої у вежі принцеси. Але в новелі відбувається зміна рольових функцій героїв: не він має доскочити до умовної башти обраниці, а жінка має достукатися до його твердині. Героїня посилаючи крило, пише, що посилає сойку. Сойка не має чітких традиційних символічних ознак: вона не належить ні до "темних птахів", ні до "світлих", до того ж вона---імітатор. І це просто ідеально накладається на концепцію гри, наштовхує на думку про несправжність, штучність ідеального існування героя, імітацію життя. Отже, сойка виступає в новелі атрибутом жінки---активної героїні, яка має пробудити героя до справжнього життя. У новелі "Сойчине крило" відбилися нова концепція особистості й дійсності, нове співвідношення мистецтва і дійсності, викликані новими суспільними умовами на межі двох епох. По суті, все найновіше, найпопулярніще у культурному житті тогочасної Європи (міфологізм, психоаналіз, модерністська естетика) сконцентровані в цьому творі про нерозважливо зраджене кохання, яке прагнуть повернути; про неможливість бути "по тоц бік добра і зла " без духовних втрат; про неможливість стати на одну сходинку з Творцем.
15. Проблематика новели і.Франка "Сойчине крило".
Новела "Сойчине крило" належить до пізньої прозм І.Франка. До твору подано підзаголовок "Із записок відлюдька". Проблематика цієї новели має екзистенційний характер, бо автор порушує не просто проблему нещасної любові чи невдалого життя героїв, а проблему людського буття взагалі. Хома-Массіно стає відлюдьком, свідомо відмежувавшись від людей, заховавшись за витворами культури. Він трагічно смакує своє одинацтво, із захватом думає про те, що в нього є окреме, інше життя. про яке ніхто не здогадується. В його кабінеті на стінах портрети великих майстрів. Він бажає жити для себе самого, створює ізольований світ самотнього життя, але без мети і без майбутнього. Але це самообман. Невипадково в новелі зображено передноворічний час, що виступає як символ змін. Так само тікає від себе й Манюня, від справжнього кохання, з тихого лісу у вир життя злочинницького світу . Тікає, бо, на її думку, не вірить у її кохання Массіно, не відповідає саме так, як вона відчуває. Хоч, швидше за все, вони не чують один одного, а прислухаються до себе, до своїх поривів. Лист-сповідь Марії до Хоми спочатку дратує Хому, він намагається протестувати, залишатися вірним своїй новій філософії,не бажаючи ворушити події трбохлітньоі давнини.Але читаючи далі, він починає заново переживати своє життя. Це не вона покинула його, а він не зумів удержати її, не вірив в її щирість,в її любов. Манюня вкладає у лист сойчине крило, а друге залишає в себе. Це летить одна половина її душі, а чи прилетить друга, залежить від Массіно.Герой усвідомлює своє негідне існування .Він нарешті дізнається, що прийшла та, на яку він чекав, задля якої здатний прокинутися і стрясти з себе ті пута, і рвонутися до нового життя, яке є справжнім, наповненим і щастям, і стражданням. Проблема співіснування двох людей набуває глобального характеру проблеми людського буття взагалі.