44. Синтаксичні зв'язки

Словосполучення і речення складаються з двох і більше компонентів, сполучених певним синтаксичним зв'язком. Синтаксичний зв'язок – це формальний граматичний стосунок між компонентами синтаксичної одиниці, виражений мовними засобами. Синтаксичні зв'язки співвідносяться із семантико-синтаксичними відношеннями. Тому син. зв'язок належить до основних понять синтаксису.

Синтаксичні зв'язки сполучають:

мінімальну син. одиницю з іншою мін. син. одиницею, пр.: писати диктант (це дві одиниці поєднані формальним зв'язком; опорна син. од. – писати, залежна син. од. – диктант – може міняти форму); веселий хлопець: хлопець (опорна), веселий (залежна), оба змінюють форму

опорне елементарне словосполучення із залежною мін. син. одиницею в неелементарних словосполученнях типу: наша спеціалізована рада, нове районне керівництво (слова "наша" й "нове" - це залежні від сполучення мін. син. одиниці)

просте речення з іншим простим реченням у складносурядному реченні

опорну мін. син. одиницю в головній частині складнопідрядного речення з простим реченням у підрядній частині. Ідеться власне про прислівні складнопідрядні речення, у яких опорною мін. син. одиницею в головній частині виступає будь-який іменник, а підрядна частина підпорядковується цьому іменникові за допомогою сполучних слів: який, котрий, чий, що та ін. Пр.: Я дивився на сина (опорне слово), який стояв біля вікна. Опорне слово "син" тут пояснює ціле останнє речення; сполучне слово "який" виступає членом речення

Засоби вираження син. зв'язків:

Син. зв'язки мають у сучасній укр. мові такі засоби їх вираження:

Закінчення

відмінків іменників,

відмінків, роду й числа прикметникових слів,

особи, числа й роду дієслів: Пр. Начальник тремтить, пильно витирає хусткою піт.

Сполуки прийменників із закінченням непрямих відмінків іменника. Пр.: Я виходив з дому при зорях.

Сполучники та сполучні слова, пр.: Сократ усміхнувся, і (сполучник) Стратег побачив, що (сполучник) посмішка та була щирою, майже дружньою. (Юрій Мушкетик, ще живе) Згодом брат почав писати вірші (опорне слово), які (сполучне слово) мені дуже подобалися. (Валерій Шевчук)

Порядок слів, який сигналізує напрямок син. зв'язку, вказуючи на залежність невалентних членів речення від підметово-присудкової основи речення або від опорного слова. Пр.: Три дівчини-студентки-агрономи йшли взимку по доріжці лісовій. (М. Рильський) (Компонент "взимку" залежить від підметово-присудкової основи з усіма її прислівниковими зв'язками. Це слово пояснює все речення.) Ходіння взимку по доріжці лісовій дуже подобається студенткам. (Компонент "взимку" залежить від опорного іменника "ходіння" та пояснює лише його, тобто, одне слово. "Дуже" також пояснює тільки одне слово.)

Інтонація, яка сприяє вичленуванню потрібних конструкцій-висловлювань. Пр.: Жінки веселі коломийки співали. За допомогою інтонації, залежної від наміру мовця, можна виділити дві конструкції: або "жінки веселі", або "веселі коломийки". Крім того інтонація відіграє вирішальну роль при поєднанні сурядних частин у безсполучникових складносурядних реченнях. Пр.: Час майбутній – це пісня, час теперішній – потік буденності, час минулий – розповідь. Кома реалізує цю інтонацію.

Основні типи синтаксичних зв'язків: предикативні, підрядні (у реченні та словосполученні) та сурядні (у реченні та словосполученні).

Критерієм для розрізнення є напрямок син. залежності. При цьому двобічна залежність характерна для предикативного зв'язку, однобічна для підрядного зв'язку і відсутність залежності для сурядного зв'язку.

1) Предикативний зв'язок визначається формами слова. Пр.: Кінь підвів голову. У сурядному реченні з предикативною частиною в ролі підмета для вираження предикативного зв'язку використовуються сполучники або сполучні слова. Пр.: Йому показалось, що хтось стежить за ними. (Підрядне речення виконує роль підмета.)

2) Підрядний зв'язок виражається у простому реченні формами слова, у складнопідрядному реченні сполучниками й сполучними словами. Пр.: Появу перших віршів Голобородька привітала критика. Дожити корисне йому, щоб виглянути на своїх нащадків.

3) Сурядний зв'язок виражається в основному сурядними сполучниками, які з'єднують сурядні частини складносурядного речення, однорідні члени в простому реченні і словосполученні. Пр.: Сонце зайшло за хмару, і почався дощ. (Складносурядне речення, яке складається з двох простих.) батько і мати (сурядний сполучник "і"). Крім того сурядний зв'язок може виражатися безсполучниково. Пр.: Сонце зайшло за хмару, почався дощ. батько, мати.

ad 1) Предикативний зв'язок сполучає підмет і присудок, формуючи структурну основу простого двоскладного речення. Його специфіка полягає в тому, що сполучає два компоненти, які передбачають один одного. Формально-синтаксична монопредикативність простого речення протиставляється формально-синтаксичній поліпредикативності складного речення. Можна виділити такі основні диференційні ознаки предикативного зв'язку:

1. взаємозалежність сполучуваних предикативним зв'язком компонентів, їх взаємозв'язок – двобічний зв'язок,

2. обов‘язковість предикативного зв'язку полягає в тому, що дієслово-предикат вимагає, щоб підмет обов'язково мав форму називного відмінка, та підмет у свою чергу визначає граматичну форму присудка. Пр.: Студент іде.,

3. закритість предикативного зв'язку – полягає в тому, що предикативний зв'язок сполучає тільки два компоненти. Пр.: Сапер помиляється тільки раз у житті.,

4. реалізація предикативного зв'язку у формі координації між підметом і присудком.

ad 2) Підрядний зв'язок встановлюється між залежними й опорними компонентами в реченні та словосполученні. Він буває прислівним (у реченні та словосполученні, пр.: читати книжки) або детермінантним (тільки в реченні).

2a) Прислівний підрядний зв'язок (přívlastek, předmět + vedlejší věty od nich) реалізується в усіх синтаксичних одиницях-конструкціях, тобто, у простому реченні, у словосполученні, у складному реченні. Основна сфера функціонування прислівного зв'язку – просте речення та словосполучення. Пр.: Пекучий жаль обгорнув серце материнне. (пекучий жаль – підрядний прислівний зв'язок; жаль обгорнув – предикативний зв'язок, обгорнув серце – підрядний прислівний зв., серце материнне - підрядний прислівний зв.) У складному реченні прислівний підрядний зв'язок повторює схему прислівних сполучень у простому реченні.

2b) Детермінантний підрядний зв'язок (příslovečná určení + vedlejší věty od nich) сполучає:

детермінантні підрядні частини з головною частиною складнопідрядного речення. Пр.: Коли б це казали не батько, я міг би образитися. (останнє речення – головне, перше – підрядне часове, між обома реченнями – детермінантний зв'язок)

Детермінантні члени речення – детермінанти з предикат. ядром, пр.: Герасим же всенький день на озері (детермінант) з будкою сидить (ядро).

Для підрядного зв'язку характерні такі диференційні ознаки:

односпрямованість зв'язку, тобто однобічна залежність одного компонента від іншого

закритість – підрядний зв'язок так само, як і предикативний сполучає тільки два компоненти

наявність трьох форм зв'язку: узгодження, керування, прилягання.

ad 3) Сурядний зв'язок характеризується такими диференційними ознаками:

відсутність залежності – рівноправність сполучуваних компонентів. Основним засобом поєднання рівноправних компонентів у складному реченні і словосполученні є сурядні сполучники. Напр.: Син грав на скрипці, і батько слухав. (два простих речення, складносурядне речення, сполучник "і") Самко вірив у свої довгі та швидкі ноги. (просте речення, у ньому сурядне словосполучення, сполучник "та" поєднує 2 компоненти)

Відкритість/закритість зв'язку: Відкритий сурядний зв'язок сполучає необмежену кількість компонентів, а закритий – тільки два. Пр.: Ішов, а на зустріч велетенські автомашини мчали з ревом, в автомашинах – солдатів повно, до кожної – гармата причеплена. (складносурядне речення, відкритий сурядний зв'язок) Він придавив пальцями щоки, але теж ніякого болю не було. (2 компоненти, сполучник "але", закритий сурядний зв'язок).

Відкритий і закритий типи співвідносяться (корелюють) з різними семантико-синтаксичними відношеннями: відкритий з єднальними (slučovací: a, i, ani...ani) та розділовими (vylučovací: buď...anebo, nebo, či), закритий із зіставно-протиставними (odporovací: ale, zato, avšak) та градаційними (stupňovací).

Відкритий сурядний зв'язок реалізується за допомогою сполучників єднальних (і/й, та), безсполучниково та розділових сполучників (або, чи, або-або, чи-чи, то-то, не то-не то, чи то-чи то). Пр.: І зброя, і боєприпаси, і їжа, і останні краплини води були тут. Помовчав князь, гнів у нього поволі спав. (безсполучниково, тільки за допомогою інтонації, коми) Петро спав, або (розділовий сурядний сполучний) читав книжку. Це сказав не то Микола, не то Василь, не то Григорій. (розділові сурядні сполучники)

Закритий сурядний зв'язок (тільки 2 компоненти) реалізується лише за допомогою сполучників а саме: зіставно-протиставних ("але", "а", "та" у значенні "а", "проте", "однак", "зате") і градаційних (як-так, як-так і, не тільки-а й, не тільки-але й, якщо не-то, не стільки-скільки). Пр.: Бабуся плакала, а дідусь сміявся. (зі ставний сполучник "а") Мої товариші заздрили мені, але мене це не тішило. (протиставний сполучник "але") Славута хотів заперечити, та Ігор заступив брови. (протиставний сполучник "та", можна замість "але") Хлопчик не тільки добре писав і читав, але й добре малював. (градаційний сполучник не "тільки-але й")