34. Специфічною граматичною ознакою дієслова є ознака виду - недоконаного чи доконаного. Дієсловами недоконаного виду називаються дієслова, які означають незавершену, необмежену в тривалості дію в минулому, теперішньому або майбутньому часах. Вони відповідають на питання що робити? (що робив? що робить? що робитиме? що буде робити?): співати, жартував, грає, ітиме, буде виконувати.

Дієсловами доконаного виду називаються дієслова, які означають дію, що завершилася в минулому або неодмінно відбудеться в майбутньому. Вони відповідають на питання: що зробити? (що зробив? що зробить?): переконати, підійшов, покаже.

Більшість дієслів має видові пари. Дієслова доконаного виду здебільшого утворюються від дієслів недоконаного виду за допомогою префіксів (прати - попрати, писати - написати, казати - сказати, нести - принести, грати - заграти), рідше - за допомогою суфіксів (кричати - крикнути, гримати - гримнути, зітхати - зітхнути, рубати - рубонути). Дієслова недоконаного виду утворюються від дієслів доконаного виду суфіксальним способом (спинити - спиняти, переписати - переписувати, зумовити - зумовлювати, організувати - організовувати). Рідше інший вид утворюється шляхом зміни наголосу (відкидати - відкидати, переносити - переносити, закликати - закликати) чи основи (шукати - знайти, брати - взяти, говорити - сказати).

Окремі дієслова не мають видових пар і вживаються лише у формі недоконаного (прагнути, гордувати, намагатися, потпебувати, переслідувати, покрикувати) чи доконаного (схаменутися, стрепенутися, зурочити, розкричатися, насумуватися) виду.

Спосіб виражає відношення дії до реальності. Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.

Форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому способі називаються способовими. У реченні способові форми дієслова виступають у ролі присудків.

Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається або відбуватиметься: будували, будуємо, побудуємо. Дієслово в дійсному способі обов'язково має часову характеристику: реальна дія може відбуватися в минулому (писав, написав), теперішньому (пишу) або майбутньому (писатиму, буду писати, напишу) часі.

Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов або бажану: збудували б, закінчив би. Дієслово в умовному способі на час звичайно не вказує (учора написав би, зараз написав би, завтра написав би), тому й не має часових форм, за винятком віднесення можливої дії до минулого часу, коли дієслово в умовному способі таки вказує на минулий час (був би написав).

Наказовий спосіб означає наказ, заклик, прохання, побажання діяти: розкажи, заспіваймо, збудуйте. Дія, названа дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомлення про неї, тому часова характеристика такої дії зайва: дієслово в наказовому способі часових форм не має.

Способові форми дієслів у контексті можуть набувати невластивого їм значення, тобто одна форма може вживатися замість іншої.

Форма майбутнього часу дійсного способу в певному контексті може виражати наказ, побажання, спонукання: / ти поїдеш із людьми, а тоді повернешся назад (Григорій Тютюнник). — Ну що ж, сину... — сказав дід зітхнувши. — Я б тебе й не пустив, так не маю права, бо... хто знає, як краще? Хай же Бог тобі помагає... Йтимеш отак навпростець, на Вербовий хутір, а тоді — як хоч, шляхом, а як хоч — навпростець... А як живий будеш, даси вістку... (І. Багряний).

Форма умовного способу іноді так само може передавати спонукання: Відпросився б ти в командира, прийшов би до мене хоч на часину (О. Гончар). Таточку, голубчику, ви б краще лежали (1. Тобілевич).

Форма наказового способу може виступати в значенні:

дійсного способу: А хтось у нашому загоні візьми та й пусти чутку, що я звідкись переписав той вірш (М. Стельмах);

умовного способу: Часом і досі здається мені, що й зараз поклепай косу хто-небудь під моїм вікном, я зразу помолодшав би (О. Довженко).

35. Категорія перехідності/неперехідності

У зв’язному мовленні одні дієслова самостійно виражають свою семантику (

приклад: дуб росте, робітник працює), інші потребують доповнення свого змісту

рахунок залежної форми іменника (наприклад: Учні написали диктант; Хлоп

слухає музику). Здатність дієслова виражати свою семантику самостійно або за до^

могою залежного іменника в знахідному відмінку (без прийменника) виявляється

категорії перехідності /неперехідності.

Усі дієслова поділяються на дві групи: перехідні і неперехідні. Цей поділ здійсню

єгься на основі синтаксичних ознак дієслова: до перехідних належать дієслова, після

яких ставиться форма знахідного відмінка без прийменника, до неперехідних -

дієслова, що не мають залежної форми знахідного відмінка без прийменника.

Категорія перехідності/неперехідності властива всім дієслівним формам-

інфінітиву, особовим і родовим формам та дієприслівнику.

Порівняйте, наприклад, перехідне дієслово: прочитати книгу, прочитаю книгу,

прочитайте книги, прочитав книгу, прочитала б книгу, прочитавши книгу. Тільки

дієприкметникова форма не керує формою знахідного відмінка без прийменника.

Перехідні дієслова можуть керувати також формою родового відмінка у функції

прямого додатка, коли вони вживаються в заперечному реченні з часткою не (не чув

пісні, не бачив брата), а також у сполученні з іменниками, що означають збірність,

речовинність (пас ягнят і ягнята, купив хліба).

До перехідних належать також дієслова бажати, зичити, що керують формами

родового відмінка і поєднуються з іменниками абстрактного значення: бажати

щастя, зичити здоров ’я.

Неперехідні дієслова вживаються самостійно (без залежної відмінкової форми)

або керують будь-якою відмінковою формою іменника з прийменником чи без при­

йменника, крім знахідного прямого об’єкта, наприклад: іти, жити, чорніти; боятися

(чого?), дякувати (кому?), їхати (чим?), лежати (на чому?), сміятися

(з чого?), бігти (назустріч кому?),розминутися (з ким?).

Перехідні дієслова можуть набувати значення неперехідних. Це буває у випадку

опущення при перехідному дієслові прямого додатка. Порівняйте: писат и лист і вміє

писати; грає вальс і грає на скрипці. Від перехідних дієслів творяться дієслова

неперехідні за допомогою постфікса -ся: мити -м ит ися, брати — братися, вітати -

вітатися, возити — возитися. Постфікс -ся перетворює дієслово в неперехідне, від

таких дієслів не утворюються пасивні дієприкметники. Тільки одне дієслово на -ся

сподіватися в українській мові належить до перехідних, але пасивний дієпри­

кметник втрачає постфікс -ся: сподіваний.

Увага! Перехідність/неперехідність у сучасних лінгвістичних дослідженнях

розглядається як лексико-синтаксична категорія, що грунтується на ознаках

валентності дієслів, які в ролі предиката можуть відкривати в реченні позиції

об’єкта чи результатива або адресата, засобу, знаряд дя дії, локатива тощо.

2 5 6 Морфологія як розділ граматики

З урахуванням типу валентності виділяють одно-, дво-, три-, чотири-, рідше п’яти -

і шестивалентні дієслова.

Чіткої межі між перехідними і неперехідними дієсловами немає. Деякі перехідні

дієслова можуть втрачати перехідність і виступати в значенні неперехідних. Це буває

тоді, коли немає при дієсловах додатка, вираженого іменником у знахідному відмінку

без прийменника. Порівняймо: він малює картину і він уже малює. Або: читати

книгу, виконати вправу (тут дієслова читати, виконати — перехідні) і виразно

иитати, швидко виконати (дієслова читати, виконати — перехідні, але вжиті із зна­

ченням неперехідних). Якщо до перехідного дієслова додати частку -ся(-сь), то воно

стає неперехідним: умивати — умиватися, одягати — одягатися, купати — купатися.

Перехідні Приклади

1. Іменник-додаток вживається в знахідному

відмінку без прийменника

зібрати (кого? що?)урожай; дай

сіль

2. Іменник-додаток може вживатися в

родовому відмінку в таких випадках: а) якщо

дія переходить не на весь предмет, а тільки

на його частину; б) коли перед дієсловом

наявна заперечна частка не

дай (кого? чого?) солі; купити

хліба; не зустрів приятеля

Неперехідні Приклади

1. Іменник-додаток вживається в знахідному

відмінку з прийменником

думати (про кого? про що?)

про людей; надійся (на кого 7) на

себе

2. Іменник-додаток вживається у формі

будь-якого відмінка, крім зазначених вище

віддали (кому?) дітям; запобігали

(чому?) лихові; злякався (кого?

чого?) звіра

3. До перехідних дієслів належать дієслова із

часткою -ся (-сь)

гордитися (ким? чим?) братом,

одягатися

4. Безособові дієслова, що означають стан

людини або природи

спати, морозить

5. Дієслова, що означають переміщення в

просторі

бігти, йти, плавати

Примітка. Дієслова із значенням цілеспрямованої дії — перехідні, дієслова з іншим

значенням — неперехідні.

Категорія дієслівного стану, безперечно, дуже тісно зв'язана з поняттям перехідності і неперехідності, однак вона з ним не збігається.

В українській мові, як і в російській, категорія стану є така граматична категорія в системі дієслова, яка виявляється в формах слова і в способах дієслівного керування. Морфологічним засобом вираження різних відношень дії до її суб'єкта і об'єкта в сучасній українській мові виступає частка -ся. Наприклад, у реченні Ми будуєм тракторний завод дієслово будуєм без частки -ся вказує, що дія від діючого предмета (ми), назва якого в,иконує синтаксичну роль підмета, прямо переходить на об'єкт (завод), назва якого вживається тут у функції прямого додатка. У реченні Тракторний завод будується нами це ж саме дієслово з часткою -ся, не змінивши свого лексичного значення, виражає вже інші відношення дії до суб'єкта і об'єкта: воно вказує, що об'єкт, виконуючи в реченні функцію підмета, підпадає впливові дії суб'єкта, який у реченні є непрямим додатком.

Отже, частка -ся виступає засобом вираження різного відношення дії до суб'єкта і об'єкта її, виявленого в формі дієслова, тобто засобом вираження граматичної категорії стану дієслова. Вживання дієслова з часткою -ся і без неї змінило також і характер дієслівного керування. Дієслово будуєм — перехідне, а співвідносне до нього будується, утворене за допомогою частки -ся, — неперехідне. Таким чином, різні відношення дії до її суб'єкта і об'єкта тісно пов'язані з перехідністю та неперехідністю дієслова.