55. Складносурядним називають таке складне речення, частини якого незалежні одна від одної й пов'язані між собою сполучниками сурядності.

Сполучники сурядності

Єднальні: і, й, та (у значенні і), ні - ні, та й, також, ані - ані.

Протиставні: а, але, зате, та (у значенні але), проте, однак.

Розділові: або, або - або, чи, чи - чи, то - то, хоч - хоч, не то - не то, чи то - чи то.

Прості речення, які входять до складу складносурядного, можуть бути однотипними (двоскладними, односкладними) або різнотипними (одна частина складного речення - двоскладне речення, інша - односкладне). Він так сказав, і той його облишив (Л. Костенко); Приходив дощ, а потім було зимно (Л. Костенко).

У складносурядних реченнях найчастіше виражаються відношення єднальні, протиставні й розділові (порівняйте функції сурядних сполучників та їх класифікацію). Окрім того, складносурядні речення можуть виражати зіставні, приєднувальні, пояснювальні відношення з різними додатковими відтінками значень.

Речення з єднальними сполучниками

Засобами вираження єднальних відношень є інтонація та єднальні сполучники і (й), та (в значенні і), які можуть бути одиничними й повторюваними, та й (з приєднувальним відтінком значення), повторювані сполучники ні - ні, ані - ані:

Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу (Л. Костенко); Заснули доли, і полонина в тиші спить (О. Олесь); Може квіти зійдуть - і настане ще й для мене весела весна (Леся Українка); Сонце зайшло , і надворі Почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький); А ти вийшла - і сталося чудо якесь ... (О. Олесь); Раптом у двір швидко ввійшов якийсь дядько, і вони з Семеном поспішно, таємниче почали про щось говорити (В. Винниченко); І стонадцятий сніг ті поля притрусив, і уже прилетять не ті самі лелеки (Л. Костенко) ; Ані птиця не порхала, ані вітер не віяв (Марко Вовчок).

Якщо в частин складного речення наявний спільний другорядний член (найчастіше - обставина, рідше - додаток), який завжди міститься в першому реченні, то кому перед сурядним сполучником не ставимо: А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ - густий, запашний і надзвичайно теплий (М. Хвильовий); Тоді я звертався до них і ми перекидаємось словами (М. Хвильовий);

Речення з протиставними сполучниками

Складносурядні речення з протиставними сполучниками (а, але, проте, та у значенні але, зате, однак)виражають відношення протиставлення або зіставлення, іноді з різними додатковими відтінками (невідповідності, обмеження та ін.). Із цієї причини порядок слів у другій частині зумовлений характером її протиставлення першій частині. Наприклад: Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки (Л. Костенко); Він десь пішов і не вернувся, проте тут була його тінь, була про нього згадка

(У. Самчук); Думки критиків щодо виставлених робіт не збіглися, зате наші враження були якнайкращими (3 газети); Ще назва є, а річки вже немає (Л. Костенко).

Відтінку допустовості складносурядним реченням із протиставними відношеннями надають конструкції типу ще - а вже, тільки - а вже, вже - а ще, ще - а, вже - проте, ще - але вже та ін. Перша частина такої конструкції стоїть у першому сурядному реченні, а друга, куди входить і сполучник, - у другому. Наприклад: Ще немає ні людства, ні преси, ні головліту, а цензура вже є ... (Л. Костенко).

Речення з розділовими сполучниками

У складносурядних реченнях із розділовими відношеннями частини поєднуються розділовими сполучниками або, чи, а чи, чи - чи, то - то, чи то - чи то, не то - не то. Складносурядні речення з розділовими сполучниками передають значення несумісності, взаємовиключення, чергування: Чудно склалась моя доля! Чи воно без талану чоловік уродився, чи талану у Бога не заробить? (І. Карпенко-Карий). Сполучник то - то повторюваний, вказує на послідовну зміну подій: То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні (Леся Українка)

У реченнях із сполучниками чи то - чи то, не то - не то передано відношення чергування, послідовності між частинами складносурядного речення. Ці сполучники мають значення непевності, невизначеності, припущення: Чи то було мені, чи снилося мені - синіли груші, груші чи смереки ... (М. Вінграновський).

Сполучник чи - чи вживають у складносурядних розділових реченнях, що виражають перелік взаємовиключених подій, явищ: І що мені робить, коли малий зажинок судилося почать на ниві нерясній? Чи викинути серп і йти байдикувати, чи долю проклясти за лютий недорід? (В. Симоненко).

56. Складно підрядним реченням (СПР) (souvětí podřadicí, hypotaktické) називають різновид складного речення, предикативні частини якого об'єднані підрядним зв'язком, і в якому одна частина виступає як головна, а інша як підпорядкована, тобто підрядна (Як тяжко жити в ті похмурі дні, коли нема де серцю відпочити.). Формально-підрядна частина (підрядне речення) може відноситися або до одного слова в головній частині (головному реченні), або до всього головного речення в цілому.

a) У першому випадкові йдеться про прислівний підрядний зв'язок, а слово в головному реченні, від якого залежить підрядне речення, називають опорним (Я бачив дерево, яке засохло.).

b) У другому випадку йдеться про детермінантний підрядний зв'язок (Оксана не була на лекції, бо була хвора.). Сполучними засобами у СПР виступають сполучники підрядності та сполучні слова: що, мов, як, наче, ніби, щоб, бо, якби, якщо, коли, чи. У функції сполучних слів виступають відносні займенники (zájmena vztažná, relativní pronomina) в різних відмінюваних формах та прислівники займенникового походження, а саме: що, хто, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, як, чому, скільки, наскільки. Сполучні слова виступають членом речення, а сполучники – ні.

57. СПР з підрядними з'ясувальними (vedl. věty obsahové) частинами (реченнями). У цих реченнях підрядна частина з необхідністю вимагається опорним компонентом головної частини для доповнення його змісту. У ролі опорного компонента в головній частині найчастіше вживаються дієслова зі значенням мовлення, відчуття, волевиявлення-спонукання, психічного стану, сподівання, підтвердження-пояснення, виявлення буття, дій (знайти, дописати), невдоволення (ображатися,...). Уживаються слова категорії стану зі значенням мислення, сприймання,... Пр.: Зрозуміло, що так далі жити не можна. Прикро, що тільки тепер про це я дізнаюся. У головній частині СПР з підрядною з'ясувальною частиною може бути поряд з опорним словом співвідносне займенниково-вказівне (ukazovací, demonstrativní) слово. Це слово є семантично порожнім і як таке може легко опускатися. Пр.: Я вірю (в те), що настануть кращі часи.

СПР з підрядними означальними (vedl. věty přívlastkové) частинами. У цих реченнях підрядна частина виражає ознаку предмета названого чи вказаного в головній частині, доповнює змістову та структурну неповноту головної частини та відповідає на питання: Який? У реченні виступає у функції означення. Опорним компонентом виступає іменник, субстантивований прикметник, дієприкметник, вказівні та означальні займенники. Підрядні означальні частини приєднуються до головних за допомогою сполучників: мов, немов, неначе, щоб,... – і сполучних слів: який, котрий, що, хто, чий, де, куди, звідки, коли,... Найтиповішим є сполучне слово "який". Пр.: Він приїхав до міста, у якому народився, яке любить, і з яким зв'язав своє дальше життя.

У СПР з'ясувальних та означальних реалізується прислівний підрядний зв'язок

58. Визначальним у віднесенні підрядних частин до того чи іншого виду тут є передбачуваність чи непередбачуваність підрядного зв'язку. «Передбачуваний підрядний зв'язок, зумовлений лексичними чи граматичними властивостями опорного слова в головній частині, називається прислівним. Непередбачуваний підрядний зв'язок визначає не граматична природа головної частини, а комунікативні потреби висловлення. Такий зв'язок називають детермінантним (неприслівним) підрядним зв'язком. У складнопідрядному реченні з детермінантним зв'язком підрядна частина залежить від головної в цілому, наприклад: Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди (І. Шевченко). Вам з тобою, видно, по дорозі, бо йшли й нікуди не прийшли (Л. Костенко). У складнопідрядному реченні з прислівним зв'язком підрядна частина підпорядковується опорному слову головної, наприклад: Л згодом я переконався, що дід казав правду (Григір Тютюнник). Все важче знаходили квіти, мед яких обіцяє бути цілющим (Л. Костенко)»

Види підрядних речень за цією класифікацією визначають по-різному. Наприклад, на думку одних авторів, детермінантні підрядні частини залежно від значення сполучників поділяють на часові, причинові, цільові, умовні, допустові, наслідкові, порівняльні. Серед прислівних підрядних частин виділяють придієслівно-з'ясувальні, прикомпаративно-об'єктні, при-іменниково-означальні, залежні від співвідносного слова головної частини; до специфічних підрядних частин відносять частини складного речення, які виконують роль підмета щодо присудка головної частини.

Проте більш поширеним при структурно-семантичній класифікації є поділ підрядних речень на з'ясувальні, означальні та обставинні (місця, часу, умови, причини, мети, способу дії, міри й ступеня, допустовості, наслідку). При цьому до з'ясувальних та означальних відносять прислівні підрядні частини, до обставинних — детермінантні.