- •35. Категорія перехідності/неперехідності
- •2 5 6 Морфологія як розділ граматики
- •36. Спосіб виражає відношення дії до реальності. Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.
- •37 Виражає відношення дії до моменту мови.
- •38. Дієслова в теперішньому й майбутньому часах дійсного способу та в наказовому способі змінюються за особами.
- •39. Дієприкметник
- •42. Часткою називається службова частина мова, яка надає окремим словам, словосполученням, реченням додаткових відтінків або служить засобом творення граматичних форм слів чи похідних слів
- •43. Синтаксис (від грецьк. Зупіахіз — складання,
- •44. Синтаксичні зв'язки
- •4) Незалежна конструкція протиставляється координації, яка встановлюється між підметом і присудком (існує взаємозалежний зв'язок).
- •50. Односкладне речення
- •51. Неповні речення- це речення, в яких пропущено один чи декілька потрібних для його структури членів, що встановлюється з попереднього речення чи ситуації мовлення.
- •53. Речення зі вставними і вставленими компонентами
- •55. Складносурядним називають таке складне речення, частини якого незалежні одна від одної й пов'язані між собою сполучниками сурядності.
- •59. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •1. Чотирикомпонентні структури, в яких абсолютно незалежній головній частині
- •2. П’яшкомпонентні структури з двома ланками послідовного підпорядкування,
- •3. П’ятикомпонентні структури, в яких неоднорідні супідрядні становлять дві
- •4. П’ятикомпонентні конструкції, в яких від головної частини залежить три неод
- •1. Конструкції з чотирьох компонентів, які є основною формою реалізації моделі,
- •2. П’яти компонентні конструкції, наприклад: Спробуйте підібрати ключ до чо
- •470 Усе найдорожче лишила, що будеш ти вірна, як орлу його крила, як сонцю земля і
- •472 Синтаксис як розділ граматнки
- •60. Складне безсполучникове речення
- •62. Пряма мова, непряма і невласне-пряма мова
- •1. Після слів автора:
- •2. Перед словами автора:
- •3. Перед словами автора і після них, отже, ніби розриватися словами автора:
472 Синтаксис як розділ граматнки
дві частини: перша — абсолютно незалежне головне речення, друга — блок підрядних.
Тому зовнішніми можуть виступати всі типи семантико-синтаксичних відношень,
властиві елементарним складнопідрядним реченням. На внутрішніх рівнях члену
вання функціонують усі типи семантико-синтаксичних відношень, що використо
вуються у складносурядних і складнопідрядних реченнях мінімальної структури.
Отже, складнопідрядні багатокомпонентні речення є центральним типом конс
трукцій у системі складних багатокомпонентних речень сучасної української мови.
Основні моделі цих структур — речення з неоднорідною супідрядністю, послідовною
підрядністю, однорідною супідрядністю. Інші моделі периферійні, у них по-різному
комбінуються однорідна супідрядність, неоднорідна супідрядність та послідовна
підрядність.
60. Складне безсполучникове речення
Складне речення, частини якого поєднані між собою лише за допомогою інтонації — без сполучників і сполучних слів, називається складним безсполучниковим.
У складному безсполучниковому реченні немає головного й залежного речень, і все-таки між його частинами можуть бути різні смислові зв'язки. Залежно від цього складні безсполучникові речення поділяють на:
речення з відносно рівноправними, незалежними одна від одної частинами: На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильський); між такими частинами існує зв'язок, близький до сурядного; вони, як і складносурядні речення, можуть мати спільний член: При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї подібні до Едему! (Леся Українка);
речення з відносно залежними частинами, одна з яких пояснює, доповнює іншу: Будеш сіяти з сумом — вродить печаль (М. Стельмах); між такими частинами існує зв'язок, близький до підрядного; їх, щоправда не завжди, можна перетворювати на складнопідрядні речення: Якщо будеш сіяти з сумом, то вродить печаль.
Складні безсполучникові речення з відносно рівноправними частинами можуть виражати:
а) одночасність подій: Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Нар. творчість); такі речення становлять незамкнений ряд, предикативні частини в них
можна переставляти місцями;
б) послідовність подій: Все море зараз спузирило, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув як на пуп (І. Котляревський). Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло ора
ча в поле (М. Коцюбинський); такі речення так само становлять незамкнений ряд, але предикативні частини в них не можна переставляти місцями;
в) рівнозначність подій (у поетичному мовленні): Літа орел, літа сизий попід небесами, гуля Максим, гуля батько степами, лісами (Т. Шевченко). Не зозуля в лузі затужила, не пташина в тузі голосила, то сестричка лист писала, на сторону посилала (Ю. Федькович); такі ре
чення, як правило, мають однотипну, паралельну побудову і становлять замкнений ряд.
Складні безсполучникові речення з відносно залежними частинами об'єднують по дві предикативні частини і, таким чином, становлять замкнений ряд.
Вони найчастіше виражають:
а) причиново-наслідкові відношення: Не кидай іскру в солому, і сама згорить, і село спалить (Нар. творчість). Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне (П. Тичина). Людство не усвідомить себе як єдине ціле — не буде йому добра (О. Гончар);
б) умовно-часові відношення: Минали дні — брат не повертався. Прийде осінь — у засіках буде хліб золотий (З тв. О. Десняка). Зрубав дерево — посади два (Нар. творчість). Трапиться слово зрадливе — геть його, сину, гони! (Б. Олійник);
в) з'ясувально-доповнювальні відношення: Наука — не -> пиво: в рот не наллєш (Нар. творчість). Всім же ясно, навіть дітям: земля велика (О. Довженко). Коло примерклого багаття точиться некваплива бесіда — кожне докидає до її повільного вогню по слову, по двоє (Є. Гуцало);
г) зіставно-протиставні відношення: Не русалонька блукає — то дівчина ходить (Т.Шевченко). Ми вийшли з льоху — чи вернемось у льох?/ З тюрми ж ми вийшли —
й знову у тюрму?! (і. Драч). Сполохані орли злітають у небо, сполохані жаби стрибають у болото (Є. Дудар).
Нерідко, особливо в описах, безсполучниковим зв'язком об'єднуються кілька предикативних частин, між якими можуть існувати різні відношення. Наприклад, у реченні Вони пристали до старої-престарої — хтозна-яких часів — греблі, — тільки дві чи три палі чорніли у воді, в глибині, певно, тут колись був міст, сама гребля осунулася, поросла бур'янами, травою — ледве вгадувалася (Ю. Мушкетик) таких частин п'ять: друга, третя й четверта частини уточнюють образ, названий у першій {стара-престара гребля), остання — висновок, узагальнення з повідомлення, що міститься в четвертій частині.
Складні безсполучникові речення емоційніші, інтонаційно багатші, ніж складносурядні й складнопідрядні. Тому вони частіше вживаються в розмовному та художньому стилях, ніж у науковому й діловому.
У складних безсполучникових реченнях важливу роль відіграє інтонація — саме завдяки їй передаються різні відтінки зв'язку між окремими частинами складного речення. На письмі інтонація відображається за допомогою розділових знаків: коми, крапки з комою, двокрапки, тире.
61.