Мал. 3.6. Приклад влаштування сумісного санітарного вузла в квартирах для інвалідів з ушкодженням опорно-рухового аппарату
Облаштування санітарних приміщень.
Стандартні виміри ванни складають 170x75 см. Бажано, щоб ванна прилягала тільки до двох стін та з боку голови мала площадку для пересідання в створі з ванною шириною 50-100 см. Ця площадка повинна мати не слизьку, бажано дерев'яну поверхню. Для осіб похилого віку та старих бажано влаштовувати заглиблену сидячу ванну, верхній край якої знаходиться не вище 55 см над рівнем підлоги, її виміри 104 чи 115x75 см. Слід зазначити, що для інвалідів на візках пересідання до ванни, навіть з використанням допоміжних пристроїв, викликає значні утруднення, а в разі дуже тяжких ушкоджень може стати неможливим. Тому в спеціально призначених для них санітарних приміщеннях доцільно передбачати душ. Для влаштування душу із піддоном, забезпеченим каналізаційним зливом, необхідна площа 140х 140 см. Стандартні душові піддони, підняті над підлогою або глибокі, зі слизькою поверхнею, непридатні для потреб інвалідів на візках. Слід влаштовувати спеціальний піддон, заглиблений тільки на 2 см, з легким (1 -2%) ухилом до зливного отвору та мозаїчним покриттям. Такий піддон потребує мінімальної маневрової площі (81 см), а в разі обладнання приміщення піддоном із розширеними краями для сидіння або сидячої ванни потрібний простір шириною не менше 120 см і висотою 48 см.
Розміри стандартного умивальника становлять: 60 см -ширина та 50 см - глибина. Він повинен мати рівний передній край, щоб інвалід міг спиратися на неї по всій довжині. Для забезпечення можливості під'їжджання під нього на візку, передній край має бути віднесений від стіни на відстань від 60 до 70 см, а висота під ним - 69 см. Необхідне обладнання під умивальником (злив, сифон тощо) слід розміщувати якнайближче до стіни, щоб воно не заважало ногам інваліда на візку. Дзеркало слід розміщувати так, щоб його нижній край був не вище 15 см над умивальником. Якщо його висота становить 80 см, то користуватись ним зможе як людина на візку, так і особа, що стоїть. Якщо санвузлом користується тільки інвалід на візку, то доцільно влаштовувати нахилене дзеркало на висоті біля 55 см над умивальником.
Стандартний унітаз потребує поверхні підлоги із приблизними розмірами 44x70 см. Унітаз слід встановлювати так, щоб передній край був на відстані від задньої стіни на 75 см, та користувач інвалідного візку міг під'їхати до нього бажано з двох боків або, принаймні, з одного. Для цього необхідний простір не менше 90 см. З огляду на необхідність поворотів інвалідного візку для користування сантехнічними приладами слід передбачати маневрову площу 140x140 см.
В туалетах з умивальником розміщення обладнання має передбачати можливість досягнення умивальника людиною, яка знаходиться на сидінні унітазу. Для цього бажано, щоб відстань між сидінням та умивальником була не більше 30 см. Найпростішим рішенням є планування туалету, в якому інвалід на візку не повинен робити поворотів, а може задом в'їхати до приміщення, без утруднень замкнути двері та, під'їхавши з боку до унітазу, пересісти на сидіння. При цьому двері мають відкриватись назовні. З урахуванням різних видів ушкоджень і, відповідно, різних просторових вимог осіб з обмеженою рухомістю в туалетах бажано передбачати маневрову площу для оберту візка 140x140 см. Мінімальні виміри туалету, обладнаного унітазом та умивальником, становлять 140x170 см, а оптимальні потребують ширини 160-180 см (240 - з урахуванням місця для особи-помічника) та глибини 180-220 см.
Обладнання санітарних приміщень.
При самостійному користуванні цими приміщеннями інвалідам та людям похилого віку потрібна допомога у вигляді відповідного обладнання, яке слід передбачати в залежності від індивідуальної ситуації, а також ступеню обмеження рухомості. В межах ванни, душу та унітазу на стінах і на підлозі мають бути встановлені міцно закріплені ручки, поручні та ухвати у визначених комбінаціях щодо розміщення. Це обладнання повинно витримувати трикратну нормальну вагу тіла. Ухвати та поручні виготовляються із сталі діаметром 2,5-3,2 см. Влаштування в стіні над серединою ванни вертикального поручня довжиною 75 см дозволяє інваліду братися за нього на всій його висоті. Комбінація розміщення поручнів, оточуючих ванну, створює можливість у вертикальній площині використання їх у потрібному місті і тим самим збільшує почуття безпеки у особи, яка миється (мал. 36). Відстань поручнів від стіни або обладнання має бути не менше 6 см. Доцільно влаштування поручнів безпосередньо на краях ванни. Передній обріз ванни має передбачати можливість тримання за нього, для чого верхній ряд плиток слід викладати з нахилом або залишати щілину між ним та краєм ванни. В багатьох випадках придатною допомогою при входженні до ванни може бути закріплена у стелі вірьовочна драбинка з дерев'яними перекладинами, відстань між якими має складати 10-15 см. Ще краще, якщо така драбинка буде рухомою за рахунок закріплення на рейці. Устрій драбинки має забезпечувати постійне горизонтальне положення перекладин. Якщо в разі дуже тяжкого ушкодження людина потребує сторонньої допомоги, то облаштування ванни має забезпечувати можливість використання спеціального пристрою для пересаджування інваліда із візку до ванни. Це потребує відступу низу ванни та її замощення від підлоги висотою 18 см. Пральна машина, призначена для користування інвалідом на візку, має бути розміщена на цоколі висотою 30 см для забезпечення можливості під'їжджання до неї. Отвір для закладення білизни (обов'язково на передній стороні) повинен бути на висоті 80 см над рівнем підлоги.
