2.2.2.Об’ємно-планувальне рішення будинку б

Основне призначення будинку Б житло другої категорії – житло для сімей з низьким рівнем достатку, неповних сімей та інш.

Його планувальна схема – галерейно-секційна. В кожній секції по 4 2-х кімнатні та 1 однокімнатна квартири розташовуються навколо галереї.

В дворівневому стилобаті знаходяться соціальні магазини , перукарня та автостоянки. Під’їзд до будинку здійснюється через пандуси з ухилом 1:12.

Рампи для руху автомобілів між поверхами стоянок мають ухил не більше 18%.

2.2.3.Об’ємно-планувальне рішення будинку в

Будинок В орієнтований більше на такі соціально незахищені верстви населення як багатодітні сім’ї, молоді сім’ї, сім’ї спеціалістів та інш. Його планувальна структура змішаного типу. Більшість квартир в цьому будинку дворівневі, що дозволяє збільшити площу квартири за рахунок коридору.

Частина об’єму будівлі піднята на колони, що забезпечує вільний рух пішоходів і звільняє додаткову територію.

В першому поверсі знаходиться їдальна з залом на 50 чоловік.

2.2.4. Архітектурно-художнє рішення будівель.

Комплекс відображає тектоніку рельєфу. Зі збільшенням висоти ділянки збільшується і висота будинків. Щоб акцентувати перехрестя були використані висотні завершення будинків , а завдяки терасності рельєф повільно перетікає в будівлю і навпаки. В побудові фасадів були використані такі прийоми як метр і ритм . Метр – повторюваність лоджій ї балконів – горизонтальна тема. Ритм – це чергування поверхів – з наростаючою динамічністю – вертикальна тема в оформленні фасадів.

Весь об’єм будівель піднятий на V-подібні колони, об’єднуючи таким чином простір перед і за будинком.Саме таке вирішення фасадів було наслідком впливу творчості постмодерністів, а саме Маріо Ботта та п’яти принципів архітектури Ле Корбюзьє, як ідеї функціоналізму в архітектурі.

2.3. Інтер’єри

Помешкання та його обладнання становлять дуже важливу частину нашого оточення. В процесі облаштування знаходять вираз особисті побажання та уподобання, утворюючи на анонімному тлі квартири власне індивідуальне середовище, з яким ми ідентифікуємо себе і яке надає нам почуття безпеки. Для інвалідів та осіб похилого віку це має тим більше значення, що помешкання є для них еквівалентом всіх елементів довкілля, недосяжних в наслідок обмеженої рухомості. Такі люди проводять в своїх квартирах значно більше часу, ніж всі решта, і тому є дуже залежними від зазначеної частини навколишнього середовища.

Вислів Теодора Хеуса: "Спочатку людина творить свій дім, а потім дім формує людину" має відношення не тільки до самих помешкань, але передусім до їх облаштування. Ствердження, що меблі формують людину, можна розуміти навіть дослівно, оскільки, наприклад, такі речі, як крісла та стільці, визначають позицію людини при сидінні. Неправильна сидяча позиція може привести до багатьох хвороб: деформації хребта, порушень дихання та функцій легенів тощо. Більшість меблів масового виробництва, розрахованих на короткотермінове використання, не придатна для людей з обмеженою рухомістю, оскільки для них будь-яке лагодження або заміна становить значну складність.

Меблі для інвалідів та осіб похилого віку повинні відповідати наступним вимогам:

- мати зручну форму незалежно від напрямків моди;

- бути виготовленими з міцних і довговічних матеріалів з урахуванням можливості опору неконтрольованим рухам чи ударам;

- мати виміри, достосовані до фізіологічних особливостей зазначених осіб, до меж досяжності їх рук, до висоти сидіння інвалідного візка тощо (розд. 1.3).

Бажано, щоб меблі у помешканнях осіб з обмеженою рухомістю були достатньо легкі для необхідного пересування, що в деякій мірі може компенсувати брак мобільності їх користувачів.

При влаштуванні стінних шаф слід враховувати специфіку використання їх внутрішнього простору щодо обмеженої досяжності. Такі шафи, як правило, займають простір до стелі, але їх верхня частина є не доступною для інвалідів та осіб похилого віку. Досвід показує, що, наприклад, старі люди хочуть мати можливість розмістити в помешканні звичну шафу незалежно від наявності шафи, вбудованої в стіну. Внутрішня глибина шаф для одягу має складати не менше 56 см (при зовнішній - 60 см). Глибина книжкових полиць або стелажів має передбачати можливість встановлення на них телевізора, програвача та іншої апаратури, що потребує глибин 29-47 см. Ширина всіх елементів шафи залежить від витривалості на згинання полиць. Звичайні деревостружкові плити глибиною 21 см прогинаються під вагою книжок при ширині 90 см. Більш тривкі до згинання дерев'яні плити. Ширина полиць залежить від ширини дверей: при вертикальній вісі обертання - не більше 45 см, що визначає ширину двостулкової шафи - 90 см. Щодо висоти шафи, то користувач інвалідного візка може досягти площин, розміщених на відстані від 30 до 140 см від рівня підлоги. Внутрішнє обладнання шафи для одягу має бути переставним (регульованим) по висоті з інтервалом 5 см. Доцільне влаштування горизонтального стрижня для розміщення вішалок, який слід закріплювати знизу полиці (на відстані 8-10 см), а не в бічних стінках. При цьому необхідно передбачати можливість регулювання висоти розташування полиці - для користувача інвалідного візка така висота становить 150-155 см. В шафах глибиною 36-55 см вішалки для одягу можуть розміщуватись тільки паралельно до дверей, для чого потрібно спеціальне обладнання. Для білизни доцільно передбачати в шафах повністю висувні за допомогою телескопічних провідників шухляди, бажано у вигляді кошиків з дроту.

В різних місцях помешкання, загальних приміщень будинку або закладу, а також на територіях громадського користування повинні влаштовуватись утримувачі (можливо у вигляди причіпок) для апаратів та інших допоміжних засобів при ходінні осіб з обмеженою рухомістю. Такі пристрої мають розміщуватись, наприклад, біля дверей шафи, обік поштової скриньки, обік сміттєзбірника, в громадських телефонних кабінах тощо. Поверхні, краї та кути меблів мають бути виконані з матеріалів тривких та легких щодо чищення. Хоча фурнітура із штучних матеріалів відповідає цим вимогам, але з огляду на екологічний вплив бажано передбачати покриття поверхонь шаф натуральною фурнітурою та виконання їх кутів та граней з дерева. Натуральна дерев'яна поверхня навіть за умов пошкоджень та подряпин складає більш принадне враження у порівнянні зі штучною, що важливе з огляду на великий термін використання меблів в помешканнях маломобільних осіб.

Маневрова площа перед шафами складається з технологічного простору глибиною 140 см та ширини дверей.

Таким чином перед шафою з дверима шириною 60 см потрібно передбачати площу глибиною 200 см. З огляду на необхідність розворотів інвалідного візка при відчиненні шафи та з метою зменшення необхідних рухів слід передбачати конструкцію дверей, за якої вони якнайменше займають технологічний простір. Придатними є пересувні двері, які в разі насування однієї стулки на іншу, при товщині дверного полотна 3-4 см дещо збільшують внутрішній простір шафи. Такі двері в шафах для осіб з обмеженою рухомістю мають закріплюватись зверху, а не пересуватись на роликах чи провідниках, влаштованих знизу шафи. Недоліком цього рішення є можливість одночасного доступу тільки до однієї половини шафи. Застосування складних (таких, що складаються) стулок дверей дозволяє уникати незручностей, які виникають при користуванні пересувними дверима, а також заняття маневрової площі при облаштуванні шафи дверима з вертикальною віссю обертання. Складні двері також слід навішувати зверху. Конструкція дверей з вертикальною віссю обертання має передбачати можливість їх відчиняння під кутом не менше 170°, оскільки при меншому куті (особливо, коли він становить 90°) відчинені двері будуть неабиякою перешкодою на шляху пересування особи, що користується допоміжними засобами - тростиною, милицями або інвалідним візком. При влаштуванні невеликих шаф замість дверей можуть застосовуватись складні конструкції з м'яких матеріалів жалюзійного типу, які розсуваються до боків, повністю відкриваючи передню частину шафи. Книжкові стелажі та інші шафи мають бути не вище 160 см з урахуванням специфіки їх використання інвалідами на візках. Для них та інших осіб з обмеженою рухомістю зручними вважаються стелажі, які за рахунок розміщення перпендикулярно до стіни розподіляють простір та є доступними з обох боків. При цьому їх влаштування можливе тільки у приміщеннях з достатньою для необхідних маневрів площею. Всі шафи, стелажі із закритою нижньою частиною, комоди тощо слід встановлювати на цоколі або на опорах висотою 15-20 см для полегшення убирання підлоги.

Біля обіднього столу зі стандартною висотою місце для користувача інвалідного візка повинно мати ширину: між двома іншими особами - 70 см; між двома інвалідами на візках - 75 см; при кінці столу - 65 см. До столу висотою 73-76 см не може під'їхати достатньо близько інвалід на візку зі звичайними опорами для рук (підлокітниками), в цьому випадку придатний тільки візок зі зниженими передніми частинами опір або з підлокітниками, що в разі необхідності підіймаються чи знімаються. При висоті столу 73 см, а сидіння візка - 51 см плита має бути не товща 6 см, щоб залишилось 16 см для під'їжджання. Інвалід, який сидить на візку, є на 7-10 см вище, ніж особа, що сидить на звичайному стільці, тому стандартний стіл є для нього занизьким. Якщо при цьому ще плита товща 6 см, то інвалід взагалі не зможе тримати ноги під столом. Влаштування легкої додаткової столової плити, яку можна приладнати до столу за допомогою перехідної дошки на висоті 8-Ю см від його поверхні, зробить можливим та навіть зручним під'їжджання інваліда на візку. Краї столу мають бути достатньо твердими та тривкими щодо можливих ударів візка.

Стільці для осіб з обмеженою рухомістю в квартирах та громадських приміщеннях мають бути облаштовані сидіннями висотою 38-45 см. Низькі столики (так звані журнальні або чайні) для інвалідів на візках мають бути не нижче 50 см. З огляду на специфіку використання більше придатні легкі рухомі (на роликах) столики з регульованою висотою плити (від 60 до 100 см), які є придатними для подавання їжі або напоїв, а також для прийняття їжі особою, що знаходиться у ліжку. Стіл для праці інваліда на візку не повинен бути ширше 60 см. Доцільно використовувати для цього столи з нахиленою плитою та змінною висотою. Краї плити робочого столу мають бути підвищені щонайменше на 1 см для запобігання падіння предметів, які знаходяться на ньому, оскільки для осіб з обмеженою рухомістю їх підняття з підлоги викликає значні труднощі. Висота поверхні плити робочого столу має бути не вище 80 см.

Зручна позиція тіла при сидінні залежить від висоти сидіння та нахилу задньої частини (спинки) стільця чи крісла, а також висоті та нахилу підлокітників. Ці елементи мають бути скоординовані між собою з урахуванням специфіки користувачів. Для інвалідів та осіб похилого віку вставання із занадто низьких сидінь становить труднощі. Відповідна висота сидінь має бути не нижче 39 см. Доцільне використання крісел з регульованим положенням окремих елементів.

Оскільки людина третину свого життя проводить уві сні, ліжко є дуже важливим елементом умеблювання житла. Здоровий сон, відпочинок, та почуття безпеки мають великий вплив на наше самопочуття. Для осіб з обмеженою рухомістю, які швидко стомлюються, ліжко має тим більше значення. Стандартні виміри сіток або матраців становлять 90x190 та 100x200 см. Ліжка для інвалідів та осіб похилого віку повинні мати висоту 45-50 см. Така висота полегшує вставання, особливо користувачам інвалідних візків. Опори ліжка мають бути відсунуті від країв рами на 30-40 см в повздовжньому напрямку та близько 15 см - в поперечному, аби інвалід міг під'їхати на візку. Ліжка, призначені для розміщення вздовж стіни або в куті приміщення, мають бути облаштовані бічними стінками з дерева. Необхідне раціональне облаштування спальних місць елементами освітлення з урахуванням відповідної специфіки мешканців. Розміщені на стінах дзеркала мають бути нахилені на 5-10%.