Зміст
стор.
Вступ……………………………………………………………………………………...
Розділ 1. Містобудівна ситуація і генплан…………………………………………
1 .1 Загальна характеристика ділянки…………………………………………………
1.1.1 Географічне положення ділянки. Кліматичні умови…………………………...
1.1.2 Транспортні зв’язки. Екологічний вплив на оточуюче середовище…………..
1.1.3 Інженерно-геологічні та гідрологічні умови ділянки…………………………..
1.1.4 Фотофіксації існуючого стану території забудови……………………………..
1.2. Генеральний план………………………………………………………………….
1.2.1 Обґрунтування прийнятого рішення……………………………………………
1.2.2 План організації рельєфу………………………………………………………...
1.2.3 Заходи з дотримання санітарних і пожежних норм та охороні
навколишнього середовища…………………………………………………………..
1.2.4 Заходи з блискавозахисту будівлі……………………………………………….
1.2.5 ТЕП генерального плану…………………………………………………………
Розділ 2. Архітектурне вирішення…………………………………………………..
2.1 Характеристика технологічного і функціонального процесу…………………...
2.2 Об’ємно-планувальне рішення………………………………………………….....
2.2.1.Об’ємно-планувальне рішення будинку А…………………………..…………
2.2.2.Об’ємно-планувальне рішення будинку Б………………….…………………..
2.2.3.Об’ємно-планувальне рішення будинку В…………………………….........…..
2.2.4. Архітектурно-художнє рішення будівель……………………………………...
2.3. Інтер’єри
2.5 Техніко-економічні показники об'ємно-планувального рішення……………….
Розділ 3. Конструктивні рішення та матеріали для зведення будівлі……..…
3.1 Несучі конструкції. Обґрунтування їх вибору………………………………..…
3.2 Огороджуючі конструкції. Обґрунтування прийнятих конструкцій ……………………………………………………..………
3.3 Теплотехнічний розрахунок огороджувальної конструкції
житлового комплексу……………………………………………………………….
Розділ 4. Інженерні мережі та комунікації………………………………………
Розділ 5. Розрахунково-конструктивний………………………………………...
Розділ 6. Технологія і організація будівельного виробництва……………….
6.1.1 Область застосування…………………………………………………………..
6.1.2 Організація та технологія виконання робіт…………………………………...
6.1.3 Графік виконання робіт……………………………………………………...…
6.1.4 Розрахунок заробітної плати…………………………………………………...
Розділ 7. Економіка будівництва…………………………………………………
Розділ 8. Науково-дослідна робота на тему «Досвід проектування житлових комплексів в Україні та за кордоном »……………………………………………
Література…………………………………………………………………………….
Додатки..........................................................................................................................
Вступ
В Україні нараховується понад 14 тисяч сімей, з яких понад 2,5 мільйонів -родини, що знаходяться в важких матеріальних умовах. Велику роль при цьому грає славнозвісне "квартирне питання", яке за цитатою великого Михайла Булгакова "портит многих людей". За офіційними даними, 1,3 млн. українців стоять у квартирній черзі, 400 тисяч мають право на отримання житла соціального призначення. Майже стільки ж українських громадян готові самостійно вирішити квартирне питання, але за умови наявності пропозицій доступного житла на ринку нерухомості. Наразі, масштабність житлової проблеми в Україні занадто вражаюча, щоб і надалі її ігнорувати та використовувати лише як привід для порожніх політичних дискусій. В Україні часто плутають поняття "соціального" та "доступного" житла. Якщо соціальне житло має законодавче закріплення у Законі України "Про житловий фонд соціального призначення" 2006 року, то статус доступного житла й досі не врегульовано. "Соціальним" є житло всіх форм власності з житлового фонду соціального призначення, що безкоштовно надається на основі договору найму на певний строк громадянам, які потребують соціального захисту. За загальною практикою, доступне житло – це збудовані і ті, що будуються за державною підтримкою, житлові будинки та квартири. Держава частково компенсує будівництво доступного житла чи надає пільгові іпотечні житлові кредити в уповноваженому банку для його придбання. Право на отримання такого житла надається громадянам, які потребують поліпшення житлових умов. В Європі постійно зростає потреба у соціальному житлі. На це впливає декілька факторів: економічна криза, інтенсифікація міграції, урбанізація та ін. Тому уряди європейських країн змушені надалі впроваджувати та розвивати соціально відповідальну житлову політику. Але, вочевидь, в Україні тільки зі зміною влади змінилося розуміння масштабності проблеми та почався пошук реальних шляхів її вирішення. За останню п'ятирічку, не було представлено реальних даних щодо поточного стану будівництва державою соціального та доступного житла, не розроблено дієвих варіантів розв'язання проблеми на рівні державної та місцевої влади. Натомість весь цей час "кипіла" законодавча робота: штампувалися закони та постанови Уряду з декларативними обіцянками. У 2007 році був прийнятий Указ Президента "Про заходи по будівництву доступного житла в Україні і поліпшенню забезпечення громадян житлом". Далі були прийняті: Закон "Про попередження впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі і житлового будівництва", "Порядок надання держпідтримки для забезпечення громадян доступним житлом" і, нарешті, Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення житлом громадян". Загальний зміст вищевказаних законодавчих актів зводився до наступних обіцянок: - на будівництво доступного житла щорічно виділятиметься 0,5 % ВВП; - покупцям нададуть одноразову державну допомогу; - не здатним купити житло відразу нададуть його в оренду на строк до 30 років з правом викупу - вибір забудовників має проходити виключно за конкурсом, а землі під забудову надаватимуться безкоштовно. Але законодавчі норми залишилися лише на папері. Натомість, методом вирішення "квартирного питання"залишалась фрагментарна роздача квартир у власність черговикам. Втім, небагато європейських країн вдаються до таких "щедрот"! Адже там давно зрозуміли, що завдяки такому способу вирішення проблеми соціального та доступного житла, існує ризик стимулювання утриманських настроїв серед малозабезпечених громадян. Проблема житла не буде вирішена, а соціальні настрої будуть лише погіршуватися. Як відомо, ще у 2006 році в Україні був прийнятий Закон України "Про житловий фонд соціального призначення". У 2008 році Постановою Кабміну був затверджений Порядок реалізації прав соціально незахищених громадян на отримання житла з такого фонду, який надає право на отримання соціального житла громадянам, середньомісячний дохід яких (з розрахунку на одного члена сім'ї) не перевищує розміру встановленого законодавством прожиткового мінімуму. Але єдиною спробою реалізації вищевказаного Закону та Постанови Уряду стало ухвалення на початку березня 2010 року рішення Київради "Про створення житлового фонду соціального призначення". В цьому документі зазначається, що Фонд соцжитла буде поповнюватися квартирами і кімнатами в гуртожитках, що не підлягають приватизації. Формувати чергу на отримання квартир будуть районні адміністрації. Але в цьому існує все той же корупційний чинник. Надто високою є спокуса чиновників районної адміністрації внести до списку осіб, які мають потребу у отриманні соціального житла, своїх родичів чи підставних осіб. Крім того, київські чиновники радісно рапортують, що соціальне житло не буде підлягати приватизації, мотивуючи це тим, що начебто така практика розповсюджена у багатьох країнах. Але іноземний досвід прямо протилежний. Як вже зазначалось, більшість країн Європи дозволяє мешканцям соціального житла його подальший викуп із знижкою та за умови постійного проживання в ньому певний період часу. Такий досвід є успішним, але київська влада його повністю ігнорує. Все це нагадує черговий привід для піару певних столичних градоначальників. Наразі існує прийнятий у першому читанні проект Закону України "Про забезпечення громадян доступним житлом". Він був внесений до Парламенту на початку 2010 року у період президентських баталій. Цей законопроект носить суто декларативний характер та не вирішує проблем будівництва доступного житла. Але він має визначати конкретні шляхи забезпечення громадян недорогими квартирами, а не просто містити декларативні лозунги, тому в профільному комітеті Верховної Ради України створена Робоча група з доопрацювання згаданого законопроекту для його прийняття Парламентом в цілому. Зокрема, зараз слід доопрацювати такі важливі питання, як джерела та порядок фінансування будівництва доступного житла, шляхи здешевлення його вартості, забезпечення комплексної забудови території доступним житлом з відповідною інфраструктурою тощо. Забезпечення населення доступним та соціальним житлом є актуальною і глобальною проблемою, рішення якої стане універсальною відповіддю на цілий ряд проблем соціального характеру. Усвідомлення цього – тільки перший крок. Наступним має бути розробка та вдосконалення законодавства в сфері соціального та доступного житла, яке б містило не популістські обіцянки, а реальні кроки держави, з урахуванням її поточного соціально-економічного розвитку. А ефективна реалізація законодавчих норм буде залежати від координованої та злагодженої роботи центральної і місцевої влади.
Соціальне житло не підлягає: піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі.
Більше трьох тисяч молодих сімей на Рівненщині претендують на житло. У черзі на державний пільговий кредит — 800, половина з яких — рівняни. Реально ж зможуть отримати такий кредит лише 15-20 сімей.
Лише на сьогоднішній момент в загальній черзі на отримання житла та прийнятих на облік при Рівненському міськвиконкомі знаходяться 8440 сімей, з яких 2451 сімей, які знаходяться в пільговій черзі на отримання житла і 971 потребують позачергового отримання житла .
Кількість чол.. у сім’ї |
К-сть сімей, що потребують житла |
Кількість сімей з інвалідами, що потребують житла |
Всього : 971 |
1 |
347 |
43 |
390 |
2 |
68 |
30 |
98 |
3 |
158 |
60 |
218 |
4 |
67 |
87 |
154 |
5 |
10 |
27 |
37 |
6 |
2 |
11 |
13 |
7 |
|
9 |
9 |
8 |
|
2 |
2 |
10 |
1 |
1 |
2 |
Згідно списку деякі люди чекають своєї черги на житло вже декілька десятків років.
РОЗДІЛ 1
Містобудівельна ситуація і генплан
1 .1. Загальна характеристика ділянки
Розміщення будинків та споруд на земельних ділянках відповідає містобудівним, екологічним, протипожежним, санітарним нормам і здійснюватись згідно з вимогами ДБН 360, ДБН Б.2.4-1, ДержСанПіН 173, ДержСанПіН 239, СанПіН 2605, СанПіН 1304, СанПіН 3077, СанПіН 1757, СанПіН 2152. Площа земельних ділянок для розміщення громадських будинків та споруд приймається відповідно до вимог ДБН 360 та ДБН В.2.4-1 з урахуванням ДержСанПіН 173.
Також враховано, що при компактному розміщенні громадських будинків у комплексах і центрах обслуговування, а також розміщення їх в блокованих, кооперованих та багатофункціональних будинках допускається скорочення нормованої площі ділянки на 25 % без порушення нормативних вимог щодо допустимих показників озеленення та площі основних елементів функціонального призначення.
Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки
м. Рівне , вулиця Міцкевича
Вид об'єкта містобудування Житловий комплекс
Площа земельної ділянки 2,242 гектарів
Граничний відсоток забудови земельної ділянки 0,5
Гранична щільність забудови земельної ділянки 5000 кв. метрів корисної площі на 1 гектар.
Гранична висота будівлі /споруди 40 метрів, до 9-ти поверхів, за винятком веж і шпилів.
6.Інші планувальні обмеження: підприємства обслуговування, що дозволені за переважним використанням, розміщуються в перших поверхах житлових будинків, що виходять на вулицю, або добудовуються до них за умов розміщення входів для відвідувачів з боку вулиці та наявності достатньої території для розміщення автостоянок для тимчасового зберігання автомобілів.
7.Вимоги до орієнтації в'їздів (входів), вантажопотоків, місць паркування тощо для об'єктів масового відвідування відносно елементів планувальної структури з боку вулиці.
Цільове призначення земельної ділянки: Ж-4 – зона багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9.
Переважаючі види використання:
1.Багатоквартирні житлові будинки з кількістю поверхів від 4 до 9.
2.Гуртожитки.
3.Бібліотеки.
4.Клубні приміщення багатоцільового та спеціалізованого призначення.
5. Приміщення для занять спортом.
6.Дитячі дошкільні установи.
7.Загальноосвітні школи.
8.Поліклініки, центри народної медицини, аптеки.
9.Кабінети лікарів, що займаються практикою.
10. виставкові зали, музеї.
11. Поштові відділення, телеграф.
12.Торгові комплекси.
13.Підприємства громадського харчування.
14.Перукарні.
15. Приймальні пункти пральні та хімчистки.
16.Банківські відділення.
Вулиця Міцкевича – магістральна вулиця загального значення. Червона лінія – 35 м .
Вулиця Кн. Володимира – 25 м (ЧЛ).
Всі транспортні розв’язки передбачено в одному рівні.
1.1.1 Географічне положення ділянки. Кліматичні умови
Район забудови - м. Рівне - обласний центр Рівненської області, яка розташована на північному заході України.
На півночі область межує з Білоруссю, на сході - з Житомирською областю, на півдні - із Львівською, Тернопільською та Хмельницькою областями, на заході - з Волинською областю.
Географічне положення Рівненської області визначається такими координатами:
• крайня північна точка (с. Прикладними Зарічненського району) –
51°58' Пн. ш.;
• крайняя південна точка (с. Дружба Радивилівського району) –
50°01' Пн.ш.;
• крайняя західна точка (с. Боремень Млинівського району) - 25° ОГСх. д.;
• крайняя східна точка (с. Кам'яне Рокитнівського району) - 27° 38' Сх. д.
За даними географічних координат можна зробити висновок, що область розташована в середній смузі помірного поясу, де зона мішаних лісів переходить в зону лісостепу.
Безпосереднього виходу до океану область не має, але через систему Дніпра отримує вихід до Чорного моря Атлантичного океану.
Розташування Рівненщини має зручне розташування для сполучення з іншими областями України та зарубіжними державами.
Дана територія розташована в II кліматичному районі; має такі характеристики:
• розрахункова зимова температура зовнішнього повітря (найбільш холодної п'ятиденки із забезпеченістю 0,98): - 22°С;
• нормативна глибина промерзання ґрунту становить 0,8 - 1,0 м;
• максимальна температура зовнішнього повітря +27°С;
• мінімальна температура зовнішнього повітря -32 С;
• опалювальний період - 191 доба;
• річна відносна вологість повітря - 70%;
• нормативний швидкісний напір вітру становить 0,48 кПа;
• вага снігового покриву на 1м2 горизонтальної поверхні - 0,5 кПа;
• переважаючі вітри - північно-західні (див. рис. 4.).
Мал.1.1. Роза вітрів
1.1.2 Транспортні зв'язки.
Екологічний вплив на оточуюче середовище.
Транспорт Рівненщини забезпечує народно-господарський комплекс області у вантажних і пасажирських перевезеннях, впливає на економічну спеціалізацію окремих районів, зростає його значення у міжнародних зв'язках.