Монетаризм

Підхід монетаристів полягає в тому, що ринки в достатній мері конкурентні і що система ринкової конкуренції забезпечує високий ступінь макроекономічної стабільності. Міркування ґрунтуються на тім, що забезпечувана ринковою конкуренцією гнучкість цін і ставок заробітної плати веде до того, що коливання сукупних витрат діють на ціни продукції і ресурсів, а не на рівень виробництва і зайнятості. Отже, ринкова система несхильна державному втручанню у функціонування економіки, відрізняється значною макроекономічною стабільністю. Вільний ринок сам по собі здатний забезпечити значну макроекономічну стабільність, але державне утручання усупереч своїм благим намірам підриває цю здатність. Принцип laіssez faіre, чи вільного ринку, є основним для монетаристів. Державне управління вони вважаються бюрократичним, неефективним, шкідливим для індивідуальної ініціативи й утримуючим політичні помилки, що дестабілізують економіку. Крім того, централізоване державне керування неминуче придушує волю людини. Державний сектор повинний бути якнайменше. Таким чином, погляди кейнсіанців і монетаристів на приватний і державний сектори майже діаметрально протилежні. З погляду кейнсіанців, нестабільність приватних інвестицій обумовлює нестабільність економіки, а держава відіграє позитивну роль, застосовуючи відповідні стабілізаційні засоби. Монетаристи ж навпроти вважають, що вплив держава на економіку створює негнучкість, що послабляє здатність ринкової системи забезпечувати значну стабільність; вона проводить фіскальні і кредитно-грошові заходи, що, хоча і мають благу мету, викликають ту саму не стабільність, для боротьби з якою вони призначені.

Нові монетаристські підходи зводяться до таких основних положень:

-критики втручання держави в економіку (ідеться не про принципове заперечення державного втручання, а про неприйняття конкретної економічної політики, яка базується на кейнсіанських методах державного регулювання);

-ставки на політику регулювання грошової маси як основний інструмент управління економікою;

-проголошення приватного підприємництва єдиною рушійною силою економічного розвитку;

-реабілітації закону Сея, у результаті чого кейнсіанська концепція управління попитом повинна поступитися місцем теорії, що орієнтується на пропозицію.

У сфері практичної реалізації монетаристських концепцій також можна виокремити кілька елементів, а саме: перебудову бюджетного механізму, відмову від бюджетного впливу на виробництво, зменшення бюджетних витрат, дерегулювання певних сфер господарства, послаблення юридичної регламентації господарської діяльності, приватизацію окремих секторів економіки, скорочення соціальної інфраструктури та соціальних програм.

Згідно з монетарною теорією «інфляція завжди і всюди є грошовим феноменом» (Мілтон Фрідман). При цьому, визначення процесу зростання цін як грошового явища можливе лише за умови безперервності і тривалості в часі процесу зростання цін.Збільшення грошової маси (створення нових грошей) може призводити до зростання цін, однак цілком очевидним цей взаємозв'язок стає лише за високого зростання пропозиції грошей.

«Інфляція — це податок, що може вводитися без прийняття закону», — зазначив засновник монетаризму Мілтон Фрідман. Зростання цін призводить до зменшення реальної вартості утримуваних грошей (наприклад, зростання цін на 10% має той же ефект як і додатковий податок при купівлі даного товару). В той же час Уряд здобуває вигоду від інфляції, оскільки відбувається збільшення доходів внаслідок зростання номінальних значень вартості товарів (бази оподаткування).

Монетаристская концепція і монетаристські рецепти відрізняються від кейнсіанських, а іноді й суперечать їм. Разом з тим було б неправильно проводити різку грань між цими двома підходами до проблеми економічного регулювання. Обидві теорії побудовані з урахуванням умов, перш за все, ринкової економіки. Певною мірою вони взаємодоповнюють один одного.

Основні постулати концепцій монетаристської і кейнсіанської шкіл

Кейнс

- Необхідне втручання держави

- Зайнятість залежить від сукупного попиту

- Грошова маса нейтральна до виробництва

- Головна проблема – безробіття

- Потрібна гнучка грошова політика

- Бюджетний дефіцит - спосіб стимулювання попиту

- Кейнсіанство - теорія економічного зростання

Фрідмен

- Ринок здатний до саморегулювання

- Економіка сама встановить рівень виробництва і зайнятості

- Грошова маса - причина зростання цін і зміни кон'юнктури

- Головна проблема - інфляція

- Необхідна стабільна грошова політика

- Дефіцит бюджету - причина інфляції

- Монетаризм - теорія економічної рівноваги

Словник термінів

Кейнсіанство — у економічній теорії 20 століття — одна з чільних макроекономічних шкіл, закладених Джоном Кейнсом. Започаткована працею «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей»

Крива́ Ла́ффера — крива, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.«Крива» названа іменем американського економіста 80-х років Артура Лаффера.

Стабілізаційна політика – це сукупність державних заходів , спямованих на пом’якшення економічних коливань з метою підтримання повної зайнятості та оптимального рівня інфляції.

Антициклічне регулювання економіки – свідомі цілеспрямовані дії держави (певною мірою і могутніх корпорацій та наднаціональних органів) щодо промислового циклу з метою зменшення глибини циклічних криз, стабілізації господарської кон'юнктури і збільшення темпів економічного зростання.

Монетаризм — школа економічної думки, за якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів. Започаткував теорію монетаризму Мілтон Фрідман.