3. Теоретичні відомості

Найбільш важливим елементом системного блока є системна, або материнська, плата. У прайс-листах і каталогах часто приводяться її англійські назви - motherboard або mainboard (головна плата), скорочено МВ. Розгляду архітектури системних плат, а також поділу їх на класи присвячено дану лабораторну роботу.

1.1. Архітектура системних плат

Системна плата має багатошарову структуру, отриману, як правило, склеюванням по певній технології окремих листів стеклотекстоліту. На кожний лист відповідно до розробленої топології розміщення елементів попередньо наноситься малюнок, утворений мідними доріжками. Необхідні електричні з'єднання провідників, розташованих у різних прошарках системної плати, виконуються спеціальними металізованими отворами.

Результатом описаного технологічного процесу є єдина електрична схема високої інтеграції з контактними площадками для встановлення необхідних компонентів системної плати на зовнішніх листах текстоліту.

На системній платі розташовані роз’єм з встановленим у ньому центральним процесором, оперативна пам'ять, BIOS, системна і локальна шини, набір мікросхем (chipset), елементи інтерфейсів - контролери і різноманітні роз’єми для встановлення інших комплектуючих системної плати і підключення периферійних пристроїв і ряд інших елементів.

Розміри плати і деякі елементи конструкції та взаємного розміщення компонентів на системній платі визначаються параметром, який називається форм–фактором. На даний час реально використовують системні плати двох форм-факторів: АТХ і АТ, хоч плату АТ , а точніше її зменшений варіант Baby AT, яка має 8.5" у ширину і 13" у довжину, можна побачити тільки в досить старих ПК.

Специфікація ATX, запропонована Intel ще у 1995 році, націлена на виправлення всіх тих хиб, що виявилися у форм- факторі AT. Конкретний розмір материнських плат АТХ, описаний у специфікації, багато в чому виходить із зручності розроблювачів - із стандартної пластини (24 х 18'') утворюється або дві плати ATX (12 x 9.6''), або чотири - Mini-ATX (11.2 х 8.2''). У грудні 1997 року і була подана специфікація формату microATX, модифікація ATX плати, розрахована на 4 слота для плат розширення. У 1998 році фірма  Intel. запропонувала новий стандарт NLX. Формат, націлений на застосування в низькопрофільних корпусах. Але сьогодні вже можна сказати, що цей формат не пішов! А розвитком специфікацій microATX і NPX стала поява форм-фактора FlexATX. Це навіть не окрема специфікація, а усього лише доповнення до специфікації microATX. І першим став саме Intel, коли у лютому 1999 року на Intel Developer Forum він оголосив FlexATX - материнську плату, по площі відсотків на 25-30 меншу, ніж microATX. Специфікація надзвичайна гнучка, і лишає на розсуд виробника, як видно вище, множину речей, що колись суворо описувалися. Так, виробник сам буде визначати розмір і розміщення блока живлення, конструкцію карти вводу/виводу, перехід на нові процесорні технології, методи досягнення низькопрофільного дизайну. Практично, чітко визначені тільки габарити - 9 х 7.5''. Але нам здається, що більші перспективи мають нові формати -ІTX i miniITX, запропоновані тайванською фірмою VIA. В 2003 році був запропонований форм фактор BTX (Balanced Technology Extended). Основні розміри головних форм-факторів системних плат приведені в таблиці 1 і на рис. 1 та 2.

Таблиця 1. Основні розміри системних плат різних форм-факторів.
	Максимальний розмір
Форм фактор системної плати (Form factor of board)	Довжина в дюймах	Довжина в мм	Ширина в дюймах	Ширина в мм
Baby AT	13		8.5
ATX, full size	12.0	305	9.6	244
Mini-ATX	11.2	284	8.2	208
MicroATX	9.6	244	9.6	244
FlexATX	9.0	229	7.5	191
ITX		215		191
Mini-ITX		170		170
BTX	10.5	267	12.8	325
microBTX	10.5	267	10.4	264
picoBTX	10.5	267	8.0	203
WTX	16.75		14

 

Рис. 1. Розміщення елементів на платі ATX

Рис. 2. Розміри плат ATX та її підстандартів.