6. Охарактеризуйте методи встановлення ціни на основі аналізу беззбитковості

Ціна на товар формується під впливом цілої низки факто­рів. З одного боку, ціна на товар повинна дати прибуток, тобто вона не може бути нижчою за собівартість, а з іншого боку, во­на не може бути дуже високою, оскільки матиме вплив на по­пит і товар ніхто не купуватиме. Головними чинниками, під впливом яких формується ціна підприємства, є:

— собівартість продукції;

— виняткові якості, відмінні особливості товару, що при­ваблюють покупця;

— ситуація на ринку, де аналогічний товар пропонують конкуренти.

При встановленні ціни на товар користуються такими мето­дами:

1. Середні витрати плюс прибуток.

2. Розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості та за­безпечення цільового прибутку.

3. Встановлення ціни на основі орієнтовної цінності то­вару.

4. Вибір ціни на основі рівня поточних цін.

5. Визначення ціни через торги та аукціони.

Метод встановлення ціни на основі аналізу беззбитковос­ті та забезпечення цільового прибутку використовують під­приємства, діяльність яких щодо прибутку обмежується від­повідними законодавчими актами, тому підприємства вста­новлюють цільовий відсоток прибутку (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Визначення цільової ціни товару

Горизонтальна лінія показує постійні витрати виробни­цтва. Валові витрати складаються з постійних та змінних ви­трат. Зі збільшенням обсягу виробництва валові витрати та­кож збільшуються.

Процес валових надходжень починається з нульової позна­чки і змінюється в міру збільшення збуту.

Беззбитковість починається з точки X, коли підприємство реалізує 400 тис. виробів. Якщо цільовий прибуток повинен становити 375 тис. грн, то підприємство повинно реалізувати 550 тис. виробів. Точку беззбитковості в натуральному вира­женні можна визначити за формулою:

де, В_пост — величина постійних витрат, грн;

В_зм — величина змінних витрат на одиницю продукції, грн;

Ц — відпускна ціна, грн.

7. Назвіть види угод між виробником і посередником, дайте їм коротку характеристику

Організація збутових операцій включає також процес укла­дання збутових угод між продавцем та покупцем товару. Основні з них:

— лізинг;

— кліринг;

— бартер.

1. Лізинг — комплекс господарських операцій, пов'язаних з передачею товару споживачеві у тимчасове користування на різних умовах. Товаром при цьому можуть бути не тільки ма­шини та устаткування, а навіть промислові підприємства. Як правило, товар, що орендується, потім передається у власність орендаря, саме цим і відрізняється лізинг від простої оренди. Існує більше 20 модифікацій лізингу, основними з яких є:

— фінансовий лізинг;

— оперативний лізинг;

— зворотний лізинг.

При фінансовому лізингу укладається контракт на повну виплату орендарями вартості товару, що орендується, та пере­хід до них всіх прав на володіння майном. Строк контракту збі­гається із середнім строком служби устаткування. Об'єктом фінансового лізингу найчастіше є дорогі види техніки та устат­кування.

Оперативний лізинг — надання в тимчасове користування (від кількох місяців до 3 років) найбільш ходової техніки, яка швидко оновлюється. При цьому не передбачається повного відшкодування вартості устаткування.

Зворотний лізинг — це господарська операція, коли влас­ник машини чи устаткування передає їх у лізинговій формі, а потім бере їх в оренду на умовах фінансового лізингу, тобто власник товару отримує вільні фінансові ресурси для подаль­шого їх використання.

2. Кліринг — це система безготівкових розрахунків за това­ри, цінні папери та послуги, побудована на врахуванні взаєм­них зобов'язань та вимог між сторонами угоди.

3. Бартер — збутова угода з оплатою вартості товару не в грошовій, а в товарній формі. Розвитком бартеру є компенса­ційні угоди — надання кредитів з розрахунками за них у формі поставки товарів підприємства.

Зазначимо, що бартерні угоди досить поширені не тільки в країнах, що розвиваються, а й у високорозвинутих країнах світу.