Міністерство освіти,науки,молоді та спорту України

Технічний Коледж НУВГП

. Виконала

студентка групи 9е-2

Ковтун Вікторія М.

Перевірив

Керівник практики

Белеля М.О.

Рівне-2012

Вступ.

Розділ 1

Основні поняття екології. Методи екологічних досліджень. Розділи екології.

Розділ 2

Природо заповідні території Рівненської області.

2.1 Парк культури та відпочинку Т.Г.Шевченка.

2.2 Екологічний заказник Бармаки.

2.3 Рівненський державний зоопарк.

Розділ 3. Екологічна оцінка впливу скидів річки Устя та озера Басів Кут.

Розділ 4. Оцінка впливу автотранспорту на стан повітря на вулицях міста Рівне.

Висновк.

Додатки.

Термін «екологія» та його похідні (екологічна ситуація, забруднена екологія, тощо) на сьогодні стали широко вживаними не тільки в науковій літературі, але й у різноманітних засобах масової інформації. Нема, мабуть, жодної людини в Україні, яка б коли-небудь не стикалася б з цими словами. А, проте, мало хто може дати чітке й ясне визначення, що ж воно таке «екологія».

«Екологія (від грецьких слів oikos – середовище і logos – вчення) – розділ біології, що вивчає закономірності взаємовідношень організмів з середовищем, в якому вони живуть, а також організацію і функціонування надорганізмових систем (популяцій, видів, біоценозів»

Термін «екологія» з суто наукового став модним, і використовується, як то кажуть, вже де треба й де не треба. Доходить до такого абсурду, як «екологічно чисті продукти», «екологічно чистий туалетний папір» тощо, хоча, виходячи з термінології, нічого в межах біосфери (а людина частина цієї оболонки Землі) не може бути екологічно чистим, все екологічно «брудне», оскільки є продуктом тієї чи іншої взаємодії організмів між собою або з довкіллям. Певна продукція може вважатися лише безпечною для довкілля, тобто для біосфери, такою, що сама не виділяє шкідливих речовин і такою, що повністю розкладається природним шляхом. Або ж, якщо це продукти харчування, не містити якихось синтезованих штучно людиною речовин, а складатися лише з природної сировини. Територія теж не може бути екологічно чистою, оскільки на ній існує життя, а де життя, там і взаємодія живих організмів між собою та довкіллям. Певна територія може бути забруднена чимось конкретним, важкими металами, радіоактивними речовинами, надлишком якихось хімікатів тощо.

Чим займаються екологи. Щоб доповнити і більше прояснити поняття екологія, варто зазначити, чим же займаються люди, які звуться екологами. Головною суттю екологічних робіт має бути висвітлення взаємодії живих організмів між собою та з довкіллям. В саме поняття довкілля може включатися як окремий фактор, наприклад коливання температури, опромінення, тощо, тоді виявлення закономірностей відбувається в ході лабораторного експерименту. Але більш цікавим і водночас складним, є дослідження в природному середовищі. Наприклад, як відбувається розподіл різних видів риб в різних типах водойм.

Розділ-1

Безперервність життя на Землі забезпечується унікальною здатністю живих

істот створювати і підтримувати внутрішнє середовище, здійснювати обмін

речовин з навколишнім середовищем і передавати ці властивості за

спадковістю своїм нащадкам.

Середовище – одно з екологічних понять; під ним ми розуміємо комплекс

природних тіл і явищ, з якими організм знаходиться у прямих або

опосередкованих зв’язках.

Внутрішнє середовище будь-якої істоти якісно відрізняється від

зовнішнього середовища. Якісна самостійність внутрішнього середовища

організму регулюється механізмами гомеостазу.

Гомеостаз організму – це стан внутрішньої динамічної рівноваги, який

забезпечується взаємодією складних процесів регуляції і координації

біохімічних реакцій за принципом зворотнього зв’язку.

Гомеостаз може здійснюватись тільки за певних умов НС: поза межами цих

умов автономність організму порушується і він гине, а його внутрішнє

середовище ототожнюється із зовнішніми силами, що діють з боку НС,

називають факторами

Організм як елементарна частинка живого світу в середовищі свого

існування знаходиться під одночасним впливом кліматичних, біотичних

факторів, які разом називают екологічними.

Екологічний фактор – це будь-який елемент середовища, який здатний

справляти прямий або опосередкований вплив на живі організми, хоча б

протягом однієї фази їх розвитку.

Фактори НПС забезпечують існування в просторі і часі. Засвоєння і

використання факторів здійснення організмом через адаптації

Адаптації – це пристосування або засоби, за допомогою яких організм

здійснює взаємодію з середовищем для підтримання гомеостазу і забезпечує

безперервність існування в часі через потомство.

Залежно від кількості й сили дії один і той самий фактор може мати

протилежне значення для організму. Наявність того чи іншого фактора може

бути життєво необхідним для одних видів і не мати ніякого значення для

інших. Наприклад, світло для зелених рослин це джерело енергії, а для

мешканців грунту зайвий і небезпечний фактор.

Залежно від сили дії того чи іншого фактора умови існування особин виду

можуть бути оптимальними, неоптимальними або відповідати проміжному

рівню.

Здатність організму витримувати певну амплітуду коливання фактора

називають екологічною валентністю, за якою організми поділяються на

еврибіонт них з широкими пристосувальними можливостями (сірий пацюк,

горобець, кімнатна муха) і стенобіонтних, які можуть існувати лише у

відносно сталих умовах (журавель, степовий качкодзьоб). Реакція

організму і його адаптаційні можливості відповідно до показників фактора

залежать від поєднання дій різних факторів.

Екологічні фактори можуть бути об’єднані за природою їх походження або

залежно від їх динаміки та дії на організм.

За характером походження розрізняють: абіотичні фактори – зумовлюються

дією неживої природи і поділилися на кліматичні (температура, світло,

сонечна радіація, вода, вітер, кислотність, солоність, опади тощо), у життя виду форми спільного існування особин упопуляцій надзвичайно різноманітні. Розрізняють одинокий спосіб життя,при якому особини популяцій незалежні і відокремлені один від одного,

але лише тимчасово, на певних стадіях життєвого циклу. Повністю

ізольоване існування организмів у природіне зустрічається.

При сімейному способі життя помітно посилюються зв’язки і

взаємовідносини між батьками і їх потомством. Розрізняють сім’ї

батьківського, материнського і змішаного типів. В основі формування

більш-менш вел. спільної тварин (зграя, стадо, колонія) лежить

ускладнення поведінки, а отже, і зв’язків у популяції.

Зграя – це тимчасове об’єднання тварин, які проявляють біологічно

корисну організованість дій. Найбільше зграї поширені серед риб, птахів.

Стадо – тривале або постійне об’єднання тварин, в якому здійснюється всі

основні функції життя виду: добування корму, захист від хижаків,

міграцій, розмноження, виховання молодняка. Для стада характерна

наявність тимчасового або постійного лідера.

Колонія – це групове поселення осілих тварин. Колонії можуть існувати

довго або виникати на період розмноження (наприклад чайки, ластівки,

грачі, терміти, бджоли).

У природі не існує такого виду, який не був би пов’язаний з іншим.

Живлячись за рахунок інших істот, організми дістають енергію. Внаслідок

цього у природі виникають ланцюги живлення.

Ряди взаємопов’язаних видів в яких кожний попередній є об’єктом живлення

наступного, називають ланцюгами живлення.

Розрізняють ланцюги живлення різних типів. Тип ланцюга залежить від

початкової ланки. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути

рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин. Наприклад, рослини –

попелиці – дрібні комахоїдні, птахи – хижі, птахи, рослини, зайці,

лисиці, вовки. В даних випадках ряди починаються з рослин.

До іншого типу рядів живлення належать ряди, розпочинаються з посліду

тварин з невикористаними запасами речовин: коров.послід – личинки, мух –

комахоїдні, птахи – хижаки. Прикладом ланцюгів живлення, які з рослинних

решіток, може бути: росп.перегній – дощеві черв’яки – кроти.

Ланцюг живлення можна уявити у вигляді піраміди чисел, фундамент якої

становлять численні види рослин, наступні рівні утворюють рослиноїдні та

м’ясоїдні тварини, чисельність яких швидко зменшується в напрямку до

вершини яку посідають нечисленні великі хижаки.

Є 3 основні типи пірамід:

-піраміда чисел показує чисельність окремих організмів;

-піраміда біомаси характеризує загальну суху вагу, калорійність або іншу

міру загальної кількості живої рідини;

-піраміда енергії відповідає величині потоку енергії або продуктивності

на послідовних троф.рівнях.

піраміди чисел і біомаси можуть бкути оберненими, тобто основа може бути

меншою, ніж один або кілька верхніх поверхів. Так буває, коли середні

розміри продуцентів менші, ніж розміри консументів.

Продуценти – це організми, що створюють оранізовану речовину за рахунок

утилізації сонячної енергії, води, СО2 та мінеральних солей. До них

належать рослини.

Консументи – це споживачі готової органічної продукції онсументи – це споживачі готової органічної продукції

Редуценти – це організми, які розкладають органічні речовини. Це

мінералізатори органіки. Їх часто називають деструкторгами.

Методи дослідження в екології

Екологічні дослідження вимагають систематичного дотримання чотирьох послідовних етапів:

1) спостереження;

2) формулювання на основі спостережень теорії про закономірність досліджуваного явища;

3) перевірка теорії наступними спостереженнями й експериментами;

4) спостереження за тим, чи передбачення, основані на цій теорії, правдиві.

Факти базуються на прямих або непрямих спостереженнях, що виконані за допомогою органів відчуття або приладів. Усі факти, які належать до конкретної проблеми, називають даними. Спостереження можуть бути якісними (тобто описувати колір, форму, смак, зовнішній вигляд тощо) або кількісними. Кількісні спостереження є точнішими.

Вони включають вимірювання величини або кількості, наочним виразом яких можуть бути якісні ознаки.

Внаслідок спостережень отримують так званий "сирий матеріал", на основі якого формулюється гіпотеза. Гіпотеза – це науково обґрунтоване припущення, яке базується на спостереженнях, за допомогою якого можна пояснити те чи інше явище.

Для оцінки гіпотези проводять серію експериментів з метою отримання нових результатів, які б підтверджували або ж заперечували гіпотезу. В більшості гіпотез обговорюється ряд факторів, які могли б вплинути на результати наукових спостережень. Ці факти називають змінними. Гіпотези можна об'єктивно перевірити в серії експериментів, у ході яких почергово виключається по одній зі змінних, що впливають на результати наукових спостережень. Вказану серію експериментів називають контрольною. В кожному конкретному випадку перевіряється вплив тільки однієї змінної.

Найвдаліша гіпотеза стає робочою гіпотезою, і якщо вона здатна встояти при спробах її усунення і вдало передбачає раніше незрозумілі факти і взаємозв'язки, то вона може стати теорією.

Загальний напрям наукового дослідження полягає в досягненні вищих рівнів передбачуваності (імовірності). Якщо теорію не здатні змінити жодні факти, а відхилення від неї регулярні і передбачувані, то її можна перевести в ранг закону.

В міру збільшення сукупності знань і вдосконалення методів дослідження гіпотези і навіть міцно вкорінені теорії можуть дискутуватися, видозмінюватись і навіть відкидатись. Наукові знання за своєю природою динамічні і народжуються в процесі полеміки, а достовірність наукових методів постійно піддається сумніву.

Методологічною основою екології як науки про екосистеми є системний підхід. Система, як відомо, це впорядковано взаємодіючі і взаємопов'язані компоненти, що утворюють єдине ціле. Екологічні системи – складні ієрархічні структури організованої матерії, в яких при об'єднанні компонентів в більші функціональні одиниці виникають нові якості, що відсутні на попередньому рівні. Такі якісно нові, або, як їх ще називають, емерджентні властивості екологічного рівня, не можна передбачити, виходячи з властивостей компонентів, що становлять цей рівень. Дійсно, окремі лісові дерева, кущі, трави, гриби, птахи, комахи, звірі мають свої якісні характеристики, але всі разом вони творять нову якість – ліс.

Однак крім емерджентних властивостей кожної системи існують і сукупні властивості (наприклад, народжуваність для популяції – сума індивідуальної плодючості особин виду).

Методи досліджень в екології.

Екологія - це комплексна наука. Вона використовує широкий арсенал різноманітних методів, які можна поділити на три основні групи:

1. Методи, за допомогою яких збирається інформація про стан екологічних об'єктів: рослин, тварин, мікроорганізмів, екосистем, біосфери.

2.Методи обробки отриманої інформації, згортання, стиснення та узагальнення.

3.Методи інтерпретації отриманих фактичних матеріалів.

В останні десятиріччя екологічні спостереження ведуться із застосуванням різноманітних приладів та технічних засобів. Це вже начебто і є спостереження в побутовому значенні цього слова, а не отримання інформації про стан об'єктів.

Для вивчення властивостей природного середовища - повітря, води та ґрунту застосовуються досить різноманітні прилади та устаткування, до обслуговування яких доводиться залучати спеціально підготовлені інженерні кадри. Специфічні також і методи вивчення живих організмів. Для їх реалізації необхідні спеціалісти-біологи.

Особливістю сучасних екологічних спостережень за допомогою приладів є їх комплексність та довгостроковість, коли на одній і тій же ділянці екосистеми ведуться спостереження за живими організмами та факторами середовища протягом досить великого відрізку часу.

Окрім комплексних спостережень на стаціонарах може проводитись глобальний моніторинг екосистем і біосфери в цілому. Так, серією стаціонарів був організований глобальний моніторинг концентрації вуглекислого газу в атмосфері. За допомогою літаків, спеціальних ракет та супутників проводиться моніторинг стану озонового екрана нашої планети.

Як дисциплінарна наука екологія широко застосовує методи експерименту. Його суть полягає в тому, що до екосистеми свідомо вноситься якась зміна і, через деякий час, зіставляються результати спостережень на контрольній (вона обов'язкова) та експериментальних ділянках екосистеми.

У зв'язку зі складністю екологічних систем щодо їх вивчення часто використовують метод моделювання. Як модель може виступати матеріальна копія об'єкта екології, звичайно, до певної міри спрощена. Інший клас матеріальних моделей складають реальні об'єкти природи, спеціально виділені для вивчення в природному середовищі.

Більш широко в екології використовують абстрактні моделі. Головна вимога до абстрактних екологічних моделей - це точність та достатня узагальненість.

Зараз більш широке застосування набирають методи математичного та математико-картографічного моделювання.

Суть методу математичного моделювання складається в тому, що за допомогою математичних символів будується абстрактна, спрощена подоба досліджуваної системи; потім, змінюючи значення окремих параметрів, досліджують, як поводить себе дана штучна система, тобто як зміниться кінцевий результат.

Для того щоб побудувати математичну модель, що адекватно відбивала б реальні процеси в системі, потребуються істотні емпіричні знання, добуті в різних розділах екологи.

Відбити всю безкінечну множину зв'язків у екосистемах у єдиній математичній моделі нереально, тому користуються принципом "не всі зв'язки істинні", виділяють головні зв'язки, що дозволяють одержати більш-менш вірне наближення до дійсності.

У сучасних математичних моделях виділяють тактичні і стратегічні моделі.

Тактичні моделі розглядають окремі екосистеми з метою прогнозування їхнього стану при різноманітних впливах.

Стратегічні моделі будуються, в основному, із дослідницькими цілями для окреслення загальних властивостей екологічної системи, таких, як стабільність, усталеність, спроможність до саморегуляції.

Метематико-картографічний метод моделювання складається із декількох етапів. На першому етапі розробляється картографічна модель, що відбиває просторову диференціацію стану природних компонентів екосистеми, а також характер і ступінь їх зміни антропогенними чинниками. Потім створюється математична модель і програмне забезпечення на ЕОМ.

Кожний крок у вивчені Природи - це завжди тільки наближення до істини. У процесі вивчення екології необхідно засвоїти визначену систему знань, умінь і навичок, опанувати сучасний науково-теоретичний засіб мислення. У екології, як і у будь-якій науці, використовується науковий метод пізнання, який можна уявити у вигляді таких етапів:

1-й - накопичення і аналіз фактів і зв'язків між ними;

2-й - абстрагування від конкретних явищ і формування узагальнень із створенням тієї або іншої моделі;

3-й - одержання й аналіз конкретних висновків і слідств із головної;

4-й - застосування отриманих закономірностей до конкретної екологічної системи і перевірка отриманого результату експериментально, включаючи й ЕОМ.

Об'єкти дослідження в екології - організми, тіла і речовини - матеріальні, а процеси з їх участю підкоряються законам фізики, хімії, біології та інших природничих наук. Природні об'єкти (у широкому розумінні — матерія) за розмірами й рівнем складності організації умовно поділяються на 20 рівнів, певної міри самостійних, розділи, що логічно виходять один з одного, і поділяють екологію за розмірами об’єктів вивчення:

1. Аутекологія (екологію організмів) вивчає взаємозв’язки представників виду з оточуючим їх середовищем. Цей розділ екології займається, головним чином, визначенням меж стійкості виду і його ставленням до різних екологічних факторів. Аутекологія вивчає також вплив середовища на морфологію, фізіологію та поведінку організмів.

2. Демекологія (екологію популяцій) описує коливання чисельності різних видів і встановлює їх причини. Цей розділ ще називають динамікою популяцій, або популяційною екологією.

3. Синекологія (екологію угруповань) аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і оточуючим середовищем.

4. Біосферологія (глобальна екологія) вивчає біосферу як єдине планетарне ціле, з’ясовує закономірності еволюції біосфери.

Існують й інші способи розділу екології.

Розділ-2

Парк імені Тараса Шевченка

Заказник (Бармаки)

Державний зоопарк

2-1

Рівненський парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка — пам'ятник садово-паркового мистецтва державного значення, розташований у центрі міста Рівне.

Він був заснований в кінці XVIII ст.. На сьогоднішній день вік окремих дерев досягає 150—200 років. Тут налічується 160 видів дерев і чагарників, багато з яких екзоти — північно-американські (ялина Енгельманна, сосна Веймутова, катальпа бігнонієвидна, клен, дуб червоний), далекосхідні (бархат амурський), південно-європейські (форзиція європейська, каштан їстівний, самшит вічнозелений), види з Китаю та Японії, Середньої Азії (біота східна, магнолія Суланжа, айлант високий, айва японська).

На початку 1950-х рр.. парк значно розширив свою територію, в 1977—1984 рр.. проводилася реконструкція парку, в результаті чого він поповнився новими видами. Був створений каскад басейнів з фонтанами, оточеними вербами. Всього в парку налічується близько 5 540 дерев і 14 200 кущів, навесні 2000 р. було посаджено 670 дерев (ялини, сосни, туї, берези, липи, клени) та 50 кущів. У цей час парк імені Тараса Шевченка займає 32 га і має 5 зон: тихого відпочинку, активного відпочинку, видовищних споруд, спортивний та дитячий сектор.

2-2

"Бармаківський Заказник "-був створений у 1983 р. з метою збереження і відтворення особливо цінних в науковому відношенні, а також рідкісних, що знаходяться під загрозою зникнення, видів комах та їх популяцій. На момент створення заказника на його території були виявлені види, які занесені до Червоної книги України.

Заказник місцевого значення "Бармаківський" знаходиться на півночі Волинського лесового плато у Рівненському районі на землях Великожитинської сільради (північно-східна частина Рівного). Площа заказника складає 19 га. Це яружна система, вже досить розроблена із плескатими, слабокрутими та стрімкими схилами. Заказник був створений у 1983 р. з метою збереження і відтворення особливо цінних в науковому відношенні, а також рідкісних, що знаходяться під загрозою зникнення, видів комах та їх популяцій. На момент створення заказника на його території були виявлені види, які занесені до Червоної книги України: джмелів, мнемозіни, люцина, бражники та інші.

Тут зберіглася ділянка цілинного степу з горицвітом весняним, а також велика популяція анемони лісової. У нижніх та середніх частинах балки схили вкриті лучностеповою рослинністю, у верхній частині є бічні яри з більш стрімкими залісленими та зарослями чагарників схилами. Лісова рослинність в основному зосереджена на розмитих грунтах – лесовидних суглинках, степова рослинність – на чорноземах неглибоких малогумусних сильнозмитих елементах лук.

Найбільш цінною частиною заказника є ділянка із степовою рослинністю, яка має риси лучних степів. Флора заказника налічує 216 видів, що належать до 51 родини та 37 порядків, 163 родів та 3 відділів. Основними родинами є айстрові, бобові, губоцвіті, злакові, розові. На схилі південної експозиції є виходи крейди, внаслідок чого тут зростають кальцієфільні рослини: сонцесвіт звичайний, чебрець вапняковий, льон жовтий, в травостої є чимала ділянка формації осоки низької.

Серед чагарників залісених ділянок у верхів`ях яру слід відмітити бруслину бородавчасту та європейську, терен колючий. Серед дерев досить часто зустрічається граб, осика.

Заказник багатий на лікарські рослини: тирлич хрещатий, горицвіт весняний, материнка звичайна, гадючник лікарський, парило звичайне, звіробій та ін. Сучасний стан заказника викликає занепокоєння, так як його природні комплекси зазнають сильного антропогенного виливу (випас худоби, неорганізований відпочинок населення, розведення вогнищ, масовий збір лікарських рослин, видобуток крейди, їзда на мотоциклах тощо). Все це завдає великої шкоди природним компонентам заказника, що категорично неприпустимо згідно положення про державний ентомологічний заказник, тому необхідно посилити режим заказника до статусу заповідного урочища. Крім того, слід вивчити сучасний видовий склад рослин та комах, а також фенологічні зміни в рослинному та тваринному складі заказника.

2-3

В області один дендрологічний парк в м.Березне Березнівського лісового коледжу та один Рівненський зоопарк Рівненського міськвиконкому.

Рівненський зоопарк — зоологічний парк загальнодержавного значення у місті Рівне.

Рівненський зоопарк — один з наймолодших в Україні. Сьогодні його територія сягає 13,5 гектара, де знаходиться 150 видів тварин (близько 500 екземплярів). У зоопарку демонструються 24 види тварин, занесених до міжнародної Червоної книги та Червоної книги України.

Державні дендрологічні та зоологічні парки створюються з метою збереження, вивчення та збагачення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев, кущів та тварин для їх найбільш ефективного наукового, культурного і господарського використання. Земельні ділянки передаються державним дендрологічним і зоологічним паркам у безстрокове користування.

В Україні на сьогодні є 7 загальнодержавних зоопарків і 5 місцевого значення. Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи,створення експозицій рідкісних екзотичних та місцевих видів тварин ,збереження їх генофонду,вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення у неволі.

Рівненський зоопарк — один з наймолодших в Україні. Він починав створюватися в 1982 році. З того часу цей заклад відпочинку людей розбудовується практично щодня. Сьогодні його територія сягає 13,5 гектара, де знаходиться 150 видів тварин (близько 500 екземплярів). У зоопарку демонструються 24 види тварин, занесених до міжнародної Червоної книги та Червоної книги України.

Єнот – Полоскун

Ряд: хижі

Родина: Єнотові

Поширений у Північній Америці.

Мешкає в лісах поблизу річок і озер, добре лазить по деревах. Полює переважно вночі. Харчується дрібними тваринами, членистоногими, молюсками, фруктами, плодами. Має звичку полоскати їжу у воді, за що і отримав назву – полоскун.

Лев Африканський

Ряд: хижі

Родина: котячі

Мешканець африканських саван. В природі живе групами, в яких налічується від 3 до 30 тварин. Після 110 денної вагітності самка народжує 2-4 малят. Здобиччю для левів є копитні тварини. В день лев з’їдає в середньому 8 кг м’яса. Тривалість життя 20-30 років.

Верблюд Двогорбий

Ряд: мозоленогі

Родина: верблюдові

Мешкає в пустелях Центральної та Середньої Азії, Монголії, Китаю. Був одомашнений ще більше 3 тис. років тому. Самки досягають статевої зрілості в3 роки, самці в 5. Паруються січні-лютому. Через 13 місяців самка народжує 1 маля, яке годує більше року. За добу дає 4-5 л. молока. Тривалість життя триває 30-35 років.

Ара синьо-жовтий

Ряд: папугоподібні

Родина: папугові

Розповсюджені у лісових місцевостях Центральної Америки і гніздяться в дуплах. Зазвичай тримаються великими зграями біля фруктових плантацій. Сильний дзьоб дозволяє їм розгризати кістки плодів, які за міцністю можна порівняти з каменем. Ари легко приручаються і можуть «говорити».

Макака Японська

Ряд: примати

Родина: мартишкові

Спілкуються з одним з одним за допомогою різних звуків, жестів, міміки. Чудово плавають та пірнають. Харчування різноманітне: соковиті корені, плоди, зелені пагони, комахи, членистоногі, дрібні тварини. Взимку риють сніг, в пошуках їжі. Тримаються великими групами.

Мандаринка

Ряд: гусеподібні

Родина: качині

Батьківщина – Східна Азія.Мешканець лісів поблизу гірських річок. Гніздяться в дуплах дерев, нішах скель. В кладці 7-12 яєць. Тривалість насиджування 31-32 дні. Живиться рослинною та тваринною їжею.

Скунс Смугастий

Ряд: хижі

Родина: куницеві

Розповсюджений від Південної Канади до Північної Мексики. Влітку живуть поодинці, а на зимівлю збирають невеликими групами в одній норі. Активні в сутінках та вночі. Спаровування відбувається наприкінці зими. Через 63 доби в норі народжуються 4-10 дитинчат, які через рік стають статево зрілими.

Пума

Ряд: хижі

Родина: котячі

Поширена по всій Північній і Південній Америці. Зустрічається в тропічних лісах, в сухих напівпустелях, болотах та горах. Дуже добре лазить по деревах. Народжує 1-2 малят. Харчується тваринами до розміру вівці.

Розділ-3

Оцінка впливу скидів р. Устя

Озеро— природна водойма повільного водообміну, розташована в заглибинах суходолу і не пов'язана протоками з морями та океанами.

Річка— природний водний потік, який витікає з джерел чи з озера, болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів свого басейну.