- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.14. Соціальна структура суспільства. Поняття класів. Соціальна мобільність та соціальна стратифікація.
- •3.15. Особливості динаміки сучасної соціальної структури суспільства.
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.19. Природа націоналізму, шовінізму та інтернаціоналізму.
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3.30. Сучасні концепції суспільно-історичного розвитку.
- •3.31. Проблема суб’єкта суспільно-історичного розвитку.
- •3.32. Поняття ку-ри. Ціннісні і технологічні виміри ку-ри.
- •3.33. Культура і цивілізація
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
3. 12. Сутність і природа нтр.
Успіхи в науці і техніці (фізика, хімія, біологія, електроніка) спричинили якісний стрибок у виробництві, і різке підвищення ефективності системи “наука-техніка-виробництво”, що призвело до якісних змін у суспільному житті. Промисловість, транспорт, будівництво, с\г, соціальна і культурна сфери швидко змінювалися. Десь із середини 20 ст. розпочалася нова фаза суспільного розвитку, яка дістала назву “науково-технічної революції”.
НТР – це докорінний переворот у системі продуктивних сил, наслідок злиття наукової й технічної революції в єдиний процес. Він охоплює всі компоненти соціальної системи, суттєво змінює вигляд соціуму, обумовлює його швидкий розвиток.
Головними напрямами розвитку НТР є: 1) освоєння нових джерел енергії, передусім ядерної. Вчені шукають нових джерел, розмірковують над шляхами ефективнішого використання традиційних – енергії сонця, вітру, води; 2) освоєння навколишнього простору, розвиток космонавтики; 3) хімізація виробництва дає змогу одержати штучні матеріали, створити високоефективні добрива, медичні препарати, засоби боротьби з шкідниками; 4) біологізація виробництва, розвиток біології, особливо генетики і генної інженерії відкриває можливість керування спадковістю живих організмів, підвищити продуктивність с\г праці; 5) створення штучних матеріалів із наперед заданими властивостями; 6) автоматизація виробництва як засіб нового управління виробництвом, за допомогою машин.
Технологічна революція повязана з автоматизацією виробництва. Автоматизація приводить до скорочення робочого дня, збільшення вільного часу. Сьогоднішній рівень інформації визначається компютеризацією виробництва, його інформаційною насиченістю. Він повязаний з успіхами в кібернетиці й електроніці (Вінер).
Але наука й техніка можуть бути суспільним благом і не менше суспільним лихом. Одна з проблем, до якої веде компютерна революція, позначена як проблема інтелектуальної стратифікації. З одного боку, в суспільстві більша кількість робітників, службовців, що володіють комп. технікою і мають високі інтелектуальні здібності. З другого боку, росте компютерна безграмотність, що витісняє великі маси людей на периферію цивілізації. Витісняються зі сфери інтелектуального пошуку майбутнього мистецтво, мораль, релігія та інші форми духовного осягнення світу. Службовці поповнюють армію безробітних. Постає проблема перекваліфікації.
3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
На першому етапі історичного прогресу, що охоплює передісторію людства та його цивілізаційний розвиток аж до 15 ст., наука мала надзвичайно обмежений вплив на виробництво. Вона використовувалась переважно як засіб удосконалення безпосередніх знарядь праці. Наука в середні віки була зосереджена в монастирях і не мала впливу на техніку, виробництво. Під впливом ідей Відродження наука наближ. до практики, пориває з схоластичними традиціями.(комас, порх, друк книг) були відкриттями, що поклали початок міцному союзу науки, техніки, виробництва. Промисловий переворот відкрив другий етап історичної взаємодії в системі наука – техніка - виробництво і започаткував активне використання науки в промисловості й інших галузях суп. життя. Енгельс: ”Практична потреба рухає науку вперед значно швидше, ніж десятки університетів”. Як сфера людської діяльності наука спрямована на вироблення й теоретичну систематизацію об̀єктивних знань про дійсність , виникає з потреб пратики, підпорядкована теоретичному забезпеченню різноманітних форм людської життєдіяльності.