- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.14. Соціальна структура суспільства. Поняття класів. Соціальна мобільність та соціальна стратифікація.
- •3.15. Особливості динаміки сучасної соціальної структури суспільства.
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.19. Природа націоналізму, шовінізму та інтернаціоналізму.
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3.30. Сучасні концепції суспільно-історичного розвитку.
- •3.31. Проблема суб’єкта суспільно-історичного розвитку.
- •3.32. Поняття ку-ри. Ціннісні і технологічні виміри ку-ри.
- •3.33. Культура і цивілізація
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
Держава - це соціально-політичний механізм, що виникає в класовому суспільстві з метою регуляції суперечливих відносин між класами і соціальними групами, вирішення конфліктних ситуацій, забезпечення відповідного рівня соціальної стабільності системи.
Платон і Аристотель будували Д. на засадах приватної власності і поділу суспільства на класи. Аквінський обґрунтував її зумовленість божественними законами. Гоббс –Д.-це звір, що підкоряє всі існуючі структури. Гегель –Д. –найвищий розвиток об’єктивного духу, де знімаються суперечності між громадянами. Конфуцій перший сформував концепцію держави. Ознаки Д. : наявність публічної влади, права, поділ населення за ознакою території, в межах якої Д. здійснює свою владу і суверенітет. Історично Д. постійно змінювала свою форму. Вона з’являється в рабовласницькому су.-ві і була охарактеризована мислителями: Аристотелем, Платоном, Полібієм. У серії книг “Політія” було описано 159 грецьких і варварських держав. Ще раніше Платон охарактеризував такі форми влади, як монархія, аристократія, демократія та їхні деформовані прояви: атропія, олігархія, анархію. Суть держави залишається незмінною: вона завжди була механізмом здійснення політ. влади.
Різноманітні типи держави неоднаково враховують інтереси народних мас. Задоволення потреб народу можливе через входження його представників в апарат державної влади або шляхом завоювання влади тими чи іншими суспільними класами - революцій. Досвід показує, що революції поляризують і поглиблюють протистояння мас. Представницька участь народу у механізмах державної влади є, мабуть, оптимальним варіантом забезпечення суспільної злагоди, прогресивного розвитку суспільства, досягнення соціальної справедливості.
Форми державного устрою: поняття, яке виражає поділ держави на складові частини та взаємостосунки між нею та її складовими частинами.:
1 Унітарна Д.-складові частини якої виступають адміністративно-територіальними одиницями, що не мають жодних ознак суверенітету і правовий статус у цих частин визначається законодавчими актами центральної влади.
2-Федерація-це єдина держава, яка складається з кількох держ. утворень, об”єднаних для вирішення центральною владою спільних для всієї Федерації завдань. Частини Ф. Мають деяки атрибути суверенітету ( символіку, конституцію, вищі органи держ. влади.).
3 Конфедерація –форма слабо централізованого державного устрою за якого ознаками держ. утворення володіють як держава в цілому так і її складові частини, але сфера компетенції центральних органів є дуже обмеженою, а основні повноваження належать вищім органам суб”єктів конфедерації.
Про тоталітаризм як форму державності йдеться в середині ХХ ст. В Німеччині(Гітлер), Італія (Муссоліні), Росії(Сталін). Ознаки тоталітаризму: авторитаризм, однопартійність, контроль партійно-державною елітою економічної сфери життя, монополія на інформаціію, застосування терору, мілітаризація суспільства.