- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.14. Соціальна структура суспільства. Поняття класів. Соціальна мобільність та соціальна стратифікація.
- •3.15. Особливості динаміки сучасної соціальної структури суспільства.
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.19. Природа націоналізму, шовінізму та інтернаціоналізму.
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3.30. Сучасні концепції суспільно-історичного розвитку.
- •3.31. Проблема суб’єкта суспільно-історичного розвитку.
- •3.32. Поняття ку-ри. Ціннісні і технологічні виміри ку-ри.
- •3.33. Культура і цивілізація
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
Сусп. свідом. – сукупність ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття, вони вироблені людством у процесі освоєння природи і соціальної історії.
Суть свідомості полягає у тому, що вона може відображати суспільне буття лише при умові одночасного активно-творчого перетворення його.
Серед основних форм суспільної свідомості виділяють наступні: філософія, політика, право, мораль, естетична свідомість, релігійна свідомість та наука.
Всі, крім філософії, форми суспільної свідомості можна умовно розділити на два цикли. До першого відносяться політика, право та етика — в їх основі лежить єдиний смисловий стрижень, пов’язаний з виясненням різних модифікацій вихідного відношення між суб’єктами (це взаємовідношення між людьми — етика; між людиною та суспільством — право; між різними соціальними групами, аж до цілих держав — політика).
Політична свідомість виникла в античний період як відповідь на реальну потребу в осмисленні таких нових явищ як держава та державна влада, які вперше виникли із розподілом суспільства на антагоністичні класи. Політична свідомість — це відображення виробничо-економічних та суспільних відносин класів в їх сукупному відношенні до державної влади.
Моральна свідомість – основна ціннісна форма суспільної свідомості, в якій знаходять відображення загальноприйняті норми і оцінки людської діяльності. Вона відображає відношення між особистостями і позиції, з яких людина оцінює своє особисте “я”.
До другого циклу належать естетика, релігія та наука. Спільним стрижнем тут є вихідне відношення “суб’єкт-об’єкт”, тобто різноманітні форми відображення людською свідомістю її складних взаємовідношень із світом.
Естетична свідомість – формування у людській свідомості прекрасного. Це той духовний фундамент, який забезпечує гармонійну єдність та внутрішній взаємозв’язок різних проявів духовного буття людини та суспільства в цілому. Призначення естетичної свідомості – відображення людини та світу з позицій категорії прекрасного та потворного, високого та низького, героїчного та трагічного…
Релігія, як форма сусп. св.-сті охоплює реліг. ідеологію та реліг. психологію. Р. Ідеологія - си.-ма реліг. ідей, поглядів на світ, розроблена і розвинута теологами. . Р. психологія –складається стихійно, в процесі відображення повсякденних умов життя людини, включає несистематизовані релігійні почуття, настрої, звичаї, уявлення пов’язані з вірою у надприродне.
Межа між цими циклами умовна, особливо між етичними та естетичними категоріями.
3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
Важливе місце в духовному житті сус.-ва займає релігія, реліг. свідомість. Протягом історії розвитку людства реліг. св.-сть людей набула багатогранних форм, пройшла шлях становлення від примітивних культів до світових релігій сучасності. Р. як форма сусп. св.-сті охоплює реліг. ідеологію та реліг. психологію. Р. ідеологія - си.-ма реліг. ідей, поглядів на світ, розроблена і розвинута теологами. У сучасних релігіях у склад р. ідеологій входять теологія, релігіозно - філософські вчення, соц. теорії. Р. психологія –складається стихійно, в процесі відображення повсякденних умов життя людини, включає несистематизовані релігійні почуття, настрої, звичаї, уявлення пов’язані з вірою у надприродне. Суттєве місце у побутовій релігійній св.-сті відіграє культ. Крім віруючих є люди, які скептично відносяться до релігії, яких у середньовіччі назвали атеїстами (противники Бога). Атеїзм-це си-ма ідей, поглядів, переконань, що заперечують існування надприродного, відкидають релігію. Атеїзм-це загальна характеристика світогляду, що сприймає світ таким яким він є без “додатків потойбічного”.
Свобода совісті - принцип – людина має обирати і пропагувати релігійну віру або не віру за умови, що ні перше ні друге не призводять до асоціальних наслідків, не руйнують право, мораль.