3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/

Відомий Італійський соціальний філософ Н.Макіавеллі основу основ соціального конфлікту вбачав у матеріальному, майновому, економічному Інтересі лю­дини, яка швидше забуде й вибачить убивство батька, ніж вилучення майна. Проте життя свідчить про інше. Нехтуючи матеріальними інтересами або залишаючи їх вирішення на майбутнє, як окремі люди, так і соціальні групи з дивовижним фанатизмом відстоюють, наприклад, національні чи релігійні погляди. Згадаймо хоч би хрестові похо­ди середньовіччя або релігійні війни кінця XVI - середини ХУІІст.

Класифікації конфліктів, викладені у сучасній літературі, не охоплюють всіх їхніх проявів і розглядаються нами лише як часткове освоєння проблеми. Так, американський соц. психолог і філ. М.Дойч наводить шість типів конфлікту: дійсний - зіткнення Інтересів існує об'єктивно, усвідомлюється людь­ми І не залежить від будь-якого факту; випадковий, або умовний - залежить від випадкових обставин, що не завжди усвідомлюються учасниками (цей конфлікт легко подолати за умови усвідомлення можливої альтернативи); змішаний -причини, що сприймають конфліктуючі сторони, лише побічно пов'язані з об'єк­тивними чинниками; неправильно приписаний - конфлікт, суб'єкти або причи­ни якого визначені помилково; латентний - який має виникнути через об'єк­тивні причини, але ще не актуалізувався; хибний конфлікт - що не має об'єктив­них підстав, але виникає внаслідок хибних уявлень або непорозумінь.

Поряд із зазначеною існують й інші класифікації конфліктів - залежно від складу суб'єктів, кількості сторін, рівня насильства, ступеня гостроти та інтенсивності. У цьому зв'язку виділяють антагоністичні, неантагоністичні, основні і неосновні, реалістичні й нереалістичні, закриті та відкриті конфлікти.

17. Поняття війни і миру в сучасних умовах

Війна – збройна, організована боротьба між державами, групами держав, націями, класами, притаманна антагоністичному класовому суспільству. Геракліт, Платон, Аристотель: “Війна це законне, нормальне явище”. У середні віки обґрунтовується поняття священної війни. Війну, як цілющу силу в житті народів розглядає Гегель. Мор, Ротердамський – засуджують війну. Марксизм тлумачить війну як соц-політ. явище, що має історичний характер, причина війни – приватна власність.

Мир – відносини між народами та державами, засновані на проведенні зовнішньої політики ненасильницькими засобами. Характер миру як і війни визначається політикою володарючих класів.

3.18. Історичні форми спільності людей

Соціальні спільності виникають природно-історичним шляхом, тобто під впливом об'єктивної необхідності, незалежно від волі та свідомості людей. Історично першими спільностями людей були рід, плем'я, сім'я, громада. Згодом, на руїнах родоплемінного суспільст­ва з'явилися класи та народності, а пізніше соціальна структура суспільства поповнилась ще одним елементом - нацією.

1) Сім 'я існує з найдавніших часів до наших днів. Стійкість цього об'єднання грунтується на споконвічній потребі людини у безпосередньому відтворенні життя, вихованні дітей, догляді за старими членами. Це група кровних родичів, члени якої зв'язані між собою спільністю побуту, взаємодопомогою та відповідальністю. Історично сім'я змінює свою форму. Спочатку вона постає як об'єднання людей (чоловіків та жінок), між якими існують статеві контакти. Пізніше ство­рюється групова сім'я, нарешті - така, що зберігається і в наш час.

2) Група кровних родичів, що ведуть своє походження по одній лінії (мате­ринській чи батьківській), усвідомлюють себе нащадками спільного предка (ре­ального або міфічного), мають спільне родове ім'я, утворюють таке об'єднання, як рід. Рід виник з первісного людського стада, мабуть, на зламі нижнього й верхнього палеоліту як осередок суспільного співжиття та регуляції шлюбних стосунків. Для родових стосунків характерні рівність всіх членів роду; відсутність майнових від­носин між родичами; суворе дотримання екзогамії. Саме ці риси забезпечили, з одного боку, збереження пережитків цієї форми спілкування людей до наших днів, з другого - розвиток у більш широке об'єднання - плем'я.

3) Плем'я охоплює декілька родів, проте не вичерпується їхньою кількісною характеристикою, а визначається спільністю території, економічною характе­ристикою, відносинами одноплемінників, єдиною племінною мовою, культурою, самосвідомістю й традиціями. Рід, як відомо, не мав майнових відносин. Плем'я вже не могло без них обійтися.

4) Народність виникає з потреби збереження такої внутрішньої спільності лю­дей, що формувалась під впливом їхнього проживання на одній території, в єдино­му соціокультурному середовищі, спілкування однією мовою, співжиття в межах спільних традицій, звичаїв та рис характеру. Приватна власність руй­нувала цю єдність. Вона розводила людей по різних соціальних полюсах. Проте люди не бажали втрачати надбання історично сформованої єдності. Перша потреба зумовила формування й розквіт класу, друга - народності.

Народність - це історична спільність людей, що утворюється з племен і пере­дує нації. У нерозвиненому вигляді має всі ознаки нації - проживання на спіль­ній території, одна мова, спільні особ­ливості культурного розвитку та побуту. Проте для народності є характерною слабкість внутрішніх економічних зв'язків.

Розвиток виробництва, зростання продук­тивності праці, удосконалення техніки й технології руйнують натуральне господарство. На руїнах народності виникає така спільність, як нація. Нація є соціальною спільністю людей. Проте вона не зводиться лише до соці­ального, а включає природне, етнічне, і психологічне. Цим зумовлена супе­речливість природи нації, специфіка національних відносин, характер та спря­мованість національних конфліктів та засобів їх вирішення. Наприклад, в нації не можна не враховувати природне (біологічне). Разом з тим воно «живе» не тільки в нації, а й поза її межами. Іншими словами, термін «нація» охоплює не всю біологію людини, а лише її певну частину. Друга ж частина біологічного, що соціалізується в процесі взаємної життєдіяльності людей у суспільстві опису­ється поняттям «раса».

Разом з тим нація і раса - поняття не тотожні. У першому більше соціально­го, у другому - природно-біологічного. Расові ознаки - колір шкіри, волосяного покриву та очей, довжина тіла та його пропорції, форма носа, губ, обличчя та голови - не впливають на функціонуван­ня людини як людини, не відіграють ніякої ролі в психічній діяльності, не мають відношення до сутності людини.