- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.14. Соціальна структура суспільства. Поняття класів. Соціальна мобільність та соціальна стратифікація.
- •3.15. Особливості динаміки сучасної соціальної структури суспільства.
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.19. Природа націоналізму, шовінізму та інтернаціоналізму.
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3.30. Сучасні концепції суспільно-історичного розвитку.
- •3.31. Проблема суб’єкта суспільно-історичного розвитку.
- •3.32. Поняття ку-ри. Ціннісні і технологічні виміри ку-ри.
- •3.33. Культура і цивілізація
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
Безконтрольне нарощування виробництва призвело до екологічної кризи, подолання якої є однією з найскладніших проблем загальноцивілізаційного масштабу. За останні 500 років людство знищило 60% лісів. Нині людство включило в сферу виробництва 70% всієї родючої землі, 70% основних популяцій риб, 10% води. На кожного жителя індустріальне розвинутих країн щорічно із надр Землі видобувається близько 30т корисних копалин; 1-1,5% цієї сировини набуває форми продукту, що споживається, а 98,5% становлять відходи виробництва, більшість з яких - шкідливі для людини. Вчені підрахували: якщо виробництво буде нарощуватися такими ж темпами, то заліза людству вистачить на 250, олова - на 35, цинку - на 30, міді - на 29 років. До 2500р. людство використає запаси всіх металів, що є на нашій планеті. Найхарактернішим виявом екологічної кризи є забруднення природного середовища залишками промисловості, радіоактивними речовинами й пестицидами. Світовий океан поступово стає непридатним до життя. Внутрішні водні запаси вичерпуються або забруднюються. Аварії на нафтових промислах чи танкерах забруднюють воду нафтою, що призводить до загибелі морських птахів,, риб, інших живих організмів. Земна атмосфера перенасичена шкідливими залишками виробництва й токсичними газами автомобілів. Внаслідок вирубки лісів скорочується обсяг кисню, що надходить до атмосфери. Серед людей поширюються хвороби, їх головна причина - забруднення навколишнього середовища, шкідливе виробництво, радіація тощо.
Найгострішими й невідкладними екологічними проблемами ХХст. є такі:
1)парниковий ефект;
2)руйнування озонового шару Землі (за останні десять років озоновий шар став тоншим на 3%);
3) виснаження киснепостачальників Землі пов'язане з варварською вирубкою лісів;
4) виснаження Світового океану, що поряд з лісами є основним постачальником кисню для життєзабезпечення планети. Внаслідок забруднення океану нафтою й нафтопродуктами змінюється його властивість віддзеркалювати (альбедо), що впливає на енергетичний баланс планети, порушує відповідні пропорції вологості;
5) поступове вичерпування природних ресурсів.
6) забруднення середовища хімічними та радіоактивними відходами з великими часами розпаду;
Захист природи від знищення постає сьогодні як проблема виживання людства на Землі за умов зростання технічного потенціалу й промислового виробництва. Все це вимагає нового погляду на природу. Від бездумного ставлення до неї як невичерпної скарбниці матеріальних благ людство має перейти до споконвічне шанобливого, бережливого захисту природи як необхідної умови життя - найбільш загадкового феномену Космосу.
3.7. Проблема екологічної безпеки України.
Географічне положення України сприятливе у природно-ресурсному відношенні. Україна виробляє близько 5% світового обсягу мінеральної сировини. На її території розвідано близько 8 тис. родовищ майже 90 видів корисних копалин. Потребують промислового освоєння такі нові види мінеральної сировини, як золото, поліметали, деякі рідкісні метали (літій, скандій та ін.), алуніти, флюорити, абразивна сировина, апатити, фосфорити, цеоліти. Багато родовищ залягають у вигідних географічних і еколого-економічних умовах, що підвищує їхню цінність. За запасами окремих корисних копалин Україна випереджає такі розвинуті країни, як США, Канаду, Англію, Німеччину та інші.
Однак відсутність чіткого механізму управління і державного нагляду за використанням та охороною надр призводить до безгосподарського ставлення гірничови-добувних підприємств до мінеральної сировини та зростання її необгрунтованих втрат. Недосконалі технології видобування та переробки мінеральної сировини, незадовільне вирішення питання комплексного освоєння родовищ призводить до того, що в надрах залишається і втрачається: розвіданих запасів нафти — 70%, солей — 50%, вугілля — 40%, металів — 25%. Відходи видобутку і переробки корисних копалин майже не використовуються в народному господарстві і займають при цьому десятки тисяч гектарів сільськогосподарських угідь.
У складному стані перебувають земельні ресурси та грунти України, площа яких становить 60,4 млн га. Розораність території складає 56% (США - 27%, Франція — 42%, ФРН — 33%). На одного жителя України припадає 0,81 га сільськогосподарських угідь і 0,65 га ріллі. Високий рівень розвитку продуктивних сил і сприятливі грунтово-кліматичні умови для ведення сільського господарства обумовили інтенсивне використання земель. Тільки 8% території країни перебуває в природному стані. Це болота, озера, гірські та лісові масиви. В результаті інтенсифікації землеробства і безконтрольного застосування засобів хімізації якість грунтів постійно погіршується, а родючість їх знижується.
Велике занепокоєння викликає стан водних ресурсів та способи їхнього використання. Україна щорічно використовується близько 30 млрд куб. м води. Головними водокористувачами є: енергетика, металургія, сільське господарство та комунальна сфера. Слід відзначити дуже неефективне використання води всіма галузями промисловості, чому сприяють застарілі технології та відсутність обліку використання води. Залишається гострою проблема забруднення поверхневих та підземних вод переважно органічними речовинами, сполуками азоту, фенолами, нафтопродуктами, а також важкими металами, спостерігається підвищення їх мінералізації.
З метою охорони вод від забруднення необхідне проведення таких заходів: перехід промислових підприємств на економне використання води, впровадження безводних і маловідходних технологій, розробка схем комплексного використання та охорони вод, екологічна експертиза проектів будівництва і реконструкції об'єктів, що впливають на стан води, нормування водоспоживання та водовідведення, введення в експлуатацію водоохоронних споруд, контроль за скидом стічних вод та стоком водних об'єктів, розробка фридичної та нормативної документації по даному питанню тощо
Велику загрозу становить забруднення атмосфери. Кількість викидів за рік від стаціонарних джерел забруднення сягає близько 9 млн т.. Основні забруднювачі повітря — підприємства металургії (30,7%), енергетики (28,9%), вугільної (17,2%) та нафтохімічної промисловості (5%). Найзагрозливіша ситуація складається в промислових центрах Донецьке-Придніпровського економічного регіону.
Значна частка у забрудненні атмосфери належить транспорту. Так, понад 40% оксиду вуглецю, 45% вуглеводів і близько 30% окислів азоту від загальної кількості речовин потрапляють в атмосферу завдяки транспорту. Викиди автотранспорту становлять 39% від усього обсягу викидів забруднених речовин в Україні.
Значно погіршилась екологічна ситуація в Україні внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Починаючи з 1986 р., на забруднених територіях виконується комплекс агрохімічних, агротехнічних і організаційних заходів щодо зниження надходження радіонуклідів у продукцію.