Практичне заняття № 10

Тема : Розмовно-побутовий стиль

Контрольні запитання :

1. З історії розвитку розмовного стилю.

2. Характеристика диференційних ознак розмовного стилю.

3. Діалогічність і монологічність розмовного мовлення. Співвідношення «усне», «розмовне».

4. До проблеми вульгаризації мови.

Література :

1. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М.: Стилістика української мови:

Підручник / За ред. Л.І.Мацько. – К.: Вища шк., 2003. – С. 291-295.

2. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навч. посібник. – К.: Академія,

2005. – С. 61-69.

3. Масенко Л. До проблеми вульгаризації мови // Дивослово. – 2003. - № 6. – С. 20-22. (конспект).

4. Баранник Д.Х. Усний монолог: Загальні особливості мовної структури. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 1969. – 144 с.

5. Білодід І.К. Виховання культури усного побутового мовлення // Мовознавство. – 1968. - № 5. – С. 3-11.

6. Взаємодія усних і писемних стилів мови. – К.: Наук. думка, 1982. – 180 с.

7. Грищенко А.П. Напрями досліджень з усного мовлення у сучасному мовознавстві // Мовознавство. – 1968. - № 5. – С. 11-16.

8. Дудик П.С. Діалогічність і монологічність розмовного мовлення // Мовознавство. – 192. - № 2. - С. 20-29.

9. Дудик П.С. Розмовний стиль сучасної української літературної мови // Мовознавство. – 1971. - № 5. – С. 3-13. (конспект).

10. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. – К.: Наук. думка, 1973. – 288 с.

11. Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення. – К.: Наук. думка, 1965. – 310 с.

12. Українське усне літературне мовлення. – К.: Наук. думка, 1967. – 308 с.

13. Усне побутове літературне мовлення. – К.: Наук. думка, 1970. – 204 с.

14. Коваль А.П. 1000 крилатих виразів української літературної мови. – К.: Наук думка, 1864.

15. Культура мови на щодень. – К.: Довіра, 2000.

16. Олійник О. Світ українського слова. – К.: Хрещатик, 1994.

17. Синиця І.О. Психологія усного мовлення учнів. – К.: Рад. школа., 1974.

18. Степаненко М.І. Українське рідне слово. – Полтава, 2003.

19. Костомаров В.Г. Разговорная речь и ее роль в преподавании // Рус. яз. в нац. шк. – 1965. - № 1.

20. Масенко Л. Мовно-культурна ситуація в Україні (Соціологічні чинники формування) // Дивослово. – 2001. – № 10. (конспект).

21. Мацько Л. Матимемо те, що зробимо (До питання формування мовної культури) // Дивослово. – 2001. - № 9. (конспект).

Завдання 1:

Прочитайте текст. Чи знайоме Вам відчуття, описане у ньому? У якому стилі викладено інформацію у поданому тексті? Які слова використовує автор для створення картин природи? Які функції вони виконують?

Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною країною, яким обкипає серце від довгого пробування на чужині? Чи відомий вам такий психічний стан, коли за один рідний згук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя?.. Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні, що розляглися за річкою в Румунії, ані жовті, залиті хвилею виноградників по підгір’ю, шпилясті гори, що тиснуться понад Прутом з сього боку.

Від заходу насувалася чорна хмара, душний вітер нахрапом бив об гори, хвилював комиш у плавнях, обривав виноградне листя та гнав його по чорній, каламутній, немов поораній хвилями, річці… Лагодилась буря. Але я байдужо дивився на грізні розрухи натури, не торкала якось мого серця дика краса південної бурі… Роз’ятрений нудьгою, затоплений в задумі, плентавсь я тихою ходою берегом річки, не помічаючи навіть, як чорна хмара обіймала крайнебо, тихо лізла догори… драгліла вже над головою моєю.

У такому, власне, стані блукав я одної весняної днини понад річкою Прутом, у південній Бессарабії … І тільки перші краплі густого дощу, що з глухим гуком упали на землю серед раптової тиші, змусили мене озирнутися навкруги, пошукати певного захисту від зливи. Але не встиг я ще й озирнутися гаразд, як по моїх напружених нервах ударила хвиля рідних, близьких мені звуків. Я виразно почув журливо-поважний голос української пісні…

(За М.Коцюбинським)

Складіть (усно чи письмово) висловлення у розмовно-побутовому стилі на тему, що знайшла відображення у вищенаведеному тексті.

Завдання 2:

Прочитайте тексти. Визначте їх стиль. Обґрунтуйте свою відповідь.

І. Я прислухаюсь. Щось заскрипіло і тихо десь плеснуло на Десні. Дивлюся – вогник: плоти пропливають. Чути людські голоси. Я тоді знов до батька:

- Тату!

- Що синку?

- Що там за люди пливуть?

- То здалека. Орловські. Руські люди, з Росії пливуть.

- А ми хто? Ми хіба не руські?

- Ні, ми не руські.

- А які ж ми, тату? Хто ми?

- А хто там нас знає, - якось журливо проказує мені батько. – Прості ми люди, синку… Хахли, ті, що хліб обробляють. Сказать би, мужики ми… Да … Ой-ой-ой…мужики, й квит. Колись козаки, кажуть, були, а зараз тільки званіє зосталось.

- А дід каже, що колись комарі були великі…

- Ото хіба що. На комарах він знається багато. Ціле життя чумакував по степах, та годував їх, та гроші потім по шинках пропивав. Страшно згадати, що було…

О.Довженко

ІІ. – Вчора я півночі проблукав Києвом. Був коло Десятинної, Андріївської, коло Софії і Богдана. Спершу не міг позбутися гнітючого враження. Старовинні будівлі, архаїчний жах, дурна історичність, присутність мертвого в живому, минулого в нинішньому… Але згодом найшло на мене дивне заспокоєння – так і не збагнув: од цих вічностей чи від власних думок… Зберегти в собі віру в порядок і смисл серед найбільших трагедій і серед найзаплутанішого хаосу буття – хіба це не обов’язок і покликання вченого? Зробити це легше перед видовищем творінь духу, які визволяють людину від рабства часу.

- Загалом кажучи, - підтримуючи за плече Карналя, докинув Пронченко, - тільки загалом кажучи, Петре Андрійовичу. Бо для цілковитого переходу в такий духовний стан людині треба на якийсь час мало не дематеріалізуватися, перетворитися на безтілесну абстракцію. Але той же час, про який ти кажеш, не має такої можливості. Ось і для душевних розмов лишаються нам тільки ночі, та й то – раз на рік. Все обсмикане, обкарнане. Все з’їдає робота, вічна зайнятість, вічний поквап. Повіриш: я заздрю навіть шахістам з їхнім цейтнотом. Бо ж то нестача часу для гри. Неспромога уявити людей, у яких так багато часу для гри, що тільки іноді його не вистачає…

- Але ж я стероризований браком часу ще більше!

П.Загребельний