Практичне заняття № 9

Тема : Художній стиль сучасної української літературної

мови

Контрольні запитання :

1. Загальна характеристика художнього стилю.

2. З історії розвитку художнього стилю.

3. Сфера використання, призначення та головні ознаки художнього стилю.

4. Тенденції розвитку жанрів художнього стилю.

5. Вивчення індивідуального стилю письменника.

Література :

1. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М.: Стилістика української мови:

Підручник / За ред. Л.І.Мацько. – К.: Вища шк., 2003. – С. 247-256.

2. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навч. посібник. – К.: Академія,

2005. – С. 80-86.

3. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За ред. І.К. Білодіда. - К.,

1973. – С. 575-582.

4. Мова і час: Розвиток функціональних стилів сучасної української

літературної мови.: Наук. думка, 1977. – С. 72-133.

5. Стиль і час: Хрестоматія. – К.: Наук. думка,1983. – С. 17-24.

6. Ващенко В.С. Мова Тараса Шевченка. - Х., 1963.

7. Кононенко В.І. Символи української мови. – Івано-Франківськ, 1996.

8. Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. – К., 1990.

9. Словник епітетів української мови. – К., 1998.

10.Сологуб Н.М. Мовний світ Олеся Гончара. – К., 1991.

11.Франко З.Т. Засоби мовної майстерності лірики Т.Шевченка періоду заслання // Джерела мовної майстерності Т.Г.Шевченка. – К., 1964.

12.Чабаненко В.А. Основи мовної експресії. – К., 1984.

13. Горбачук В. Барви української мови. – К.: Вид. дім «KM Academia», 1947.

14. Індивідуально-художній стиль і його дослідження. – К., 1980.

15. Дроздовский В.П. Стилистика индивидуально-художественой речи (на материале произведений М.М.Коцюбинского и других украинских драматургов конца ХІХ – первой половины ХХ в.) // Автореферат докторской диссертации. – К., 1984.

16. Українські письменники про літературу і мову. – К.: Рад. шк., 1961.

17. Кухар-Онишко О. Індивідуальний стиль письменника: Генезис. Структура. Типологія. – К., 1985.

18. Ситченко А. Вивчення індивідуального стилю письменника // Дивослово. – 2002. - № 6. – С. 48-50.

19. Баранник Д.Х., Хай Г.М. Драматичний діалог: Питання мовної композиції. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1961. – 156 с.

20. Горецький П.Й. Мова української драматургії другої половини ХІХ – поч. ХХ ст. (М.Кропивницький, М.Старицький, І. Тобілевич). – К.: Рад. шк., 1957. – 124 с.

Завдання 1:

І. Визначте стиль та підстиль поданого тексту. Обґрунтуйте свою відповідь.

Стереотип – це сумарне враження про групу людей, за яким індивіду здається, що всім членам цієї групи притаманні спільні риси чи спільна риса. Інакше кажучи, це одна з пізнавальних схем, завдяки якій ми орієнтуємося у довкіллі.

За забарвленням стереотипи бувають негативними (усі вчені-ненормальні) або позитивними (наш факультет готує найкращих фахівців); деякі ґрунтуються на нейтральному враженні про різні категорії людей: студент-художник і студент-фізик, ділова жінка та чоловік із сережкою.

Факт наявності стереотипів у людини не є поганим чи добрим. Стереотип – це спосіб організації досвіду, пошуку сенсу у відмінностях між індивідами та групами і передбачення того, як різні люди поводитимуться. Якщо людина не має жодного стереотипу, то це може означати або її неупередженість і широкі погляди, або невміння орієнтуватися. Адже, опинившись у новій компанії, ви прогнозуєте, хто, з найбільшою вірогідністю, виявляється ближчим до вас, хто поділятиме ваші погляди та інтереси, тобто ви керуєтеся стереотипам. Або якщо ви намагаєтесь триматися подалі від імовірно небезпечних людей, ви також дієте за стереотипом.

Корисність стереотипів полягає в тому, що вони допомагають нам систематизувати уявлення про світ. Водночас вони ведуть до серйозних перекручень реальності.

Із навчального посібника

ІІ. Самостійно складіть художній опис стереотипу. Зіставте дібрані вами мовні засоби із використаними в уривку.

Завдання 2:

Прочитайте текст художнього стилю. Назвіть його основні стильові ознаки. Зробіть семантико-стилістичний аналіз мовних засобів.

Коректна ода ворогам

Мої кохані, милі вороги!

Я мушу вам освідчитись в симпатії.

Якби було вас менше навкруги, -

людина може вдаритись в апатію.

Мені смакує ваш ажіотаж.

Я вас ділю на види і на ранги.

Ви – мій щоденний, звичний мій тренаж,

мої гантелі, турники і штанги.

Спортивна форма – гарне відчуття.

Марудна справа – жити без баталій.

Людина від спокійного життя

Жиріє серцем і втрачає талію.

Спасибі й вам, що ви не м’якуші.

Дрібнота буть не годна ворогами.

Якщо я маю біцепси душі –

то в результаті сутичок із вами.

Отож хвала вам!

Бережіть снагу.

І чемно попередить вас дозвольте:

якщо мене ви й зігнете в дугу,

то ця дуга, напевно, буде вольтова.

Л. Костенко

Чи є у вас вороги? Кого ви називаєте ворогом? Чи заважають вони вам долати життєві дороги? Чи потрібні вороги? Обґрунтуйте свою думку.

Завдання 3:

Прочитайте подані уривки. Визначте особливості ідіостилю кожного письменника, враховуючи формальні й змістові показники.

І. Дорога повилася в середин лісу. В старому лісі картина стала ще краща – обидві стіни лісу, по боках дороги, ставали вищі й густіші. На розкішні білі завіси лісу ніби були почеплені букети з довгого страусового пір’я. На самий сніг по обидва боки дороги позвішувались ніби довгі білі завіси та гірлянди з широких білих стрічок; одна довга гірлянда прикривала другу неначе навмисне почеплена людською рукою.

Ліс стояв, неначе молода під вінцем, в дорогому білому уборі, якого не вигадає ні одна людська думка.

І все те диво світилось наскрізь, блищало, сипало іскрами, брильянтами, переливалось то різким, то матовим світом. Ні одна картина природи влітку не може прирівнятись до тієї пишної фантастичної картини мертвої зими: то був тихий, мрійний, фантастичний сон заснулої землі.

І. Нечуй-Левицький

ІІ. Ясне сонце почало підніматись десь далеко за лісом, і його червоний світ слався в лісі по снігу, а на опушених інеєм високих гілках стрибало його ясне проміння, висвічуючи то жовто-зеленими, то червоно-синіми іскорками. Наче зачарований велетень, стояв ліс, опушений ввесь інеєм білим, прикритий і пронизаний наскрізь сонячним сяйвом. В ньому було тихо; холодне повітря від лютого морозу, здається, загусло, ані ворухнеться – чисте, прозоре, спокійне.

Хто втерпів би не зостановиться, щоб не налюбуватися тією чарівною красою.

Панас Мирний

ІІІ. Ой, снігу, снігу довкола, куди тільки глянеш.

Біло, біло довкола, аж очі мружаться, поки звикнуть.

А ще й сонце гойдається в голубих високостях, сміється маленьке пустотливе сонце, і сміються долі то тут, то там пустотливі, рожеві, голубі й фіалкові іскорки. Сміються іскорки на дахах, що ніби проти сонця повистелювали гостинні скатерки. Перестрибують іскорки вітами дерев, густо обдарованих снігом дерев, що стоять такі непорушні та гордовиті й геть скидаються на майстерний вивір із тонкого скла. Здається-бо: підійдеш до котрого, штовхнеш – воно тобі із мелодійним дзвоном враз розсиплеться на дрібні шматочки. Штовхнеш – а воно тебе справді обсипає тисячма миготливих іскорок.

Сніг у дворі позвисав, як ті великі пухнасті пластівці вати.

А.Любченко