- •Передмова
- •Тема 1. Основи безпеки життєдіяльності
- •Сутність життєдіяльності, основні поняття та визначення
- •1.2 Основні джерела та чинники небезпеки
- •1.3 Ризик як оцінка небезпеки. Концепція прийнятного (допустимого) ризику
- •За основними чинниками нещасних випадків
- •1.4 Основні напрямки забезпечення бжд
- •Тема 2. Характеристики небезпек
- •2.1 Фізичні небезпеки
- •2.1.2 Механічні коливання
- •2.1.3 Електричний струм
- •Порогові значення струму (мА)
- •2.1.4 Електромагнітні поля ( емп )
- •2.1.5 Світлове випромінювання
- •2.1.6. Іонізуючі випромінювання
- •Тема 3 Хімічні небезпеки
- •3.1.Основні положення. Класифікація хімічних речовин.
- •3.2 Антропогенні небезпеки
- •3.3 Сильнодіючі отруйні речовини (сдор)
- •3.4 Отрутохімікати
- •3.5. Побутові предмети та засоби побутової хімії як джерела небезпеки.
- •3.6 Медикаментозне отруєння
- •3.7 Хімічна зброя
- •Тема 4. Біологічні небезпеки
- •4.1. Харчові отруєння
- •4.2 Отруйні рослини і тварини
- •4.3.Інфекційні хвороби
- •Тема 5. Соціальні небезпеки
- •5.1 Злочинність
- •5.2 Тероризм
- •5.3 Самогубство
- •5.4 Паніка, натовп
- •5.5 Шкідливі звички
5.2 Тероризм
До соціально-політичних небезпек відносять тероризм, витоки якого варто шукати у далекому минулому. Сьогодні явище тероризму досить поширене Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.
Тероризм (від лат. Terror - страх, залякування) - це негативне соціальне явище, обумовлене соціальними, політичними та економічними чинниками, виявляється у застосуванні чи загрозі застосування насильства або інших загальнонебезпечних дій особою або групою осіб, які прагнуть шляхом залякування і примусу досягти певних соціальних (політичних) змін у власних інтересах.
Тероризм можна класифікувати за типом терористичних рухів і масштабом спрямування на: націоналістичний; ідеологічний; релігійний; кримінальний; індивідуальний; груповий; державний; міжнародний.
Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:
напади на державні, промислові, торговельні об'єкти з метою залякування та демонстрації сили;
захоплення літаків або інших транспортних засобів з метою забезпечення виконання вимог;
захоплення заручників;
викрадення з метою шантажу;
політичні вбивства;
вибухи, збройні напади з метою масових вбивств;
розповсюдження збудників інфекційних хвороб;
розповсюдження отруйних хімічних речовин.
5.3 Самогубство
Самогубство (самовбивство) як соціальне явище посідає четверте - п'яте місце серед усіх причин смертності. Самогубство-це умисне позбавлення себе життя або ж відмова від заходів по його збереженню.
До суїциду людину можуть привести такі причини: психічні патології; матеріальні труднощі, з якими стикається людина; хронічні прогресуючі хвороби; розлади у сім'ї; загроза, шантаж; бажання уникнення відповідальності чифізичного або морального знущання.; втрата життєвих цінностей; непристосованість до змін соціально-економічного розвитку суспільства (конкуренція, банкрутство, розорення); самотність; нестача уваги, піклування з боку оточуючих; нещасливе кохання; смерть коханої людини; бажання пожертвувати собою заради якоїсь мети.
Фактори, які впливають на частоту здійснення самогубств: сонячна активність; магнітні бурі; суттєві зміни атмосферного тиску, циклони і антициклони; забруднення довкілля; урбанізація; суспільно-політичний підйом у державі; суспільно-політичний регрес у державі; війни і революції; зловживання алкоголем та наркотиками; емоційне та психічне перезбудження; релігійні постулати; соціальне оточення; спадкова схильність до самогубства; наслідування суїцидного вчинку кумира тощо.
Для розпізнавання, упередження, уникнення суїцидних дій потрібно:
визначити ступінь ризику самогубства, серйозність намагання людини здійснити самогубство;
проявляти не тільки піклування, а й бути чутливим та здатним розпізнати ознаки можливої небезпеки. Такими ознаками можуть бути: суїцидальні загрози, значні зміни поведінки людини, прояви безпорадності та безнадійності, самотності та ізольованості;
встановити турботливі стосунки з людиною, яка знаходиться у відчаї. Доречно не моралізувати, а підтримати, підбадьорити, викликати у людини надію впоратися з депресією;
не залишати людину одну у ситуації високого суїцидного ризику якомога довше, поки не розв'яжеться криза або не прибуде допомога;
залучити до розв'язування проблеми потенційного самогубці його найближче оточення;
створити освітні програми для широкого загалу, особливо для так званої "групи ризику" - людей похилого віку, алкоголіків, наркоманів, "важких неповнолітніх", осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі тощо;
поліпшити соціальні та матеріальні умови життя людини;
проводити сімейну діагностику, тобто виявлення неблагополучних сімей;
працювати за спеціальною програмою з особами, які нещодавно зробили невдалі спроби вчинити самогубство;
створити консультативну психологічну службу допомоги потенційним самогубцям;
звернутися за професійною психотерапевтичною допомогою по "телефону довіри";
якщо виникає враження, що людина готується до самогубства, сховати
небезпечні речі (бритви, ножі, зброю, мотузки, ліки тощо), які можуть бути використані для здійснення самогубства.