3.6 Медикаментозне отруєння

Відомо, що медикаментозні препарати, що приймаються людиною у відповідних дозах, сприяють відновленню різноманітних функцій організму, тобто мають лікувальну дію. У той же час завищені дози таких препаратів часто спричиняють гострим отруєнням. Таким чином один і той же медикаментозний препарат може бути ліками і отрутою. Ще відомий лікар епохи Відродження Парацельс сказав: „Все є ліки і все є отрута — лише дозування робить речовину отрутою чи ліками".

Найбільш часті випадки медикаментозного отруєння снодійними та заспокійливими препаратами. При тривалому лікуванні людині здається, що прийнята доза вже не діє, і вона самовільно збільшує її, що може викликати отруєння. Це так зване неумисне отруєння ліками. Іноді трапляються також навмисні отруєння медикаментозними препаратами з метою самогубства.

Невдовзі після того, як хворий прийняв більшу дозу снодійного, у нього з”являється слабкість, сонливість, почуття важкості в голові, а у декого — психічне збудження, подібне до алкогольного сп'яніння. Потім наступає сон, який може перейти у втрату свідомості. У хворого дихання, яке було спочатку частим та з шумом, стає нечастим та неглибоким, не визначається пульс на периферичних судинах. Якщо отруєння легке, то людина не втрачає свідомості, однак тривалий час перебуває у стані глибокого сну.

Для отруєння заспокійливими (седативними) препаратами характерні дві фази. У першій проявляється збудження, втрата орієнтації, підвищення моторики, хаотичність рухів, блідість шкіри, збільшується частота пульсу. У другій фазі отруєння настає втрата свідомості (колапс). Як правило, найбільш важко переносять передозування снодійними та заспокійливими препаратами люди похилого віку, а також ті, хто страждає на захворювання серця та судин, органів дихання.

Отруєння снодійними та заспокійливими ліками часто небезпечне для життя людини. Тому при підозрі такого отруєння потрібно негайно викликати швидку допомогу і по можливості надати долікарняну допомогу потерпілому.

Для профілактики медикаментозних отруєнь у дітей необхідно всі медикаменти зберігати у недоступному для них місці, бажано під замком. Недопустимо зберігати ліки без етикеток, у іншій упаковці або посуді з-під напоїв. У домашній аптечці мають бути лише засоби для надання першої допомоги та ліки, призначені для лікування хвороби, наявної у даний момент.

Будь-які призначені лікарем медикаментозні препарати необхідно приймати у дозах, що зазначені у рецепті. Не можна приймати їх на власний розсуд, а тим більше самовільно збільшувати дозу. За будь-яких обставин слід пам'ятати, що самолікування — це завжди небезпека, на яку людина себе добровільно наражає.

Не зайвим буде нагадати, що приймаючи ліки, необхідно відмовитись від вживання спиртних напоїв, оскільки вони можуть посилювати дію медикаментів та спричинити отруєння.

3.7 Хімічна зброя

Хімічна зброя — один з видів зброї масового ураження, дія якої заснована на використанні бойових токсичних хімічних речовин.

До бойових токсичних хімічних речовин відносять отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тварин та рослинний світ.

Уперше хімічну зброю використали німецькі війська 22 квітня 1915 року на річці Іпр проти французів. На ділянці шириною 6 км вони встановили 6000 балонів, місткістю 180 т хлору. Використовуючи сприятливий напрям вітру, вони скерували отруйний газ на позиції противника. З цього трагічного факту і розпочалася історія використання отруйних речовин, зокрема іпріту. Втрати французів становили 15 тис. осіб, з яких померло 5 тис. Однак, за свідченням німецького історика Ганса Дельбрака, ще під час Кримської війни англо-французьке військо намагалось задушити отруйними газами захисників Севастополя. Проте цей підступний план зірвався через невміння правильно використовувати потік вітру.

Історія XX ст. має також багато прикладів застосування різних видів отруйних речовин. Так, у війні у В'єтнамі (1961—1975 рр.) США для дестабілізації природного середовища скинули 14 млн. бомб і снарядів, розпорошивши 5700 т гербіцидів, «ейджен-торандж», близько 23000 т дефоліантів, 170 кт сильнодіючої отруйної речовини діоксин. Хімічними речовинами було отруєно 202000 га лісу та 1,11 млн. га території.

Хімічну зброю, зокрема газ нервово-паралітичної дії на зразок зарину, застосувала у березні 1995 року релігійна секта Аум Сенрікьо у Токійському метро. Декілька тисяч людей отримали серйозні ураження, 13 осіб загинуло.

Застосування хімічної зброї може призвести до серйозних екологічних і генетичних наслідків.

Характеристика отруйних речовин

ОР	Бойовий стан	Характер. ураження	Початок симптомів ураження	Смертельна токсодоза, г.хв/м3	Ймовірність смерті, %	Засоби захисту
Зарин	Пар	Нервово-паралітичний	1—5 хв.	0,1	25	протигаз, ЗВЗК
Джі-Пі	Аерозоль	Нервово-паралітичний	1—5 хв.	0,03	25	протигаз, ЗВЗК
Зоман	Пар	Нервово- паралітичний	10—20 хв.	0,05	25	протигаз, ЗВЗК
Ві-Екс	Аерозоль	Нервово-паралітичний	1—5 хв.	0.035	25	протигаз, ЗВЗК
Іприт	Краплі	Шкірнонаривний	2—6 гол	1,3	до 10	протигаз, ЗВЗК
Ві-Зет	Аерозоль	Психохімічний	0,5—1 год.	110	__	протигаз
Сі-Ар	Аерозоль	Подразнюючий	Миттєво	10	—	протигаз
Сі-Ес	Аерозоль	Подразнюючий	Миттєво	25	—	протигаз

Екологічні наслідки пов'язані з діями отруйних речовин на тваринні та рослинні організми, на ґрунт, воду, повітря, які призводять до критичного стану довкілля, ускладнюють життєдіяльність людини. Генетичні наслідки пов'язані з порушеннями апарату спадковості людини, які можуть вплинути на майбутнє покоління.

Основою хімічної зброї є отруйні речовини (ОР) — хімічні з'єднання, які при їх бойовому застосуванні можуть уражати людей та тварин. Отруйні речовини впливають на людину через органи дихання, шкіру, рани, утворені уламками хімічних боєприпасів, а тпкож через отруєну їжу. Ступінь ураження ОР залежить від їх фізико-хімічних властивостей, токсичності та тривалості дії на організм.

Отруйні речовини за тривалістю дії на людину поділяються на три групи:

• смертельні, дія яких триває до 10 діб і в 50 відсотках призводить до смерті;

• тимчасові, дія яких триває від 2 до 5 діб;

• короткочасові, дія яких триває кілька годин.

За фізичною дією на організм розрізняють ОР:

• нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, Ві-Екс);

• шкірнонаривної дії (іприти);

• психологічної дії ( Bi-Zeт );

• подразнюючої дії (адамсіт, хлорацетофенон, Сі-Ар, Сі-Ес);

• задушливої дії (фозген, дифозген).