- •Передмова
- •Тема 1. Основи безпеки життєдіяльності
- •Сутність життєдіяльності, основні поняття та визначення
- •1.2 Основні джерела та чинники небезпеки
- •1.3 Ризик як оцінка небезпеки. Концепція прийнятного (допустимого) ризику
- •За основними чинниками нещасних випадків
- •1.4 Основні напрямки забезпечення бжд
- •Тема 2. Характеристики небезпек
- •2.1 Фізичні небезпеки
- •2.1.2 Механічні коливання
- •2.1.3 Електричний струм
- •Порогові значення струму (мА)
- •2.1.4 Електромагнітні поля ( емп )
- •2.1.5 Світлове випромінювання
- •2.1.6. Іонізуючі випромінювання
- •Тема 3 Хімічні небезпеки
- •3.1.Основні положення. Класифікація хімічних речовин.
- •3.2 Антропогенні небезпеки
- •3.3 Сильнодіючі отруйні речовини (сдор)
- •3.4 Отрутохімікати
- •3.5. Побутові предмети та засоби побутової хімії як джерела небезпеки.
- •3.6 Медикаментозне отруєння
- •3.7 Хімічна зброя
- •Тема 4. Біологічні небезпеки
- •4.1. Харчові отруєння
- •4.2 Отруйні рослини і тварини
- •4.3.Інфекційні хвороби
- •Тема 5. Соціальні небезпеки
- •5.1 Злочинність
- •5.2 Тероризм
- •5.3 Самогубство
- •5.4 Паніка, натовп
- •5.5 Шкідливі звички
Тема 1. Основи безпеки життєдіяльності
Сутність життєдіяльності, основні поняття та визначення
Життя на землі існує у глобальній системі ДЛД (Довкілля– Людина - Діяльність).
Довкіллям (або навколишнім, життєвим середовищем) вважають усе, що оточує людину: земля, повітря, вода, рослини, тварини, люди та продукти їхньої життєдіяльності, те, що підтримує існування людини, створює умови для діяльності та суспільних відносин і безпосередньо впливає на її життя та здоров’я.
Складовими частинами поняття довкілля є природне середовище, техногенне (виробниче) середовище, побутове середовище, соціальне середовище. Пропонуємо самостійно визначити ці поняття.
Другу частину системи ДЛД (Людина - Діяльність) визначає поняття „життєдіяльність”, яке включає в себе два терміни: життя і діяльність.
“Життя“ – одна із форм існування матерії, яка закономірно виникає та протікає за певних умов довкілля.
Характерними ознаками життя є: обмін речовин, здатність до розмноження, росту, розвитку, пристосування.
“Діяльність” – це специфічна форма ставлення людини до довкілля з метою забезпечення своїх потреб (матеріальних, культурних тощо).
Основу життєдіяльності людей становлять засоби виробництва – найважливіший компонент штучного середовища проживання.
Зважаючи на розглянуту систему, можна дати таке визначення поняття “життєдіяльність” – це складна система, яка здатна забезпечувати та підтримувати у довкіллі певні умови життя і всі види діяльності людини.
Які ж особливі ознаки притаманні життєдіяльності ?
Це складна структура: Довкілля– Людина - Діяльність. Усі процеси тут взаємопов’язані та взаємозалежні.
Це система безперервного динамічного розвитку, досконалості та саморегуляції.
Термін “життєдіяльність” методологічно притаманний кожній людині, сім’ї, державі, цивілізації.
Життєдіяльність постійно підлягає різним катаклізмам і повинна завжди захищати свої інтереси.
Це система безперервного використання та витрат.
Головними принципами забезпечення життєдіяльності є:
Безперервне забезпечення фізіологічних потреб організму.
Безперервний взаємозв’язок людини з довкіллям.
Раціональне забезпечення праці за метою, місцем, часом та нормами.
Матеріальна зацікавленість організації праці.
Захист здоров’я людей та граничних умов забезпечення життєдіяльності.
Заходи, за допомогою яких це можна досягнути:
Використання усіх видів трудової діяльності та розробка нових засобів праці.
Забезпечення параметрів та норм штучного середовища проживання.
Профілактика здоров’я, відпочинок тощо.
Проблеми життєдіяльності:
Особисті.
Колективні (сімейні).
Соціальні.
Етнічні.
Державні.
Глобальні:
- підтримка параметрів довкілля у певних для життєдіяльності межах;
забезпечення населення Землі ресурсами (зокрема енергоресурсами);
забезпечення населення якісними продуктами харчування, чистою питною водою;
забезпечення населення елементами штучного середовища проживання;
утилізація та використання відходів.
Також існує багато інших проблем екологічного, соціального та техногенного характеру.
“Безпека” – це структурна частина життєдіяльності, яка містить у собі прагнення людини створити такий стан середовища проживання, коли б не існувало загрози для її життя, здоров’я та добробуту.
Безпека і життєдіяльність взаємопов’язані, адже безпека є основною умовою життєдіяльності людини, а власною життєдіяльністю вона намагається створити безпечні умови у своєму довкіллі.
Безпека – це мета, а безпека життєдіяльності – засоби, шляхи, методи її досягнення.
Абсолютної безпеки не існує.
Розвиток цивілізації в умовах обмеженого замкнутого простору Землі, збільшення чисельності населення, подальша інтенсифікація виробничої діяльності, прагнення створити комфортні умови життя - все це неминуче призведе до закономірного виникнення додаткових небезпек, що, природно, впливає на рівень безпеки життєдіяльності населення.
“Небезпека” – це наявність в оточенні людини об’єктів, явищ, систем, речовин та умов, які можуть створювати будь-яку загрозу для людини і завдавати шкоди довкіллю.
Класифікація небезпек:
За характером виникнення небезпеки поділяються на природні, техногенні, антропогенні, екологічні, соціальні, біологічні.
За характером впливу на людину: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.
За ступенем та місцем локалізації: літосферні, гідросферні, атмосферні, космічні.
За часом проявлення негативних наслідків: імпульсивні (ударного типу) та кумулятивні (ті, що накопичуються).
За сферою прояву: виробничі, побутові, дорожньо-транспортні, спортивні, біологічні тощо.