КУРСАЧ

ПЛАН: 1. Вступ 2. Розділ І : «Теорії фізичного розвитку» 1.1 Теоретичний аспект фізичного розвитку 1.2. Вчення про конституцію людини 1.3 Фактори, що впливають на антропометричні показники 3. Розділ ІІ: «Показники рівня здоров;я студентів і відповідні рекомендації» 2.1 Результати дослідження рівня фізичного розвитку студентів за допомогою антропометричних методів( індекс Піньє, ІМТ) 2.2 Рекомендації студентам за результатами досліджень 4. Висновок 5. Список використаних джерел

Вступ Однією з проблем нинішньої молоді є недостатній фізичний розвиток – тобто, низька фізична активність, малорухомий спосіб життя. Також молоді люди, переважно дівчата, стикаються з проблемою ваги – дівчатам здається, що треба якомога більше худнути, незважаючи на здоров;я. Але світовими вченими ули розроблені антропометричні методи оцінки фізичного розвитку організму, за допомогою яких можна визначити тип статур, схильність до набору або втрати ваги, схильність до певних хвороб і належну вагу. Це –індекс Піньє та індекс маси тіла. За допомогою цих методів я намагатимусь, у своїй роботі, дослідити рівень фізичного розвитку студентів, визначити його тенденції та дати рекомендації Для цього мені знадобиться теоретичний аналіз теми і практичне проведення дослідження, а саме визначення відповідних індексів. Я намагатимусь зробити корисні для здоров;я студентів висновки. Предмет дослідження - рівень фізичного розвитку студентів. Об;єкт дослідження - студенти двох академічних груп НПУ ім.М.П. Драгоманова (42-ВЛ та 43мсВЛ) Мета роботи – визначення рівня фізичного розвитку студентів і надання відповідних рекомендацій Актуальність проведення дослідження – тенденція до зниження рівня здоров;я студентів і школярів в Україні. Розділ І Теорії фізичного розвитку організму 1.1Теоретичний аспект фізичного розвитку Фізичне здоров'я людини - це природний стан організму, обумовлене нормальним функціонуванням всіх його органів і систем. Стреси, шкідливі звички, незбалансоване харчування, нестача фізичних навантажень та інші несприятливі умови впливають не тільки на соціальну сферу діяльності людини, але і є причиною появи різних хронічних захворювань. Для їх профілактики необхідно вести здоровий спосіб життя, основу якого складає фізичний розвиток. Регулярні заняття фітнесом, йогою, бігом, плаванням, катанням на ковзанах та іншими видами фізичної культури допомагають підтримувати тіло в хорошій формі і сприяють підтримці позитивного настрою. Здоровий спосіб життя відображає певну життєву позицію, спрямовану на розвиток культури і гігієнічних навичок, збереження і зміцнення здоров'я, підтримання оптимального якості життя. Фактори фізичного здоров'я людини: Основним чинником фізичного здоров'я людини є її спосіб життя. Здоровий спосіб життя - це розумна поведінка людини, що включає: - Оптимальне співвідношення праці та відпочинку; - Правильно розраховану фізичну активність; - Відмову від шкідливих звичок; - Збалансоване харчування; - Позитивне мислення. Здоровий спосіб життя забезпечує повноцінне виконання соціальних функцій, активну участь у трудовій, громадській, сімейно-побутовій сфері, а також безпосередньо впливає на тривалість життя. За оцінками експертів, фізичне здоров'я людини залежить від способу життя більш ніж на 50%. Фактори впливу навколишнього середовища на людський організм можна розділити на кілька груп впливу:

1) Фізичні - вологість і тиск повітря, а також сонячна радіація, електромагнітні хвилі і багато інших показників; 2)Хімічні - різні елементи і сполуки природного і штучного походження, що входять до складу повітря, води, грунту, харчових продуктів, будівельних матеріалів, одягу, електроніки; 3)Біологічні - корисні та шкідливі мікроорганізми, віруси, грибки, а також тварини, рослини і продукти їх життєдіяльності. Вплив сукупності цих факторів на фізичне здоров'я людини, за підрахунками фахівців, становить близько 20%. У меншій мірі на здоров'я впливає спадковість, яка може бути як прямою причиною захворювань, так і приймати участь у їх розвитку. Всі люди мають генетичну схильність до різних захворювань, саме тому лікарі завжди цікавляться хворобами батьків та інших родичів пацієнта. Вплив спадковості на фізичне здоров'я людини оцінюється дослідниками в 15%. Медичне обслуговування, за експертними даними, майже не впливає на здоров'я (менше 10%). За дослідженнями ВООЗ, основною причиною як погіршення якості життя, так і передчасної смерті є хронічні хвороби, які можна розділити на чотири основних типи: 1)Серцево-судинні (інфаркт, інсульт); 2)Хронічні респіраторні (обструктивна хвороба легень, астма); 3)Онкологічні; 4)Діабет. Розвитку хронічних хвороб сприяє вживання алкоголю, куріння, нездорове харчування і недостатня фізична активність. Отже, головний показник фізичного здоров'я людини - це такий спосіб життя, який повинен бути спрямований на запобігання хвороб, зміцнення здоров'я, досягнення духовної і фізичної гармонії. Фізичний розвиток людини і здоров'я Основу здорового способу життя становить фізичний розвиток людини, і здоров'я прямо залежить від оптимального співвідношення фізичної активності і відпочинку. Регулярні вправи забезпечують високий рівень імунітету, покращують обмін речовин і кровообіг, нормалізують тиск, збільшують силу і витривалість. При плануванні фізичних навантажень обов'язково потрібно виходити з вікових та фізіологічних особливостей людини, враховувати стан здоров'я, консультуватися з лікарем про ймовірні протипоказання. Навантаження повинні бути оптимальними: недостатні - неефективні, надмірні - шкодять організму. Крім того, з часом навантаження стають звичними і їх необхідно поступово збільшувати. Їх інтенсивність визначається кількістю повторень вправ, амплітудою рухів і темпом виконання. Фізична культура і здоров'я людини Фізична культура - це сфера соціальної діяльності, спрямована на зміцнення здоров'я і розвиток фізичних здібностей людини. Тому лікарями особливо підкреслюється зв'язок фізичної культури та здоров'я людини. Існує кілька типів фізкультури: - Базова - спрямована на придбання основних життєво важливих фізичних якостей; - Спорт - змагальна діяльність, заснована на використанні фізичних вправ; - Оздоровчо-реабілітаційна - це використання фізичних вправ в якості лікування і відновлення функцій організму (лікувальна та адаптивна фізкультура); - Гігієнічна - різні форми фізкультури в побутових рамках (ранкова гімнастика, прогулянки і інші вправи, не пов'язані зі значними навантаженнями); - Рекреативна - туризм, походи вихідного дня, фізкультурно-спортивні розваги.

Останні два види особливо важливі, оскільки оперативно нормалізують стан організму і сприяють створенню сприятливих умов життєдіяльності.

Заняття фізкультурою забезпечують мотивацію до профілактики хвороб, підтримці тіла в гарній фізичній формі, збільшенню тривалості життя. Фізичні вправи покращують настрій, підвищують самооцінку і знімають стрес, збільшують працездатність і сприятливо впливають на роботу організму в цілому. 1.2 Вчення про конституцію людини

В даний час відсутня загальноприйнята теорія і класифікація конституцій. Різноманіття підходів, пропонованих різними фахівцями, породжує безліч оцінок, визначень конституції, відображає складність проблем, що стоять перед констітуціологією. На сьогоднішній день найбільш вдалим і повним визначенням конституції є наступне. Конституція (лат. Constitutia - встановлення, організація) - це комплекс індивідуальних щодо стійких морфологічних, фізіологічних і психічних властивостей організму, обумовлених спадковістю, а також тривалими і інтенсивними впливами навколишнього середовища, що проявляються в його реакціях на різні дії (у тому числі соціальні і хвороботворні ). Вчення про конституцію людини зародилося в далекій давнині. Кожна епоха вкладала в основу визначення та класифікації конституцій доступні її часу поняття і уявлення. Вперше з поняттям конституції ми зустрічаємося в працях Гіппократа, який вважав, що тип конституції притаманний людині від народження і залишається незмінним протягом усього життя. Він розрізняв хорошу і погану конституцію, сильну і слабку, суху і вологу, мляву і пружну. Чотири варіанти конституцій людини за темпераментом: сангвінік, флегматик, холерик і меланхолік - відповідали переважанню в організмі крові, слизу, жовчі і гіпотетичної «чорної жовчі». Переважанню кожної з рідин відповідало характерна поведінка людини і своєрідний перебіг хвороби. Анатомо-морфологічному періоду розвитку медицини відповідали класифікації конституцій, побудовані на основі використання вимірювань пропорцій людського тіла і розмірів внутрішніх органів. Так, виділялися вузький, середній і широкий типи; доліхоморфний (переважання поздовжніх розмірів) і брахіотоміческій (переважання поперечних розмірів) типи та ін. Надалі з'явилася ще одна група класифікацій конституцій людини, заснована на переважному розвитку певних функціональних систем організму. Ряд авторів вважав, що існуючі різні конституціональні типи є результатом впливу на організм людини навколишнього середовища. На противагу поглядам цих учених існував інший напрямок у вченні про конституцію, який визнавав чисто спадковий характер конституції. Так, Е. Кречмер виділяв три типи конституції: астенічний, пикнический і атлетичний. На його думку, статура є одним з найбільш тонких фенотипічних проявів генотипу індивідуума. Заслугою Кречмера стала спроба встановлення зв'язку між морфологічними особливостями і особливостями психіки; але це питання вирішувалося їм тільки в рамках патології. А.А. Богомолець виділяв чотири типи конституції, поклавши в основу фізіологічну систему сполучної тканини: 1) астенічний - характеризується переважанням в організмі тонкої, ніжної сполучної тканини; 2) фіброзний - з щільною волокнистою сполучною тканиною; 3) пастозний - з переважанням пухкої сполучної тканини; 4) ліпоматозних - з рясним розвитком жирової тканини.

Принципово новою з'явилася класифікація конституційних типів, запропонована Шелдоном В. В основу цієї класифікації була покладена ступінь розвитку дериватів зародкових листків. Відповідно з наявністю трьох зародкових листків виділяються три типи конституції: ендо-, мезо- і ектоморфний. Діагностика проводиться на основі візуальної оцінки описових ознак по фотографіях і вимірювань 17 поперечних і поздовжніх розмірів тіла. Типологія Шелдона має поширення в США і в даний час. Значний внесок у вчення про конституції внесли роботи І.П. Павлова та його учнів про типи нервової системи, який виходив з властивостей нервового процесу (сили, урівноваженості і рухливості). Завдяки цим дослідженням в строгих наукових експериментах була підтверджена реальність існування чотирьох видів темпераменту Гіппократа,які обов'язково відбиваються на рисах конституціональної будови. Через переважний тонус різних відділів вегетативної нервової системи виділені сімпатотонічний, ваготонічний і збалансований типи конституції людини. У нашій країні найбільшого поширення набула класифікація, прдложенная М.В.Черноруцкім. Він виділив три типи конституції: 1) астенічний; 2) нормостенічний; 3) гиперстеничний. Віднесення до того чи іншого типу проводилося на підставі величини індексу Пінье (довжина тіла - (маса + об'єм грудей в спокої). У астеніків індекс Пінье більше 30, у гиперстеників - менше 10, у нормостеників знаходиться в межах від 10 до 30. Ці три типи конституції характеризуються не тільки особливостями зовнішніх морфологічних ознак, але і функціональними властивостями. Для астеніків, на відміну від гиперстеників, характерне переважання поздовжніх розмірів над поперечними, кінцівок над тулубом, грудної клітки над животом. Серце і паренхіматозні органи у них відносно малих розмірів, легені подовжені, кишечник короткий, брижа довга, діафрагма розташована низько. Відмічені відмінності і у фізіологічних показників: у них знижений артеріальний тиск, прискорене капілярний кровообіг, збільшена життєва ємкість легень, зменшені секреція і моторика шлунка, всмоктувальна здатність кишечника, зменшені гемоглобін крові, число еритроцитів. Відзначаються гіпофункція надниркових і статевих залоз і гіперфункція щитовидної залози і гіпофіза. Основний обмін підвищений, обмін білків, жирів і вуглеводів прискорений, переважають процеси дисиміляції; знижений вміст в крові холестерину, сечової кислоти, цукру, нейтрального жиру, кальцію. Успішний розвиток біохімічного напряму в сучасній біології та медицині призвів до виявлення генетичних (конститутивних) і соматичних ферментів, що визначають тип реагування (Лабора А.): 1)Тип А - з переважанням гликолитичного циклу (Ембдена-Мейергофа) і високою стійкістю до гіпоксії. 2)Тип Б - з переважанням циклу Кребса і низькою стійкістю до гіпоксії. 3)Тип В - збалансований, що характеризується гармонійним співвідношенням ферментів обох типів метаболізму.

Біорітмологічний підхід до проблеми конституції дозволив розділити людей за характером розподілу їх активності в циркадном циклі («сови», «жайворонки»), по засвоєнню екзогенних ритмів. Всі існуючі класифікації конституцій людини не суперечать одна одній. У них автори віддають перевагу окремим функціональним системам або грунтуються на сукупності морфологічних ознак. Недоліком всіх цих класифікацій є відсутність комплексного підходу. Життя людини - це безперервний процес розвитку, в якому послідовно проходять такі етапи: дозрівання, зрілий вік, старіння. Ріст і розвиток - це дві взаємопов'язані і взаємообумовлені сторони одного і того ж процесу. Зростання - це кількісні зміни, пов'язані зі збільшенням розмірів клітин, маси як окремих органів і тканин, так і всього організму. Розвиток - якісні зміни, диференціювання тканин і органів та їх функціональне вдосконалення. Ріст і розвиток протікають нерівномірно. Фізичний розвиток організму підкоряється біологічним законам і відображає загальні закономірності росту і розвитку. Підкоряючись біологічним закономірностям, фізичний розвиток залежить від великої кількості факторів і відображає не тільки спадкову схильність, але і вплив на організм всіх середовищних факторів. Фізичний розвиток залишається одним з найважливіших показників здоров'я і вікових норм вдосконалення, тому практичне вміння правильно оцінити його, сприятиме вихованню здорового покоління. Особливості фізичного розвитку програмуються на генетичному рівні, тому діти схожі на батьків. Спадкова програма передається з покоління в покоління, і в одних людей не змінюється, а у інших вдосконалюється. Необхідно пам'ятати, що на фізичний розвиток впливають безліч зовнішніх і внутрішніх факторів, це: матеріально-побутові умови, національні та регіональні особливості укладу і стилю життя, екологічна обстановка, стан харчування, наявність або відсутність хвороб. На даний час в багатьох країнах світу широко вводиться культ здоров'я. Він всіляко морально і матеріально заохочується державними структурами, відповідальними за збереження та відновлення здоров'я, а це в свою чергу сприяє формуванню потреби у здоровому тілі. Дана ідея не нова, ще в стародавньому світі мав місце культ здорового тіла. Прикладом тому служить Стародавня Греція і її художня спадщина, яка дійшла до наших днів. Познайомившись з нижчевикладеним матеріалом можна буде судити про відповідність досліджуваних параметрів віковим і регіональним нормативам, гармонійності розвитку, оцінити внесок спадковості в особливості статури. 1.3 Фактори, що впливають на антропометричні показники

Безперервно протікають процеси обміну речовин і енергії в організмі людини, визначають особливості його розвитку. Темпи змін маси, зростання, тіла в різні періоди життя не однакові. Відмінні особливості є у юнаків та дівчат, людей в зрілому віці і літньому. Зріст, маса, послідовність у збільшенні різних частин тіла, його пропорції запрограмовані спадковими механізмами і при оптимальних умовах життєдіяльності йдуть в певній послідовності. Однак, деякі фактори можуть не тільки порушити послідовність розвитку, але й викликати незворотні зміни. До них відносять:

• несприятливий внутрішньоутробний розвиток; - соціальні умови;

• нераціональне харчування;

• малорухливий спосіб життя;

• шкідливі звички;

• режим праці та відпочинку;

• екологічні фактори; -наявність захворювань; Фізичний розвиток - це процес кількісної та якісної зміни всіх показників організму людини в процесі її життєдіяльності. Основи сучасних антропометричних (antropos-людина, metria-вимір) методів дослідження закладені в минулому столітті, коли були закономірності мінливості антропометричних показників. Досліджуючи антропометричні показники (зростання або довжину тіла, вагу або масу тіла, окружності різних частин тіла), можна наочно і просто оцінити фізичний розвиток.

Загальне уявлення про фізичний розвиток отримують при проведенні трьох основних вимірів: - Визначаючи довжину тіла; - Масу тіла; - Обхват грудної клітки. Умови проведення антропометричних досліджень Антропометрію проводять за допомогою ретельно перевірених і відрегульованих вимірювальних приладів: ваг, ростоміра, сантиметрової стрічки, динамометра і т.д. Всі вимірювання бажано проводити в першій половині дня, натщесерце, або через 2-3 години після їжі, обстежуваний повинен бути одягнений в легкий трикотажний одяг. Якщо ж вимірювання проводяться в другій половині, бажано зайняти горизонтальне положення на 10-15 хвилин. Для об'єктивності подальшої оцінки необхідно дотримуватися вимоги до правил вимірювання. Аналіз антропометричних показників - найважливіший елемент дослідження відповідності фізичного розвитку віковим нормативам. Виявлені відхилення можуть бути факторами ризику або ознаками деяких захворювань. Тому вміння правильно оцінити отримані результати вимірювань, може сприяти вихованню установки на здоровий спосіб життя. Показники фізичного розвитку Щоб уявити картину фізичного розвитку студентів, причини тих чи інших показників, потрібно спочатку з *ясувати, від яких ще факторів залежав цей розвиток. Почну з дитинства: Для повного уявлення про стан здоров'я підростаючого покоління, крім захворюваності, демографічних даних, необхідно ще вивчення провідного критерію здоров'я дитячого організму - фізичного розвитку. Термін «фізичний розвиток», з одного боку, позначає процес формування і дозрівання дитячого організму, з іншого - ступінь цього дозрівання на кожному даному відрізку часу, т. Е. має, як мінімум, два значення. Виходячи з цього під фізичним розвитком розуміють сукупність морфологічних, функціональних властивостей і якостей, а також рівень біологічного розвитку (біологічний вік) організму, що характеризує процес дозрівання дитини на певному етапі життя. Фізичний розвиток зростаючого організму є одним з основних показників здоров'я дитини. Чим більш значні порушення у фізичному розвитку, тим більша ймовірність виникнення захворювань. Разом з тим, підкоряючись закономірностям, фізичний розвиток залежить від ряду факторів соціально-економічного, медико-біологічного та екологічного характеру. Дослідження фізичного розвитку проводиться одночасно з вивченням стану здоров'я під час поглиблених медичних оглядів, що проводяться в дитячих і підліткових закладах. Вивчення фізичного розвитку дитини починається з встановлення його календарного (хронологічного) віку. У кожної обстежуваної дитини повинен визначатися точний вік на момент обстеження, виражений в роках, місяцях і днях. Це необхідно у зв'язку з тим, що швидкість зміни показників фізичного розвитку неоднакова в різні періоди життя дитини, тому з урахуванням мінливих темпів розвитку вікове .Далі в програму уніфікованих антропометричних досліджень входить визначення з усього різноманіття морфологічних і функціональних ознак ряду основних. До них відносяться Соматометрічні, соматоскопічні і фізіометричні ознаки. Довжина тіла є сумарним показником, що характеризує стан пластичних (ростових) процесів в організмі; цей найбільш стабільний показник з усіх показників фізичного розвитку. Маса тіла свідчить про розвиток кістково-м'язового апарату, підшкірно-жирової клітковини, внутрішніх органів; на відміну від довжини маса тіла відносно лабильна і може змінюватися під впливом навіть короткочасного захворювання, зміни режиму дня, порушення харчування. Коло грудної клітки характеризує її місткість і розвиток грудних і спинних м'язів, а також функціональний стан органів грудної порожнини. Соматоскопія проводиться для отримання загального враження про фізичний розвиток обстежуваного: типі будови тіла в цілому та окремих його частин, їх взаємовідносини, пропорційності, наявності функціональних чи патологічних відхилень. Соматоскопічні обстеження носить досить суб'єктивний характер, проте використання єдиних методичних підходів (а в деяких випадках, і додаткових інструментальних вимірювань) дозволяє отримати максимально об'єктивні дані. Соматоскопія включає: 1) оцінку стану опорно-рухового апарату: визначення форми черепа, грудної клітки, ніг, стоп, хребта, виду постави, розвитку мускулатури; 2) визначення ступеня жировідкладення; 3) оцінку ступеня статевого дозрівання; 4) оцінку стану шкірних покривів; 5) оцінки стану слизових оболонок очей і порожнини рота; 6) огляд зубів і складання зубної формули. Фізіометрія включає визначення функціональних показників. При вивченні фізичного розвитку вимірюють життєву ємність легень (є показником місткості легенів і сили дихальних м'язів) - спірометрія, м'язову силу рук (характеризує ступінь розвитку мускулатури) і станову силу - динамометрія. У залежності від віку дітей програма антропометричних досліджень може і повинна змінюватися. Характеристика фізичного розвитку дітей раннього та дошкільного віку повинна доповнюватися даними про розвиток моторики мови, але виключати деякі функціональні дослідження (визначення життєвої ємності легень, м'язової і станової сил). При вивченні фізичного розвитку підлітків доцільно включати в програму обстеження ряд функціональних проб для визначення стану основних систем організму. У подальшому отримані дані антропометричних вимірів обробляються методом варіаційної статистики, в результаті чого отримують середні величини росту, ваги, окружності грудної клітки - стандарти фізичного розвитку, використовувані при індивідуальній та груповій оцінці фізичного розвитку дітей. Для вивчення, аналізу та оцінки фізичного розвитку великих груп дітей або окремих індивідуумів застосовують 2 основних методи спостереження (збору антропометричного матеріалу). 1. Метод поперечного перерізу популяції - заснований на одномоментному обстеженні фізичного розвитку великих груп дітей різних віків. Кожна вікова група повинна складатися не менше ніж з 100 чоловік. Метод використовується на великому числі спостережень з метою одержання віково-статевих стандартів та оціночних таблиць, використовуваних як для індивідуальної оцінки фізичного розвитку, так і для еколого-гігієнічної оцінки території проживання дітей. Метод дозволяє вести спостереження за динамічними зрушеннями у фізичному розвитку дітей даного регіону у зв'язку зі станом здоров'я, заняттями фізичною культурою, умовами життя, харчуванням і т. Д. Антропометричні дані, зібрані цим методом, використовуються в цілях гігієнічного нормування при розробці стандартів меблів для дошкільних та загальноосвітніх закладів, обладнання майстерень, гімнастичних залів, для гігієнічного обґрунтування розмірів дитячого інструментарію, одягу, взуття та інших предметів дитячого вжитку.

2. Індивідуалізуючий метод (поздовжній зріз) заснований на обстеженні конкретної дитини, одноразовому або в динаміці років, з подальшою оцінкою його біологічного рівня розвитку і гармонійності морфофункціонального статусу з використанням відповідних оціночних таблиць, даючи можливість отримати достатню насиченість кожної віково-статевої групи по місяцях або рокам життя при порівняно невеликому числі спостережень. Дана методика дозволяє визначити особливості фізичного формування організму з місяця в місяць (або з року в рік) спостерігається групи дітей в однорідної сукупності.

Цей метод не суперечить попередньому методу і є істотним доповненням до нього як у вивченні процесу загального розвитку дитини, так і в уточненні впливу середовищних факторів в ході цього розвитку.

Для отримання середніх показників фізичного розвитку проводиться обстеження великих груп практично здорових дітей різних вікових і статевих груп. Отримані середні величини є стандартами фізичного розвитку відповідних груп дитячого населення. Щоб отримані дані були прийняті за стандарт, вони повинні відповідати певним вимогам: 1. Стандарти фізичного розвитку повинні бути регіональними. 2. Статистична сукупність повинна бути репрезентативна, тому кожна віково-статева група повинна бути представлена ​​не менш ніж 100 дітьми (одиницями спостереження). 3. Статистична сукупність повинна бути однорідна за статтю, віком (з урахуванням гетероморфними, гетерохронности і статевого диморфізму фізичного розвитку), етнічної приналежності (так як у фізичному розвитку народностей і націй є значні відмінності), місцем проживання (через можливого впливу біогеохімічних провінцій на фізичний розвиток) і станом здоров'я. 4. З групи спостереження повинні бути виключені всі випадки «неоднорідності» за станом здоров'я: діти, які мають хронічні захворювання, що протікають з інтоксикацією (туберкульоз, ревматизм і т. Д.), Серйозні порушення в діяльності органів і систем організму (вроджені вади серця, наслідки поліомієліту, кісткового туберкульозу, травм нервової системи та опорно-рухового апарату і т. д.), ендокринні захворювання. При розробці матеріалів обстеження дітей раннього віку виключають дітей з вираженим рахіт, гіпотрофію, недоношених, двійні.

5. Після формування однорідною і репрезентативною статистичної сукупності повинна застосовуватися єдина методика обстеження, вимірювання, обробки та аналізу даних. Загальноприйнятих стандартів фізичного розвитку не існує. Різні умови життя в різних клімато-географічних зонах, в містах і сільській місцевості, етнографічні розходження обумовлюють різний рівень фізичного розвитку дитячого населення. Крім того, враховуючи зміни показників фізичного розвитку в динаміці років (акселерація і децелерація фізичного розвитку), регіональні стандарти повинні уточнюватися кожні 5-10 років. Розділ ІІ Показники рівня здоров;я студентів і відповідні рекомендації 2.1 Результати дослідження рівня фізичного розвитку студентів за допомогою антропометричних методів (ІМТ, індекс Піньє).

Прізвище студента	ІМТ	Індекс Піньє
І-ша группа 42-ВЛ
Борко Ю.	17.6	37
Будений І.	31	10
Василенко К.	26	8
Гаврилюк Ю.	18	30
Генінг Т.	20	20
Давидчук Л.	26	6
Демчук Н.	17	38
Загірчук Г.	24	7
Ісмаїлова О.	20	15
Кульчицька В.	23	15
Логданіді В.	23	8
Майструк О.	20	15,2
Місевич А.	20,2	14,3
Музика Д.	26	5
Поремський С.	18	18,3
Пустовіт М.	16,3	33
Скворцова Н.	15	39
Соколівська Ю.	23	18
Солодова М.	18	26
ІІ-га группа 43-мс ВЛ
Бєлих Л.	17	16
Мутило Ю.	19	18
Тітаренко Л.	24	12
Члек В.	21	19