КУРСОВА РОБОТА
З ФІЛОЛОГІЇ
«Скорочення в сучасній англійській мові: способи утворення та особливості функціонування»
ЗМІСТ
Вступ
1. Історичні відомості щодо скорочень в англійській мові
2. Характеристика скорочень у сучасній англійській мові
2.1 Графічні скорочення
2.2 Лексичні скорочення
2.3 Тенденції розвитку англійської мови в останні роки
Висновки
Список наукових джерел
Список довідникових джерел
Список ілюстративних джерел
Додаток А
Вступ
Актуальність теми вивчення скорочень в сучасній англійській мові обумовлена широкою розповсюдженістю таких мовних одиниць та їхньою загальновживаністю, а відтак вона привертає до себе особливу увагу. У світлі прискорення інформаційно-комунікативних процесів скорочення слугують наочним відображенням розвитку англійської мови з часом, є символом її прагнення до більшої економії комунікативного простору і прагматичності.
Сучасна інформаційна перенасиченість суспільного життя вимaгає від комунікантів пошуку шляхів стислого викладу подій та опису явищ, у тому числі і через створення нових номінативних одиниць-інформоємних за змістом та "спрощених" за формою мовних знаків.
Метою роботи є виявлення способів утворення та особливостей функціонування скорочень в сучасній англійській мови.
Мета обумовлює такі основні завдання:
- прослідити розвиток явища скорочення як взагалі, так і в межах англійської мови;
- описати основні типи та різновиди скорочень сучасної англійської мови;
- показати особливості вжитку скорочень та їхнє місце в сучасній англійській мові;
- дослідити дію механізмів скорочення при формотворенні та словотворенні, визначити роль механізмів редукції у процессі формування нових словотворчих елементів.
Предметом даної роботи є скорочення, об’єктом – сучасна англійська мова. скорочення англійський мова
Науковою розробкою даної проблеми займалися такі науковці, як Х.Харт, Дж.Шеард, О.Есперсен, Н.Н.Морозова, І.В.Арнольд, І.М.Берман. В Україні англомовні скорочення ретельно вивчали такі лінгвісти, як Ю.А.Зацний, С.М.Єнікєєва, О.Л.Гармаш.
Мета та завдання даної роботи диктують необхідність використання описового методу (інвентаризації та систематизації мовних одиниць, в даному випадку – скорочень), методів діахронічного аналізу (порівняння зі зразками англійської мови більш ранніх часів, а також дослідження розвитку англійської мови, а саме явища скорочення в ній), дослідження лексико-семантичних та прагматичних особливостей прикладів скорочень, вживаних в сучасній англійській мові.
Практична цінність даної роботи полягає в змістовному зібранні всебічної інформації про сучасні англомовні скорочення, що може бути використаним під час навчанню англійській мові.
1. Історичні відомості щодо скорочень в англійській мові
Механізм скорочення слів застосовувався ще тоді, коли існував так званий фонетичний запис; в деякому сенсі він був дуже розповсюдженим у ранній писемності, де написання цілого слова часто оминалось, а початкові літери зазвичай використовували для позначення слів у специфічному контексті. Абревіація починає свою історію разом з шумерами, у IV сторіччі до нашої ери. В античну епоху, в Греції та Римі, редукція слів до однієї літери ще була нормою, але вже втрачала свою вживаність [22]. Стародавні римські абревіатури, або тиротанські відмітки, перейшли разом с латинською мовою у Середньовіччя, де вони перш за все зустрічались у надписах та на монетах, а потім і в рукописах, особливо починаючи з ХІ століття, а також у грамотах, з яких вони не зникають до ХVI століття включно [26].
Підвищення грамотності, як свідчить історія, спричинило появу тенденцій до абревіацій. Процес стандартизації англійської мови у проміжок часу з XV до XVII століть включав в себе такий зріст кількості абревіацій. У цей час було чути заклики до того, щоб вважати еталоном англійської мови мову королівського двора, однак новоствори розмовного мовлення активно проникали до вищих прошарків соціума. Поступово скорочення втрачають соціальну маркуванність та стають звичайним явищем у всіх сферах життя та соціальних колах; хоча вже у XVIII-XIX століттях скорочення піддавались нападам з боку пуристів, що, однак, означає велику кількість та інтенсивність вжитку таких одиниць мови у мовленні.
Спочатку в скороченнях іноді застосовувались різноманітні знаки вилучення, а не тільки крапки. Наприклад, комбінація <er> замінювалась на ‹ɔ›, як, наприклад, в ‹mastɔ› замість master та ‹exacɔbate› замість exacerbate. І якщо це здається незначним на перший погляд, слід брати до уваги симптоматичність цього явища для копіювання рукошма академічних текстів, коли люди вдавалися до нього, намагаючись скоротити час на написання. Наприклад, ось що ми можемо побачити в Оксфордському журналі за 1503 рік:
Mastɔ subwardenɔ y ɔmēde me to you. And wherɔ y wrot to you the last wyke that y trouyde itt good to differrɔ thelectionɔ ovɔ to quīdenaɔ tinitatis y have be thougħt me synɔ that itt woll be thenɔ a bowte mydsomɔ [22].
У 1830-х роках в Сполучених Штатах Америки, починаючи з Бостону, та з початком розквіту філології та лінгвістики у академічних колах Британії скорочення набували популярності. Іноді як симптоматичний приклад цього наводять абревіацію імен «батьків сучасної етимології» Дж.Р.Р.Толкієна та його друга К.С.Л’юїса, а також інших членів Оксфордської літературної групи, відомої як «Інклінги». Схожим чином, за століття до цього, в Бостоні почав свою побідоносну ходу дуже популярний навіть зараз термін OK.
Після Другої світової війни британці значно зменшили вживання крапок та інших знаків пунктуації у скороченнях у текстах щонайменше напів-офіційного стилю, у той час як американці все ще додержувались старих правил вжитку та й до сьгодні підтримують їх більше, ніж британці. Класичним прикладом, який американці вважають досить цікавим, був вжиток проміжної коми у назві Британської організації секретних агентів "Special Operations, Executive" — "S.O.,E" — її вилучили десь приблизно у 1960 році.
Але до цього британці були більш скрупульозними у дотриманні французьких форм. У французькій мові крапка стоїть у кінці абревіатури лише якщо її остання літера є останньою літерою слова, яке вона позначає: “M.” є скороченням від “monsieur”, у той час як “Mme” є скороченням від “madame”. Як і інші лінгвістичні набуття у континентальних південних сусідів, британці з готовністю перейняли це правило, у той час як американці встановили простіші норми.
Однак, з плином років нестача конвенцій призвела до того, що важко вирішити, які скорочення від двох слів потрібно вживати з крапкою, а які ні. Американські ЗМІ мають тенденцію до вжитку крапок у двоскладних абревіатур типу U.S. (United States), але не PC (personal computer) чи TV (television). Більша частина британської преси поступово позбулася взагалі звички вживати крапки в абревіатурах.
Мінімізація пунктуації у машинопису стала жаданою з точки зору економії у 1960-х та 1970-х роках для багатьох користувачів вугольноплівкової стрічки, оскільки крапка чи кома займали ту ж саму довжину дорогої стрічки, що не могла бути використана повторно, як і велика літера.
Широке розповсюдження засобів електронної комунікації (мобільних телефонів, Інтернету) у 1990-х роках слугувало повштовхом для значного зростання кількості розмовних скорочень, особливо завдяки популярності служби коротких повідомлень SMS, яка обмежує в більшості випадків текстові повідомлення до 160 знаків. Ця лаконічність сприяла неформальній абревіаційній схемі, яку називають «текстезою». Пізніше, в 2000-х роках, з’явився “Twitter”, що надав послугу соціальної мережі, в якій текстові повідомлення обмежені 140 знаками [22].
Таким чином, саме на письмі в англійській мові з’явились перші скорочення. Спочатку вони були графічними, потім частина з них піддалась лексикалізації, тому що процес спрощення складних одиниць будь-якого типу є неминучим. Читання графічних скорочень по назвам літер, поступове формування у стабільне слово – це один з шляхів до перших лексичних скорочень в англійській мові. І саме абревіаційні процеси відображають логіку, характерну для розвитку цієї мови, яка прагне до простоти виразів та збереження інформаційної значущості для цілей комунікації.
Сучасна англійська мова переживає так званий "неологійний бум" [13, 4]. Кількісне зростання словникового складу зумовлює раціоналізацію мови, економію номінативних та словотворчих зусиль. Одним з яскравих проявів раціоналізації мовленнєвої діяльності та оптималізації мовотворчих процесів є явище скорочення лексичних одиниць. Механізми скорочення слова відіграють провідну роль у процесах формотворення та словотворення. У першому випадку скорочення слова є головним і єдиним механізмом вербокреації, а у другому випадку він діє у комплексі із механізмами основоскладання. Заміна лексичної одиниці "більш економним кодом" сприяє не лише раціоналізації мовленнєвої діяльності носіїв мови, але й оптимізації словотворчих процесів. Редукований мовний знак може використовуватися у мовленнєвому повідомленні як рівноцінний субститут прототипової лексеми або ж може брати участь у створенні складноскорочених слів. Поняття «скорочення» включає в себе як процес, так і результат процесу усічення, стягнення фонем чи/та морфем слів та фраз без зміни їхнього лексико-граматичного значення. Утворення коротшого формального варіанта лексичної одиниці з метою подальшого його використання у якості самостійної лексеми обумовлене прагненням мовців до зменшення протяжності мовленнєвого сигналу, до формального спрощення мовного знака (особливо, коли він є ключовим і частовживаним у межах певного повідомлення). У разі узуалізації оказіональних слів, створених шляхом редукції, вони можуть стати повноцінними одиницями лексичного складу мови, співіснуючи зі своїми багатоскладовими корелятами на правах їхніх субститутів (синонімів), оскільки відомо, що скорочення відрізняються від повних словоформ своєю емотивністю та стилістичною референцією [11, 11]. Скорочена лексема може випереджати за своєю дистрибуцією свій багатокомпонентний корелят або навіть витісними його з ужитку.