НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П. ДРАГОМАНОВА

ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

кафедра англійської мови

КУРСОВА РОБОТА

Із зарубіжної літератури

На тему: «Національно-фольклорна основа «Вечорів на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя»

Студентки 3 курсу 31 групи

Щербини Ганни Іванівни

Напряму підготовки 6020303. Філологія.

Мова і література.

Спеціальності англійська мова і зарубіжна література

Керівник кандидат філологічних наук, доцент,

завідувач кафедри російської та зарубіжної літератури Охріменко О. П.

Національна шкала_______________

Кількість балів_________ Оцінка: ECTS_________

Київ 2015

Зміст Вступ

У зв’язку з демократичними навіюваннями в суспільному та літературному житті перших десятиріч ХІХ століття широкого розвитку набрала тема України. В творчості передових російських письменників вона свідчила про глибоке співчуття до українського народу, про усвідомлення спільності історичної долі росіян і українців. Поява в 1829 році геніальної поеми Пушкіна «Полтава» ще більше привернуло увагу російського суспільства до української тематики. В журналах та альманахах кінця 20-х – початку 30-х років, а також окремими виданнями, друкуються повісті, історичні дослідження, пісенні збірки, присвячені минулому України, її культурі та побуту.

В 1830 році, у холодному, зимньому Петербурзі, у Гоголя зароджується ідея веселої, життєрадісної, повної гумору та поезії книги «Вечори на хуторі біля Диканьки». Думка про створення подібної збірки українських повістей виникла у Гоголя невипадково.

Загальний інтерес до української тематики викликав у Гоголя бажання по-своєму відгукнутися на вимоги часу. Він починає збирати матеріал для задуманої збірки повістей. Народні легенди, казки, повір’я, описи обрядів, пісні, котрі збирав Гоголь, разом з глибокими спостереженнями буденного життя та побуту українського народу дали йому багатий матеріал для перших повістей. Гоголь сильно просунув вперед мистецтво не тільки для себе, а й для інших художників, відкрив нові шляхи у цій сфері.

«Вечори на хуторі біля Диканьки» як збірка повістей, що в повній мірі розкриває побут та традиції українського народу, є об’єктом мого дослідження.

В повістях «Вечорів…» перед читачем вперше з таким блиском і силою відкривався світ народного життя. Письменник створив чудовий образ українського народу – волелюбного, героїчного, талановитого, що має високу поетичну фантазію, глибокий ліризм і щирий гумор.

Геніальний творець збірки синтезував кращі досягнення тих російських і українських письменників, які зверталися до змалювання народного життя України. Гоголь немовби закріпив основні для даного етапу галузі в розвитку української теми. Загальний колорит повістей був романтичний, письменник поетизував реальний побут народу. Виражаючи, народну мрію про світле, красиве і щасливе життя, Гоголь показував природних, вільних людей, не зв’язаних тяжкими умовами кріпосництва.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні джерел фольклорних та національних елементів, а також аналіз національно-фольклорної основи збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Предметом дослідження курсової роботи є національно-фольклорна основа «Вечорів на хуторі біля Диканьки» М.В. Гоголя.

Актуальність теми полягає у впливі української культури на розвиток російської і української літератури першої третини ХІХ століття.

1.1 Роль сім’ї у створенні повістей

Україна, саме з нею були пов’язані дитячі та юнацькі роки майбутнього письменника, автора видатної збірки українських повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки», Гоголя Миколи Васильовича. Він народився 20 березня (1 квітня) 1809 року в селі Сорочинці, що на Полтавщині. Художня творчість Гоголя в першу чергу залежить від того, що дала йому батьківщина. Надзвичайний вплив на формування творчого шляху письменника мали також його батьки та рідні.

В маєтку Гоголів завжди панувала творча атмосфера: кожен член родини мав те чи інше відношення до літератури, театру, народної творчості, музики, поезії тощо.

Не можна не відзначити роль батька, Василя Панасовича, актора, чудового оповідача і веселуна. Він був великим прихильником літератури, поезії, театру, захоплювався створення сентиментальних віршів та комедій, сюжетами яких були веселі народні анекдоти. Сусідам та родичам особливо подобались написані ним комедії із народного побуту «Простак, або хитрощі жінки, перехитрені москалем» та «Собака-вівця». З кожним роком батько все ширше розкривав перед сином чарівний світ дивовижної української природи, традицій та побуту. Ще з дитинства Микола Васильович мав змогу спостерігати за дивовижними дарами природи України, життям як українського панства, так і простого народу. Василь Панасович та його син були новачками в складній та важкій справі – створенні російсько-українського словника. Очевидно, що саме батько спонукав Миколу Васильовича до його створення. Саме «Книга всякой всячины, или подручная энциклопедия» стала одним із основних джерел збірки повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Особливе місце в житті письменника посіла його мати, Марія Іванівна. Вона безумовно любила сина, пишалася його творчістю, і в міру своїх можливостей робила все для його літературного та культурного розвитку. Для Гоголя мати була розрадницею і наставницею, слухачкою і, можливо, критиком перших його досягнень у поезії і в прозі, помічниця в усіх його починаннях, і опора його душевної чистоти. Все це підтверджує їхнє листування. Хочу зауважити, що саме воно відіграло значну роль у створенні українських повістей. В листах із Петербургу Гоголь звертається до матері з проханням прислати йому батькові комедії «Вівця-Собака», «Роман з Параскою». Разом з тим він просить різного роду відомості про минуле і теперішнє українського народу. Збиравши матеріали для повістей, Микола Васильович просить прислати йому в наступних листах деталізований образ сільського дяка, молодих дівчат, парубків, жінок, чоловіків, включаючи повний опис вбрання з первинними назвами речей. Не лишає Гоголь своєї уваги і обряди, традиції, звертаючись з проханням до матері вислати йому якомога ширший опис весілля, колядок, Івана Купала. Письменника також цікавлять міфічні істоти: русалки, духи, домові, їх зовнішній вигляд, а також все, що з ними пов’язано.

Будучи родичами Трощинського, Гоголі доволі часто гостювали в його будинку. Маєток Дмитра Прокоповича Трощинського – Кибинці – знаходився в 40 кілометрах від маєтку Яновських. Хоча шлях був недалекий, але у малого Гоголя завжди залишалися враження від поїздки. Він вбирав в себе всю красу та неповторність української природи. В будинку родича була величезна бібліотека, картинна галерея, колекції різноманітних рідкісних речей, свій оркестр і навіть театр, до якого входили актори-кріпаки. У виставах цього театру Гоголі брали активну участь. Будинок Трощинських – як зазначав професор В. В. Гіппіус – вважався осередком українського культурного руху. Дмитро Прокопович був меценатом і впливовою людиною. Він любив театральні постановки, музику, народні пісні. Все це мало великий вплив на формування поглядів юного письменника.

Загалом Микола Васильович з дитинства був завжди поряд з мистецтвом, культурою України, її традиціями. А його родина зробила великий внесок в розвиток та формування його поглядів, його ідеології.