- •211 Розділ 4
- •Еволюція кристалічної і реальної структури bNсф при спіканні порошків в умовах високого тиску.
- •Зернистість та хімічний склад домішок в вихідних порошках кнб.
- •Середній розмір зерна та питома поверхня порошків кнб
- •Характеристики реальної кристалічної структури вихідних порошків кнб
- •4.2 Рентгеноструктурне дослідження порошків кнб після обробки високим тиском при кімнатній температурі.
- •4.3. Дослідження деформаційної субструктури порошків bNсф після пресування в авт при температурі 300 к
- •4.4. Дослідження еволюції кристалічної структури при термобаричній обробці порошків кнб.
- •4.4.1. Період гратки і дефекти кристалічної структури сфалеритного нітриду бора.
- •Період кристалічної гратки і реальна кристалічна структура порошкових і полікристалічних зразків bNсф в багатофакторному експерименті.
- •Залежність характеристик кристалічної структури порошкових та полікристалічних зразків bNсф від умов синтезу і зернистості.
- •4.5 Еволюція деформаційної структури bNсф в процесі термобаричного спікання
- •4.6 Структурні вакансії в кристалічній гратці сфалеритного нітриду бору
- •Ковалентні та іонні радіуси (пм) легких елементів за Полінгом [165].
- •Коефіцієнти заповнення атомами бору правильних позицій у кристалічній гратці bNcф.
- •Атоми легких елементів, що займають позиції в підгратках бору 4(а) і азоту 4(с) кристалічної гратки bNсф і формула нестехіометричної сполуки.
- •Поелементний і формульний склад приповерхневого шару bNсф марки кт.
- •4.7 Фазові перетворення в нітриді бору при спіканні порошків кнб в умовах високих тиску та температури
- •Розмір частинок та питома поверхня вихідних порошків.
- •Вплив зернистості вихідних порошків кнб, тиску та температури спікання на фазовий перехід bNсфbNг та на густину і пористість одержаних полікристалів кнб
- •4.8. Висновки до розділу 4
4.8. Висновки до розділу 4
В порошках КНБ статичного синтезу домішки складають 0,55 – 0,85 мас%, основні – це сполуки металів, що використовують при синтезі. В поверхневому шарі порошків КНБ крім атомів бору і азоту є атоми кисню і вуглецю, причому кисню і вуглецю більше, ніж бору і азоту.
Розподіл порошків КНБ за розмірами в межах однієї зернистості описується подібними кривими, відношення максимального розміру зерен до мінімального для всіх зернистостей, крім КМ 1/0, близькі за значенням.
Вихідні порошки різних умов синтезу не відрізнялися, а різної зернистості відрізнялися кристалогеометрією частинок. В окремих частинках порошку було виявлено двійники і поодинокі дислокації або групи дислокацій, розташовані в приповерхневому шарі частинок.
Під впливом високого тиску (7,7 ГПа) щільність дислокацій в крупних порошках зростає дуже мало, переважає процес руйнування частинок. В дрібних порошках і близьких до субмікронних значний внесок в зростання щільності дислокацій дають процеси пластичної деформації. Щільність дислокацій в субмікронному порошку 1/0 мало змінюється під впливом тиску.
Кореляція між рівнями щільності дислокацій в вихідних порошках і питомою поверхнею таких порошків свідчить, що дислокації в основному містяться в приповерхневому шарі частинок. Насичення дислокаціями об'єму частинок порошку 1/0 перешкоджує його деформаційному зміцненню.
В умовах багатофакторного експерименту з використанням великої кількості порошкових і полікристалічних зразків визначено в залежності від р,Т-умов спікання період кристалічної гратки і реальну кристалічну структуру сфалеритного нітриду бору. Середньостатистичне значення періоду кристалічної гратки складає 0,361490,00001 нм (n=68, p=0.95).
Аналіз кристалічної структури порошкових і полікристалічних зразків сфалеритного нітриду бору показав, що коефіцієнти заповнення правильних позицій атомів азоту gN=1, атомів бору gB<1.
В області р,Т-параметрів, де при спіканні порошку можлива термічна деструкція кристалічної гратки BNсф, її період зростає, при цьому екстремально змінюються концентрація вакансій в підгратці бору і концентрація дефектів упаковки, але залишаються стабільними розмір областей когерентного розсіювання і мікроспотворення кристалічної гратки.
Високий тиск стабілізує період кристалічної гратки BNсф і активує процеси ковзання повних дислокацій і утворення часткових дислокацій з деформаційним дефектом упаковки.
Умови синтезу (склад середовища кристалізації навколо кристалу, що росте) впливають на такі характеристики кристалічної структури BNсф, формування яких може бути повязано з механізмами гетеродифузії легких елементів. Це – період кристалічної гратки, концентрація дефектів упаковки, концентрація вакансій в підгратці бору. Такі залежності успадковуються в структурі полікристалів до температур 1600 К.
Умови синтезу не впливають на такі характеристики кристалічної структури BNсф, які формуються внаслідок дислокаційних механізмів: розмір ОКР в полікристалах і мікроспотворення кристалічної гратки.
Зернистість вихідних порошків впливає в першу чергу на ті характеристики кристалічної структури BNсф, які формуються при спіканні полікристалів внаслідок дислокаційних механізмів: розмір областей когерентного розсіювання в полікристалах, мікроспотворення кристалічної гратки, концентрація деформаційних дефектів упаковки.
При деформації зерен BNсф в умовах дії високих тисків (7,7 ГПа), починаючи з Т = 1800 К проходить перебудова дефектної субструктури, сформованої за рахунок двійникування і ковзання. Основною мікроструктурною ознакою цього процесу є руйнування деформаційних мікродвійників. Це обумовлено стоком решіточних дислокацій у двійники. Причина останнього - локалізація пластичної деформації, що визначається присутністю в кристалах, що деформуються, високої щільності двійників і дислокацій як бар'єрів для ковзання дислокацій.
Руйнування мікродвійників відбувається не по всьому перетині зерна, а частіше всього локально. Цей процес включає ряд послідовних етапів: порушення когерентності спряження двійник - матриця, формування накопичень дислокацій в об’ємі двійника, взаємодія в системі таких накопичень дислокацій з утворенням нових елементів субструктури (групи протяжних скупчень дислокацій, автономні ансамблі дислокацій, ділянки плоских скупчень дислокацій і висококутових границь).
Трансформація дефектної субструктури зерен BNсф проходить також і за рахунок розвитку пластичних поворотів, що сприяють їхній фрагментації
Зі збільшенням температури деформації до 2500 К кількість деформаційних двійників в кристалах зменшується, а кількість фрагментованих зерен і ступінь розорієнтації фрагментів зростають.
Експериментально визначено схильність сфалеритного нітриду бору до нестехіометрії з утворенням твердих розчинів заміщення атомами легких елементів разом з утворенням структурних вакансій.
Запропоновано модель твердих розчинів легких елементів в кристалічній гратці BNсф, згідно якої атоми кисню займають частину позицій в підгратці азоту, атоми вуглецю – в одній, або обох підгратках, утворюється дефектна тетраедрична фаза з комплектною підграткою азоту і вакансіями в підгратці бору.
Концентрація вакансій в підгратці бору кристалічної модифікації BNсф залежить від середовища кристалізації при синтезі порошків, і зберігається при їх термобаричній обробці під тиском 2,5 – 7,7 ГПа до температур 1300 К і вище.
При збільшенні концентрації структурних вакансій в підгатці бору в BNсф зменшується період кристалічної гратки і збільшується концентрація дефектів упаковки в структурі BNсф.
Досліджено характер фазових переходів BNсфBNг при високотемпературному спіканні порошків кубічного нітриду бору. На початковій стадії спікання в порах утворюється BNг, який при відповідних р,Т-умовах на кінцевих стадіях спікання знову перетворюється в сфалеритну модифікацію. Помітні кількості графітоподібного BN в полікристалах КНБ відмічені при температурах спікання більше 1300К, максимум залежить від тиску спікання, зернистості вихідних порошків і досягається при температурах термічної деструкції кристалічної гратки.
Зменшення розміру зерна вихідних порошків КНБ веде до інтенсифікації фазового переходу BNсфBNг. При спіканні порошків КНБ з алюмінієм фазовий перехід BNсфBNг був блокований. Характер спільного впливу на фазовий перехід BNсфBNг дисперсності вихідного BNсф і добавок алюмінію в шихті на початковому етапі спікання (1300-1750 K) свідчить про інтенсифікацію такого переходу адсорбованими поверхнею домішками (киснем і його сполуки з вуглецем), і про взаємодію з ними алюмінію при реакційному спіканні. Вміст в шихті 10% Al запобігає повністю фазовому переходові BNсфBNг під тиском 4,2 і 7,7 ГПа при температурах 1300 К –2000 К. Вплив основних чинників - температури і тиску на фазовий перехід BNсфBNг, одержане в наших експериментах не суперечить відомим уявленням про лінію рівноваги поліморфних модифікацій нітриду бора та області термічної активації переходів BNсфBNг і BNгBNсф відповідно до діаграми Корігана-Банді.