3.Продаж земельної ділянки на конкурентних засадах

Зем.діл. державної чи комунальної власності призначенні для продажу суб’єктам підприємницької діяльності під забудову підлягають обов’язковому продажу на конкурентних засадах (ст..134 ЗКУ)

Продаж зем.діл на конкурентних засадах здійснюється через аукціон або конкурс.

Принцип аукціону - одаж зем.діл. покупцеві, який запропонував найвищу ціну. Розрізняють добровільні та примусові аукціони.

Добровільні – проводяться з метою найвигіднішого продажу зем.діл., а примусові проводяться судовими органами чи банками для зняття боргу.

Матеріали для проведення аукціону готуються комісією, до якої входять:

1. заступники у функцію яких входить регулювання обов’язків, щодо зем.діл.

2. начальники, райвідділ чи міських управлінь земельних ресурсів

3. начальник відділу архітектури

4. представники органів санітарних, природоохоронних та інших органів і представники місцевих органів пожежного нагляду.

Організатором аукціону є органи управління зем. ресурсами. Вони відповідають за оформлення всієї документації. Учасниками аукціону можуть бути громадяни та юридичні особи, які сплатили реєстраційні та гарантійні внески.

Земельна ділянка , що виставляється на продаж обов’язково має мати технічний паспорт, в якому вказуються такі відомості:

1. розмір земельної ділянки

2. місце розташування

3. належність державної чи комунальної власності

4. грошова оцінка та стартова ціна

5. природний і господарський стан

6. цільове призначення

Земельні торги проводяться не раніше 30 днів з моменту опублікування у процесі офіційної інформації про виставлення земельних ділянок на торги, а також розміщення на зем.діл. рекламних щитів з офіційною інформацією.

Аукціон може бути припинено на вимогу організатора або покупців у разі невиконання вимог проведення аукціону.

Правова основа проведення аукціонів (торгів) є ЗКУ і постанова КМУ від 22.12.1997р. №1448 «про затвердження положення про порядок проведення аукціонів (торгів) з реалізації заставленого майна»

Правовий процес спадкування землі.

1.Поняття та значення спадкування і спадкового права.

Спадкування – це перехід прав та обов’язків від фізичної особи яка померла до інших осіб.

Спадкування може здійснюватися за законом та за заповітом.

Спадщина відкривається в наслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо воно не відоме то – місце знаходження нерухомого майна.

Спадкоємцями як за законом так і за заповітом можуть бути фізичні особи які є живими на час відкриття спадщини а також особи які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У разі відсутності заповіту чи визначенні його не дійсним при не прийнятті спадщини чи відмови від неї або не охоплення заповітом усієї спадщини. Право на спадкування за законом одержують особи відповідно до черговості.(ст.1261-1265 ЦКМ).

Не мають права на спадкування

1. особи що умисно позбавили життя спадкодавця або будь кого із спадкоємців чи вчинили на них замах.

2. особи які умисно перешкоджали скласти заповіт, внести в нього зміни або скасувати.

3. батьки після дитини по відношенню до якої воно були позбавлені батьківських прав.

4. батьки або усиновлювачі повнолітні діти та інші особи які ухилялися від обов’язку утримання спадкодавця.