21. Структура та зміст «Концепції гуманітарного і соціального розвитку Збройних Сил України.

Концепція гуманітарного і со­ціального розвитку у Збройних Си­лах України є науково обґрунтованою системою поглядів на поши­рення і закріплення гуманістичних та соціальних цінностей у цьому збройному формуванні, гуманіза­цію всіх сфер військової діяльнос­ті, задоволення соціальних пот­реб та інтересів військовослуж­бовців. членів їхніх сімей і праців­ників і містить положення про ос­новні принципи, завдання органів військового управління щодо впровадження гуманітарної і соці­альної Політики держави, механіз­мів їх реалізації

Гуманітарна політика у Збройних Силах це цілеспрямо­вана діяльність органів військово­го управління щодо забезпечен­ня навчання, виховання, психоло­гічної підготовки військовослуж­бовців і працівників, їх духовного. культурного та фізичного розвит­ку, реалізації конституційних прав і свобод.

Соціальна політика у Зброй­них Силах - це діяльність органів військового управління щодо роз­витку і управління соціальною складовою з метою задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників, соціальної ре­абілітації. підтримки та захисту військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або у відставку

Визначення і перелік:

• принципи гу­манітарного і соціального розвит­ку

• Мета гуманітарного і соці­ального розвитку є

• Основні завданням гу­манітарного і соціального розвит­ку

• Обов’язки Генерального штабу

• Та ін

22. Особистість військовослужбовця, поняття та визначення.

В широкому плані особистість людини є інтегральною цілісністю біогенних, соціогенних і психологічних елементів.

Але більшість дослідників вважає, що особистість є та індивідуальна своєрідна сукупність рис, що прижиттєво формуються та які визначають образ (стиль) мислення певної людини, побудову її почуттів та поведінки.

23. Структура психології особистості військовослужбовця.

Психологічна структура особистості складається з наступних елементів:

1. Психічні процеси.

2. Психологічні властивості.

3. Психічні утворення.

4. Психічні стани.

24. Психічні процеси військовослужбовця.

Психічні процеси прийнято розділяти на пізнавальні, емоційні і вольові.

Детальніше – у наступних питаннях.

25. Психічні пізнавальні процеси військовослужбовця.

Психічні пізнавальні процеси - це різні форми відображення дійсності, функція нервової системи, насамперед кори головного мозку. Усі вони розвиваються у процесі діяльності завдяки вправам та тренуванню. Хоча вони функціонують у єдності, але кожний з них має свої особливості, врахування яких має практичне значення.

До психічних пізнавальних процесів відносяться:

Відчуття - відбиття мозком окремих ознак та властивостей предметів, явищ які безпосередньо впливають на органи почуття.

Відчуття є основним джерелом наших знань про зовнішній світ та своє тіло. Вони складають основні канали по яким інформація.

Сприйняття порівняно з відчуттям більш складний психічний пізнавальний процес. Сприйняття відрізняється від відчуття тим, що у першому предмети відбиваються в усій сукупності їх властивостей та ознак, а у другому - окремі їх якості та властивості.

Таким чином, сприйняття - це відбиття безпосередньо впливаючих на органи почуття предметів, явищ в усій сукупності їх властивостей та якостей.

Увага - це направленість та зосередженість свідомо­сті людини на тих чи інших предметах чи явищах. Вона може бути мимовільною (виникає поза свідомого наміру людини) та довільною (відомо регульованою). Існує ще після довільна увага, яка з’являється у процесі діяльності під впливом інтересу.

Уявлення - чуттєво-наочний образ предметів чи явищ дійсності, який зберігається і відтворюється у свідомості і без безпосереднього впливу самих предметів на органи чуття. Основою уявлення е минулий досвід людини, її попередні сприймання і відчуття.

Пам’ять - закріплення, збереження в мозку того, що відбувалося в минулому досвіді людини. Пам’ять е одним з феноменів розумової діяльності людини.

Розрізнюють такі види пам’яті: моторну, словесно-логічну, образну, емоційну.

За тривалістю в часі розрізнюють память короткочасну й тривалу.

Основними процесами пам’яті є запам'ятовування, відтворення і забування.

Уява - психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду. Уява тісно пов’язана з абстрагуючою діяльністю мислення. Виникнення уяви як специфічно людської діяльності зумовлено потребами життя і насамперед суспільно корисною працею.

Мислення - процес опосередкованого й узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях.

Мислення людини розвивається у єдності з його мовленням.

Мовлення - це процес використання людиною мови для спілкування з іншими людьми. Мовлення не існує відірвано від мови.