8.1. Схарактеризуйте господарське життя Київської Русі та Галицько-волинської держави.

Орне землеробство складало основу господарства Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Родючі ґрунти й теплий клімат сприяли його активному розвитку.

При обробітку землі селяни використовували різноманітні знаряддя праці - соху, мотику, рало, плуг, борону тощо.

Новим етапом у розвитку землеробства став винахід сохи, яку виготовляли з дерева, на загострений кінець надягали сошник — металевий наконечник. Пізніше стали застосовуватися сохи із двома роздвоєними наконечниками.

У Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві існували дві системи землеробства — вирубно-вогнева й перелогова. При вирубно-вогневій системі землеробства ліс вирубували й спалювали, звільняючи територію, попіл був за добриво для грунту. Протягом трьох-чотирьох років ці ділянки активно використовувалися, а потім вони знаходилися під паром, тобто їх не засівали. У такий спосіб відновлювалася родючість земель.

Селяни Київської Русі та Галицько-Волинського князівства займалися вирощуванням жита, пшениці, вівса, ячменю, проса, бобів, гороху, ріпи, часнику, цибулі, льону, коноплі.

Велику частину врожаю у вигляді податків забирали феодали.

Нерідко були неврожаї. На півдні Київської Русі орди кочівників витолочували врожай.

Поряд із землеробством розвивалося і скотарство. Розводили биків, корів, коней, овець, кіз. свиней, птицю.

Улітку худобу випасали на зручних пасовищах, а взимку тримали в стійлах і годували в основному сіном.

Полювання відігравало важливу роль у господарстві й сприяло розвитку зовнішньої торгівлі — Русь активно торгувала хутром.

У численних річках та озерах ловили рибу.

Займалися бортництвом — збиранням меду диких бджіл, який вживали в₍ їжу. Із бджолиного воску робили свічки. Медом і воском торгували з іншими країнами.

Активно розвивалися ремесла. В IX ст була винайдена домниця — прообраз доменної печі. З'явилися залізні знаряддя праці, що сприяло підвищенню врожайності в сільському господарстві.

Виплавка сталі стала «революцією у виробництві заліза».

Необхідне в господарстві начиння виготовлялося з дерева чи глини. Значного поширення набуло гончарство. Галицько-Волинське князівство славилося майстрами-каменотеоами.

Жінки вдома займалися ткацтвом, прядінням, вишиванням, шиттям тощо.

Наші предки були митецькими ювелірами. Крім того, вони дійшли досконалості в мистецтві емалі й черні. Вироби ремісників Київської Русі та Галицько-волинського князівства користувалися великим попитом і за їх межами

Київська Русь вела активну торгівлю з іншими країнами, тому що знаходилася на перетині головних торгових шляхів. Головний з них — «шлях з варяг у греки».

Із Русі везли хутро, хліб, мед, сіль, віск, вироби ремісників, а ввозили посуд, шовкові тканини, вино, прянощі (із Візантії); зброю, прикраси, тканини (із Персії); вироби із заліза, сукно (з північних країн). Галицько-Волинське князівство вело торгівлю з Болгарією, Візантією. Польщею, Чехією, Німеччиною.

Як гроші спочатку використовувалися худоба, хутро й ін. В обігу були й монети інших країн. Наприкінці X ст. князь Володимир став карбувати монети із золота — злат-ники та із срібла — срібники. Ярослав Мудрий карбував срібники, Володимир Мономах — золоту гривню. Слово «гривня» у той час позначало голову (гриву) тварини.

40

Була і дрібна монета — гривня кун, маса якої 200 г. вона поділялася і на більш дрібні монети.

Для повідомлення користувалися морськими й сухопутними шляхами, серед яких найбільш відомі Грецький, Солоний, Василівський. Бєлгородський, Путивльський, Переяславський.

Зростання міст було характерним явищем Київської Русі, на території якої налічувалося близько 240 міст. Найважливішими політичними й культурними центрами були Київ, Чернігів, Галич, Переяслав, Львів. УГалицько-Волинському князівстві кінця XIII ст. існувало понад 80 міст.

Висновок. Господарське життя Київської Русі та Галицько-Волинського князівства досягло високого рівня розвитку й відрізнялося розмаїтістю. Географічне положення і кліматичні умови визначили високий рівень розвитку господарства. Діяльність населення Київської Русі га Галицько-Волинського князівства сприяла розвитку матеріальної культури.

8.2. Розкрийте зміст головних ідей діячів «Руськоїтрійці^.

Печаток XIX ст. характеризується розгортанням національно-визвольного руху в Західній Україні Особливо інтенсивно рух за національне відродження розвивався в Східній Галичині.

Діячі західноукраїнського національного відродження традиційно називали себе «русинами», свою мову та церкву — «руськими», але вважали себе складовою частиною українського народу. «Русин», «руський» означали «західноукраїнський».

В 1833—1837 рр. у Львові діяв напівлегальний літературно-просвітницький гурток «Руська трійця». Поширилася книжкова мініатюра

Учасниками його були студенти духовної семінарії та Львівського університету. Засновники гуртка — викладачі Львівської семінарії: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич. Яків Головацький.

За мету своєї діяльності члени -Руської трійці» ставили поширення української мови, застосування її у всіх сферах суспільного життя.

Члени гуртка «ходили у народ», записували народні пісні, оповіді, прислів'я та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І. Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права.

Апогеєм діяльності «Руської трійці» було видання в 1837р. у Пешті (столиця Угорщини) альманаху «Русалка Дністрова". У ньому були опубліковані науково-історичні, публіцистичні твори, народні пісні, думи, казки. Але розповсюдити -Русалку Дністрову» не вдалося: на видання було накладено арешт (поширено було всього 250 примірників). Я. Головацький, І. Вагилевич, М. Шашкевич були притягнуті до відповідальності як державні злочинці. На допитах вони гідно захищали українську культуру.

Висновок. В історії українського національного руху діяльність .«Руської трійці" стала пам'ятною подією. Це була перша спроба народу Західної України заявити про свою національну гідність.

Білет 9